Культурний код Сергія Мартинюка, лідера гурту «Фіолет»

Гурт «Фіолет» Сергія «Колоса» Мартинюка переріс із акустичного проекту у повноцінний і вже 10 років існує на українській сцені. Лідер та вокаліст колективу займається не лише музикою, а й пише книжки, нещодавно випустивши дебютну збірку віршів «Реп'яхи», а на початку 2000-х працював журналістом у районних газетах і навіть головним редактором.

Музикант та письменник розповів Marie Claire про все, що складає його культурний код: книги, музику, кіно та багато іншого. 

Книги

Не пригадую, щоб хтось із оточення чи рідних багато читав. 

Активно читати я почав із раннього детства. У рідному Дубні на Рівненщині у 90-ті міська бібліотека була одним із найцікавіших місць часопроведення. Спочатку дитячий відділ, а згодом і дорослий. Не пригадую, щоб хтось з оточення чи рідних багато читав, але пригадую що з ранніх років любивши запах книг і відчуття, з яким ти абстрагувався від буденності. Мої книги валялися по всій нашій маленькій квартирі: під ліжком, де я спав, на кухні, біля ванної і незмінно в наплічнику. Хрестоматійна картинка про читаку під одеялом з ліхтариком і книгою в руках уночі — це історія про мене! Бібліотекарки пам'ятають мене і досі. 

Читалося в дитинстві різне, але найбільше любивши фантастику та пригодницьку літературу. «Робінзона Крузо» Дефо прочитавши разів п'ять за школу. Одного разу пригоди вцілілого в кораблетрощі Робінзона і його життя на острові вдохновили мене на написання своєї книги, у якій я збирався зміксувати сюжет Дефо, фільм «Один удома» і трохи містики. Далі шести сторінок праворуч не пішла. Моя увага перемкнулась на дівчинку з сусіднього під'їзду.

У класі сьомому я вперше прочитавши «Кладовище домашніх тварин» Кінга і то був початок моєї вже майже двадцятирічної любові до метра психологічної прози та хорору. Древні місця з окультними таємницями, повернення з потойбіччя, зло в тілі ще вчора рідних людей… За ширмою жахастиків ховалося щось більше — реальне життя з реальними втратами реальних людей.

Після книг Кінга я почувся на роки старшим. Ще одна важлива і дуже пам'ятна книга з минулого. «Кульбабове вино» Рея Бредбері — найкраща зі мною читаних історій про дитинство. І хоча ця історія американська, з тамтешнім культурним кодом персонажів та їх рідних місць, кожне моє літо в дідусі та бабусі в селі супроводжувалося схожою магією та пригодами. На відміну від героїв Бредбері, які готували кульбабове вино, мій дід чаклував над своїм еліксиром вічної молодості, та це вже зовсім інша історія.

Серед основних натхненників під час написання дебютної книги «Капітан Смуток» було кілька авторів з їхніми книгами, текстами у світовій літературі класичними: Джек Керуак — «В дорозі», Джером Селінжер — «Ловець у життя» і вже згаданий вище Рей Бредбері з «Кульбабовим» вином».

Мої топи улюблених книг постійно зазнають змін. Чимало класики я дістався тільки нещодавно, а масу цікавих сучасників почав відкривати тільки в останні роки. Сьогодні хочеться згадати наступні книги.

Любко Дереш — «Трохи пітьми»

Один із улюблених українських романів періоду університетської юності, коли я переживав перші серйозні вкоханості, вчився заробляти перші гроші і намагався визначитися з тим, кем я хочу і точно не хочу бути. Роман-тріп на периферію свідомого, де ми стикаємося віч-на-віч зі своїми внутрішніми монстрами, поміщень у декорації Карпат та культового фестивалю Шипіт.

