МОНУМЕНТАЛЬНЕ ПРЕЗАГРУДЖЕННЯ: як в Україні турбуються про унікальні твори мистецтва минулого

Тиждень тому у стародавньому Чернігові відбулася нестандартна подія: перший український фестиваль монументального мистецтва «Перезавантаження». Його організувала і провела за власної ініціативи новостворена спільнота місцевих аматорів «Чернігів-Монументалізм». Виявляється, є ще в цій країні люди, яким не байдужа частка самобутніх арт-об'єктів минулого, і які попри все докладають зусиль для їхнього збереження. Сергій Гулюк, колумніст "Marie Claire", і автор телеграм-каналу про музыку «НІЖНІСТЬ» відвідавши заходи фестивалю, набрався позитивних емоцій, і ділиться враженнями.

Монументальне мистецтво (живопис, скульптуру, мозаїку тощо) у нас чомусь зазвичай помилково пов'язують з радянським минулим, можливо – через суворе ідеологічне наповнення тодішніх панно та вітражів, і, ймовірно, через небувалий розквіт цього жанру в другій половині минулого століття. Насправді його коріння сягає значно глибших годин – достатньо лише пригадати унікальні мозаїки та фрески Софії Київської. До речі, митці колишньої УРСР, особливо з міст із тисячолітньою історією, досить часто використовували старовинні сюжети та історичні фігури у своїх роботах.

Мозаїка «Материнство», художник Євген Павлов, Чернігів

Напевно, що в кожному обласному центрі країни залишилися художні монументальні роботи недавнього минулого, які не завжди вписуються навіть у нинішній модерновий пейзаж муралів, не кажучи вже про рекламні борди, і кращого виходу у «владних», ніж мовчки попрощатися з ними. . Вони залишилися на будівлях універмагів біля райцентрів, на спорудах поштамтів та у фойє та на фасадах готелів, а найбільше їх, мабуть – на одиноких автобусних зупинках, що трапляються дорогами до великих міст, та носять оригінальні, іноді сюрреалістичні топоніми. За кордоном, у європейських містах подібні об'єкти стають предметом посиленої зацікавленості, а іноді – й опіки з боку музеїв та арт-фундацій, у нас же останнім часом – предметом галасливих суперечок та «срачів» у соціальних мережах – демонтувати, знищити, декомунізувати , чи стати на захист, бо це – історія, а її не обирають. Досі, до хрипоті тривають суперечки між «активістами» і місцевою владою про долю майже сорокаричного панно на будівництві Головпоштамту біля Рівного – комусь воно мозолить очі, а хтось – вбачає у ньому класичний взірець мистецтва минулого. Подібні місцеві «війни» точилися і щодо подібного арт-об'єкту на поштамті у Запоріжжі. Таких прикладів багато.

Панно на будівництві Головпоштамту у Рівному

А от – інший приклад: нещодавно небайдужі активісти домоглися зняття сучасного рекламного банера з мозаїчного панно «Дерево Життя» (1981) художника Іллі Толкачова на фасаді одного з Чернігівських ТЦ. З будівлі місцевого Пологового будинку вдалося зберегти мозаїку «Материнство» Євгена Павлова, та перемістити її до фондів Художнього музею ім. Григорія Галагана. Спасене, по-іншому не скажеш, також унікальне керамічне панно «Давній Чернігів» художниці Галини Севрук із зруйнованої кілька років тому готелю «Градецький». Хто ці ентузіасти? З недавніх пір вони іменують собі «Чернігів-Монументалізм», і називаються інформаційною просвітницькою платформою, мета якої – збереження та популяризація українського монументального мистецтва. Саме з цією метою місцеві митці організували перший, і свого роду унікальний фестиваль «Перезавантаження», який відбувся одразу у кількох чернігівських локаціях.

Логотип фестивалю

Відвідати це старовинне місто у травні – вже свято: все у зелені та дбайливо доглянутих квітах, на сонці блищать куполи старовинних храмів, у парках та скверах людно та лунає музика. А одним з пунктів програми заходу була екскурсія містом від організаторів та знайомство з його мозаїчними панно. Епіцентром фестивалю стала територія старовинного музею Галагану, біля просторих залів якого були презентовані експозиції, а у внутрішньому дворику музею працював ексклюзивний арт-майданчик, де кожен із присутніх міг взяти участь у створенні оригінального Монумент-саду, додавши до нього власні шматочки кераміки або скла. Особливо це було цікаво дітям. Серед інших заходів — лекції та зустрічі з різними українськими художниками на дискусійній платформі, презентації ініціатив та книжок, показ фільмів. Одним із найзворушливіших моментів «Перезавантаження» став приїзд зі столиці художниці Галини Севрук, якій днями виповнилося 92 роки, і презентація у стінах музею її панно «Давній Чернігів», а також показ фільму про неї.

Панно «Давній Чернігів» художниці Галині Севрук

Ближче до суботніх сутінків (і це було дуже ефектно) під супровід світлових ефектів в одному із залів музею, як завжди яскраво та екстравагантно відбувся виступ заслуженого українського арт-шамана Дмитра Куровського, лідера формації Foa Hoka. Відбувалося це під музичний супровід Dubmasta, і яскраві образи, які змінював протягом виступу музикант, і його потужний перфоманс органічно вписалися у програму фестивалю монументалістики.

Виступ лідера групи Foa Hoka Дмитра Куровського

За чутками, щось подібне скоро планують організувати і в столиці, і ми тільки за те, щоб таких заходів було якомога більше.

Читайте також: ПРО ЩО ЖІНКА МОВЧИТИ: ХРИСТИНА СОЛОВІЙ, СПІВАЧКА