Лагідний music-дайджест-2: локдаун триває

Стан невизначеності знову пролонгували, як мінімум до травня, столицею блукає напівпорожній транспорт, а кожен з нас шукає способи, як з цієї ловушки якнайшвидше вибратися.

Тим часом, поки хтось із вас на карантині, Сергій Гулюк, колумніст Marie Claire та автор телеграм-каналу «НІЖНІСТЬ» продовжує рекомендувати нову цікаву музыку.

Floating Points, Pharoah Sanders & The London Symphony Orchestra 2021 «Promises»

Зухвала за своєю амбіційністю витівка британського електронного композитора Сема Шеферда (псевдо — Floating Points), який запросив до співпраці та запису нової роботи 80-річного американського тенор-саксофоніста Фероу Сандерса, а щоб мало не здалося – ще й Лондонський сим. За формою – це дев'ять меланхолійних п'єс, що непомітно перетікають одна в одну, об'єднані спільною мінімалістичною темою, що повторюється протягом усього альбому. Так само непомітно та в потрібних місцях до розповіді приєднується покордонний тенор-сакс Сандерса, та струнні й духові оркестру, що вцілому створює космічне ембієнтне відчуття відвідин Планетарію. Прослухати можна тут.

Справа Ель Міхельса 2021 "Yeti Season»

Ліон Мічелз – відомий американський мультиінструменталіст. Пише музыку до мнимих фільмів, але дописався вже до такого статусу, що його композиції беруть у справжнє кіно, бо вони туди просяться. А Пія Малік – співачка індійського походження, що мешкає десь між Лондоном та «Яблуневим містом», і саме її доля у новій платівці Мічелза своєрідно прикрасила цей черговий саундтрек, та ще й перетворила атмосферу Голівуду на Болівуд. Зокрема, пісню Zaharila з цього альбому у виконанні Пії можна почути в гостросюжетному серіалі HBO The Outsider. Прослухати можна тут.

ДЯДЯКО 2021 "Ронін 1 »

У червні славнозвісного 2020 року Джеймс Лавель, ідеолог проекту UNKLE, вирішивши, що неплохо було б під час локдауну та домосидіння якось урізноманітнити матеріал попередньої платівки «The Road», зробити кілька танцювальних реміксів, а потім, коли світ повернеться на зв серед людей на живих виступах. Та стан пандемії затягся, і домашня робота зрештою перетворилася на великий мікстейп з удосконалених треків UNKLE, але вже із запрошеними гостями – тут і Майкл Ківанука, і соліст Editors Том Сміт, і лондонські електронники The Big Pink, та багато інших. Незабаром планується друга частина. Прослухати можна тут.

Читайте також: ЛАГІДНИЙ MUSIC-ДАЙДЖЕСТ: ЛОКДАУН

La жінка 2021 "Парадигми»

Шкірний альбом цих парижан, що зовні виглядають, мов герої стрічок Годара періоду маніфестацій 1968-го, це свято, провокація, і – приємне подив. Альбомів до цього було лише два, тож варто було затамувати подих, і готуватися розшифровувати нові культурні коди. І сподівання виправдалися: платівка з титульним треком починається, як святковий похід у кабарі, і протягом наступних понад 40 хвилин ви почуєте і ніжні наспіви у стилі Франс Галь, і божевільні твісти «йє-йє», і техно-поп-галопи схожі на окремі твори Жака Дютрона чи Пластіка Бертрана, і цілий парад «алле» вінтажних синтезаторів. За словами самих авторів, цього разу вони шукали золоту середину десь між Kraftwerk та The Velvet Underground, і, мушу признати, здається, знайшли. Прослухати можна тут.

«Wizzz! Vol.4 (French Psychorama 1966-1974)»2021

З тієї миті, коли побачила світ перша частина серії «Wizzz!», вже виросло ціле покоління, а збірки маловідомої французької музики другої половини 1960-х-на початку 1970-х встигли охрестити «легендарними». І, здавалося б, за цю годину найзавзятіші франкофіли вже вишкребли все по засіках, трапляються ще примірники з «Червоної» французької поп-книги, про які ви навіть не підозрювали. Цього разу взялися за «семидюймові» сингли (що видавались лише один раз, і стали колекційною рідкістю) періоду розквіту П'ятої Республіки – від останніх днів Де Голля до правління Помпіду. Це переважно ексцентрична психоделічна естрада з елементами твістів, гаражного року, і навіть прогресиву. Чоловіки із зовнішністю кіноакторів співають про дівчат 2000 року та любові у майбутньому. Рекомендую звернути увагу на маловідомого бельгійця Олена Рікара, котрий ще до паризьких подій 1968-го написавши гімн сексуальної революції «I Like Sex», обрамивши його, ледь не в торжествений марш Єлисейськими Полями. Прослухати можна тут.

Беліз 2020 "Спогади»

Едмоні Кратер народився у мальовничому регіоні Карибського басейну – острівній місцевості Гваделупи, давно переїхав до материкової Франції, але на мить не забуває рідний райський край, і посвятивши йому цілу платівку. Як вона приблизно виглядає – можна дізнатися, глянувши на обкладинку, яка схожа на медитативний малюнок. За десять років до цього в Музичній Академії Монтабану Кратер познайомився з арфісткою Анне Бекерізе та перкусіоністом Олів'є Мауріром, після чого було створено цей екзотичний проект. Вже сам перелік інструментів заслуговує на увагу: арфа, перкусія, ударний інструмент Gwo Ka (креольський термін назви великого барабана), на якому грає Едмоні та співає. Як зазначають самі автори, найголовніша емоція платівки – запрошення до подорожі. Тож мандрівайте, незважаючи на будь-які обставини. Прослухати можна тут.

Фото обкладинок альбомів із сайту bandcamp

Читайте також: ХТО У ДОМІ ГОСПОДАР? ЯК У ДЕВ'ЯНОСТІ РОКИ ВІДБУВАВСЯ УКРАЇНСЬКИЙ МУЗИЧНИЙ РЕНЕСАНС