Кен Кізі - «Над зозулиним гніздом»

Напевно найкрутіший і водночас найсентиментальніший з прочитаних мною романів про боротьбу з системою і відвагу відстоювати свої принципи до кінця. Зважаючи, що головному герою випало боротися за свою індивідуальність у стінах психлікарні, це ще й одна з найнезвичніших історій у літературі ХХ століття. Читати обов'язково!

Чак Паланік - "Вцілілій"

Хоча серед бібліографії письменника мені важко обрати якісь кращі чи гірші твори, цей роман, зважаючи на те, що з нього я і почав відкривати для себе Чака, для мене особливий. Король сучасного контркультурного гіпернатуралізму і соціального бурліску-сатири розповідає у своєму іншому романі про членів таємничої секты, які нібито допомагають американцям утримувати в порядку свої будинки, а справді замислили щось набагато грандіозніше.

Паланік — це ще й ходяча енциклопедія цікавих фактів і дуже дивних історійок, але якщо ви вже засмакуєте його прозою, прочитаєте все!

Ді Бі Сі П'єр — «Світло згасло в країні див»

Вкрай своєрідний роман-дорослішання від одного з моїх улюблених сучасних авторів — історія втікача з реабілітаційної клініки, колишнього наркомана та п'яниці, який притомившись від безцільності власної життя і перемоги світового капіталізму, вирішує покінчити з собою. Проте, хоче зробити це якомога яскравіше. Стильний, психоделічно в'язкий гімн модерному декадансу, який особливо круто смакує в українському перекладі Гаськи Шиян.

Джон Фаулз - "Маг"

Прочитавши роман тільки нещодавно, але був приємно вражений глибоким психологізмом історії, масштабом вигадливості автора та його ерудиції. Люблю романи, де межа між реальністю і вигадкою, тверезим розумом і хворобливою свідомістю стерта до неможливості, а фінал лишає читача з горою питань і ледь не новою версією собі. У моєму випадку все так і відбулося. А ще, звичайно, береги Греції, Егейське море, гарні жінки, мудрі бесіди та любов... Кайф!

Кіно

Багато часу провожу у дорозі, тому фільмів устигаю дивитися чимало. Найцікавіші прем'єри намагаємося відвідувати разом із дружиною. Обожнюю кінотеатри: іноді навіть цілком прохідні фільми в IMAX смакують як шедеври. Хоча, звичайно, перший критерій відвідання того чи іншого кінотеатру — це смак поп-корну там.

Жанри не мають значення, якщо мова про улюблених кінорежисерів чи акторів. Соррентіно, Аранофські, фон Трієр, Іньярріту, Арі Астер, Дені Вільньов та ряд інших. Але в цілому віддаю перевагу психологічним трилерам, драмам, розумним фантистиці та хорору. Полюбляю і маловідоме фестивальне кіно, яке рідко коли зустрінеш у прокаті, але де можна відшукати справжні шедеври.

За останню годину з новинок переглянули дві екранізації Стівена Кінга: «У високої траві» та «Доктор Сон», причому більше понравилася перша, значно бюджетніша, стрічка, де на відміну від продовження «Сяйва», значно більше режисерської самобутності. Не міг не сходити на останній «Термінатор» і не подивитись на Арні. Мене не полишає шкода усвідомлення, що для представників його покоління акторов кожен такий фільм може стати останнім.

«До зірок» із Бредом Піттом розчарував, хоча космічні історії я люблю. «Джокер» вразив максимально, як я не намагався абстрагуватися від тотального захоплення навколо — максимально камерна і водночас емоційно масштабна стрічка.

Українське кіно, без сумнівів, набирає в оборотах, пропонуючи глядачу максимально широкий діапазон тем: від комедій і фантастики до історичних бойовиків. Приємно, що постає ціла генерація молодих акторів. Звичайно, хотілося б спостерігати значно більшу заповненість залів, але думаю це питання часу і якихось кількох масово-проривних фільмів, які перевернути гру. З кращих фільмів, які запам'яталися: "Припутні", "Герой моєї години", "Позивний Бандерас", "Фужчоу", "Пропала грамота", "Кіборги", "#SelfieParty". Чимало очікуваних фільмів ще не встиг переглянути!

