Чоловік каже: співак KHAYAT

Сьогодні герой нашої рубрики «Чоловік каже» – український співак KHAYAT. Андрій Хайат пройшов школу талант-шоу «Голос країни» та Національний відбір на «Євробачення». Цього разу ми поговорили зі співаком не тільки про роботу та кар'єру, а про сім'ю, мужність і переломні моменти в житті. 

Ніколи не варто сподіватися на когось іншого. 

- Що для вас означає поняття "нова маскулінність"? Яким має бути «справжній чоловік»?

— Для мене представник чоловічої статі та чоловік – це різні речі. Це не зовнішні ознаки, борода та м'язи. Є певний спектр якостей, який або є, або ні. Справжній чоловік – це той, який має свою точку зору, вміє слухати, стежить за тим, що він каже і кому це каже, відповідає за свої слова. У моєму розумінні чоловік вирішує життєві питання та завдання самостійно, намагаючись убезпечувати від цього негативу свою сім'ю.

Читайте також: Культурний код співака KHAYAT

— Які життєві уроки дали вам батьки?

— Батьки з дитинства вчили мене двом речам: «у цьому житті ти сам собою» і «ти маєш завжди бути план Б». Сам собою – це не в сенсі самотності, а в усвідомленні того, що змінити і вплинути на будь-яку ситуацію можеш тільки ти. Ніколи не варто сподіватися на когось іншого.

Також вони вчили не дивитися на ситуацію однобоко, а розглядати кілька результатів. Що я зроблю, якщо буде так, що я зроблю, якщо буде інакше. Якщо ж ці два варіанти не спрацюють, то яким буде третій.

— У вас був поворотний момент, після якого можна ділити життя на «до» та «після»?

- У мене їх було кілька. Поява вітчима та народження сестри, поїздка на навчання до США та вихід дебютної пісні. Завдяки вітчиму додому повернулася мама, і я скуштував усі радощі сімейного життя. Через деякий час з'явилася сестра Далля. Я дуже багато часу проводив з нею і набагато швидше подорослішав, тому що відчував відповідальність за неї більше, як за свою дитину, ніж за сестру.

Поїздка в Америку справді продемонструвала, що я на цьому світі один. Що я сам за себе? Після США я зрозумів, що хочу жити у мегаполісі, мені мало простору у провінційному місті.

Багато хто не знає, що моєю дебютною музичною роботою був трек «Дівчинка», саме завдяки йому я потрапив на нацвідбір «Євробачення-2019». Я просто зрозумів, що якщо я сидітиму і чогось чекатиму, то нічого не станеться і тому взяв і зробив так, як відчував, не дивлячись на все «але».

— Що найбільше вас драйвіт: у житті, роботі, стосунках?

- Я фанат емоційного пінг-понгу. Для мене люди, котрі з усім погоджуються нецікаві. Здатність висловлювати свою думку - це насамперед прояв індивідуальності та щирості.

Часто буває: спілкуєшся з людьми і вони хочуть тобі сподобатися, тому не висловлюють свою думку, на все відповідають «так, я згоден». Але довго на такому поїзді не покатаєшся, бо рано чи пізно людина все ж таки виявляє свій характер. Якщо бути підлизам, краще вислови свої думки, давай пограємо (сміється - ред.).

Грош ціна твоїм досягнутим цілям, якщо вони не дарують тобі щастя.

— Як ви думаєте, ви вже знайшли себе?

- Упевнений, що так. Я чітко знаю, чого я хочу від себе і від цього життя. Іноді замислююся, ким я бачу себе у 30 років, і ні в чому, окрім музики та творчості, себе не уявляю. Я озираюсь назад, дивлюся на свої помилки, аналізую і за підсумком приходжу до того, що на правильному шляху.

- Якими критеріями ви вимірюєте успіх?

— Насамперед щодо досягнутих цілей, які ставлю перед собою, та щодо відчуття внутрішнього щастя. Якщо ці два пункти не йдуть нога в ногу, це погано. Грош ціна твоїм досягнутим цілям, якщо вони не дарують тобі щастя. Я не вимірюю успіх квартирами та машинами. Я тут для того, щоб створювати нове, а потім уже решту, приємних приземлених доповнень.

- Як виглядає ваш стандартний день?

— Мій ранок починається зі склянки води, я практично не снідаю. Це єдине, що повторюється (сміється – ред.). А так: інтерв'ю, репетиції, виступи, робочі зустрічі із командою. Щось скасовується, щось затримується, переноситься. Тому стандартний день є досить хаотичний.

- Які якості у партнері для вас важливі?

— Для мене важливі об'єктивність та чесність. Не лише перед іншими, а й перед собою. Я люблю людей, які називають речі своїми іменами, навіть якщо це йде в розріз із тим, що людина хоче почути. І, звичайно, вміння слухати. Насправді дуже мало людей, які цією якістю мають.

— Яка людина ніколи не буде поруч з вами?

- Самозакоханий і брехливий. Момент «я-індивідуальність» буває різним. Ось я ціную в людях, коли вони підносять себе гідно, але не перегинають ціпок. У брехні також є грань. Давайте зізнаємося, що всі ми трохи брехуни, але коли це стає хронікою, то таких людей краще триматися подалі.

— Чого б ви не відмовилися ні за що на світі?

— Часом із сім'єю. Та й взагалі від близьких людей, бо я дуже складно будь-кого приймаю у своє коло. І ще складніше цих людей втрачати. Особливо коли це залежить не від тебе. Ось таких змін я боюсь.

Фото: Ната Курган