Термінатор-2 та Чужий

Термінатор-2 та Чужий — два улюблені фільми детства, які і прищепили мені любов до фантастики. Дивився їх стільки разів, що можу цитувати окремі діалоги між героями. А між тим, Сігурні Вівер у цьому році виповнилося 70 років. Ксеноморфи і досі мої улюблені космічні кіномости. Інший «Термінатор» — фільм, який я переглянув рекордну кількість разів. Я ку? Трудно сказати, що після першої сотні збився.

«Мати»

Аранофські знявши, як на мене, кращу кінопритчу у світовому кінематографі XXI сторіччі, в якій знайшлося місце алюзіям на найболючіші питання сучасності: екологічний криз, продовження виен і культ людського йогоїму. Одні з кращих ролей Хав'єра Бардема та Дженніфер Лоуренс.

«Американська історія Х»

Мій улюблений актер, Едвард Нортон, явивши в «історії» приклад одного з найкультовіших ідеологічних кіноперероджень сучасності, еволюціновувавши з неонациста у ЧОЛОВІКУ.

«Мовчання ягнят»

Один із улюблених поганців у кіно і літературі — доктор Ганнібал Лектер у виконанні Ентоні Гопкінса і досі холодить мою уяву своєю химерною умішкою. Приємно, що справа лікаря не менш колоритно «продовживши» вже в окремому серіалі Мадс Міккельсен — ще один із моїх фаворитів серед сучасних акторів.

«Зелена миля»

Одна з найдобріших екранізацій Стівена Кінга з Томом Генксом у головній ролі — історія про диво і людську доброту, від якої на моїх очах ледь стримували сльози та найчерствіші друзі. Переглядаю стабільно раз на рік!

"Меланхолія"

Трієр - харизматичний псих і провокатор! Цей його фільм люблю за фірмову неспішність і чудову Кірстен Данст з її особливою сексуальністю.

«Вічне сяйво чистого розуму»

"Вічне сяйво чистого розуму" Гондрі, після "Термінатора" - другий фільм-рекордсмен у моїх топах. Серйозний Джим Керрі, грайлива Кейт Вінслет, не менш чудові Кірстен Данст, Марк Руффало та Елайджа Вуд. Відмінний сюр і водночас — моя улюблена мелодрама, розірвана на вічно актуальні цитати та образи.

Серіалі

З новинок особливо вразили «Роки і роки» своїм сміливим поглядом на найближчі десятиліття існування людства. «Чорнобиль» вразив менше, бо свого часу я прочитавши чималу літератури на тему, тоді як серіал став відкриттям для тих, хто про Чорнобильську катастрофу знав дуже мало. Але проект, без сумніву, важливий і дуже якісний! Щодо "Ейфорії", то, напевно, це один із найстильніших молодіжних серіалів сучасності, які доводилося бачити. Кастом, саундтреками, операторською роботою, персонажами. В одну з героїнь я навіть устиг влюбитися. Втім, є чимало вже культових серіалів, які й не тягне дивитися. Наприклад, «Ігри престолів».

«Дивні дива»

З моєю любов'ю до естетики 80-х, серіал став справжнім подарунком, де класна історія та яскраві персонажі одне, а фон із скрупульозних дрібниць маркерів епохи та саундтреки — зовсім інший! Там усі — Кінг, Спілберг, A-ha та одноповерхова Америка маленьких містечок. Фірма!

«Молодий тато»

Серіал Соррентіно вразив мене настільки глибоко, що я ледь не вдарився у віру. Звісно, ​​цього автори певною мірою і домагалися, проте сміливий авторський погляд на ватиканське закулісся і харизматичний Джуд Лоу шкірного глядача наштовхнуть на свої висновки.

«Настоящий детектив»

Кримінальний нуар з готикою в першому сезоні та твердолобими хлопцями в іншому і як результат, маємо один з найглибших у жанрі серіалів з крутими акторами та нетривіальними історіями.

«Двійка»

Ще один мій улюбленець Джеймс Франко, який виступає тут режисером та актером, розповідає світові історію про зародження порно-індустрії в Нью-Йорку 70-х, але робить це настолько фірмово і витончено, що перед нами — чудовий соціо-культурний фон цілої епохи. Чесне, відверте і безкомпромісне. Від Франка я іншого не чекав.

«Як я зустрів вашу маму»

«Як я зустрів вашу маму» — улюблений ситком, відмінний антидепресант та джерело гарного настрою у найважчі дні. Напевно, рандомно буду переглядати стабільно!

музика

Як музикант, я меломан, тому в моїх плейлистах вживається і Селін Діон зі "Slayer", і Майкл Джексон з хардкор-панком. Єдиним важливим критерієм тут є якість матеріалу і наявність у ньому певних емоційних тригерів, які і дають змогу відчути, що з цією музыкою я готовий підкорювати якусь нову життєву вершину чи наоборот, у покої провести вечір з дружиною вдома, увімкнувши якусь із улюблених вінілових платівок.

Radiohead - Black Star

James Blake - Limit Your Love

A-ha — Lifelines

Muse - Sing For Absolution

Queen - I Want It All

За творчістю фрешменів не слідкую, але сам феномен цікавий. Мені цікава увага підростаючого покоління, але як зробити так, щоб його цікавили мені за тридцять, у яких на першому місці не єпатаж, а, зокрема, якість написаного, я поки що намагаюся зрозуміти.

З українських колег по цеху намагаюся слідкуватися як за старшими колегами, так і за новими іменами. З нових подобаються "Женя і Катя", Гурт [O], Adam, Марина Круть, Макс Пташник. Не зникають із трек-листів Бумбокс, Тартак, Димна Суміш, проект Вакарчука "Вночі", Vivienne Mort, Анатолій Тапольський. З кайфом спостерігаю за розвитком «Без Обмежень» та «Антитіл» та черговим рок-витком творчості Жені Галича та банді.

Особистості

У дитинстві з моїм захопленням футболом я мав кілька кумирів, талант і досягнення яких здавались мені чудовим прикладом для наслідування. Наприклад, захисник і на той час капітан італійського «Мілану» Паоло Мальдіні. Перехід у стан «россонери» Андрія Шевченка ще більше підкріпив мою віру у можливість неможливого. Втім, мене більше цікавили дівчата, книги та майбутній вступ до універу. Футбол так і втратив хоббі.

Особистості із сфери журналістики

З цим складно. Все важче зрозуміти, де вустами журналіста говорити його чесність і фах, а де інтереси медіа-холдингу, який він представляє. Втім, не можу не виокремити Яніну Соколову, Майкла Щура, певною мірою Вахтанга Кіпіані. У своїх форматах вони демонструють досить високий рівень гостроти та актуальності, тим самим формуючи яке не якесь обличчя незалежної української журналістики.

Серед людей, які значно вплинули на мене та допомогли знайти свій шлях, є мій науковий керівник з Малої Академії . Деяким зі своїх слів він мені просто не позбавив вибору.

Пригадую знакове для мене інтерв'ю з Любком Дерешем у Луцьку і його любов до власної справи, якою я захопився настільки, що остаточно зрозумів: варто дати шанс своїм мріям стати реальністю. Як і знайомомство з Сашком Положинським, без підтримки якої в перші роки існування Фіолету все могло б скластися цілком по-іншому. І, звісно, ​​мама — яка була, є і буде для мене символом набільшим життєвих подвигів — незважаючи на суттєві прикрощі, жити, віддаючи сповна свою любов тим, хто її потребує. Її відчуття любові — абсолютна і чи не найважливіша з посягнутих мною наразі життєвих істин.

Фото: Лора Молодець