Музична хронологія: український шоу-бізнес від «Скрябіна» до Івана Дорна

Радіо Аристократи зробило те, на що довго ніхто не міг наважитися: показало музичну індустрію незалежної України через призму поглядів людей, які її будували, будують та будуватимуть. 

Як зараз виглядає Віка Врадій, чим займаються «Брати Гадюкіні», який внесок зробив Кузьма Скрябін для того, щоб індустрія була такою, якою вона є зараз. Чому Quest Pistols і Kazaky не вважають свою творчість епатажем, але впевнені, що вони здійснили прорив у такому закритому суспільстві, як наше. І як виглядає «епатаж» у 2019-му в особі «Балдьож» та «Хамерман Знищує Віруси»? 

Ми зняли фільм, бо цього хотіли. Ось і вся магія. Режисер Любава Петрів на самому початку запропонувала зняти фільм саме про епатаж на українській музичній сцені. Але в результаті все трансформувалося у фільм про сміливість, таку спекотну і справжню в її різних проявах, і епатаж став не єдиним інструментом, на якому зупинився фокус.

1990-2000 *

Розуміючи тенденції в YouTube, інформаційну переповненість і гонку за переглядами та лайками, ми трохи побоювалися починати фільм із оповідань Вікі Врадій, «Братів Гадюкіних», та ретро-спогадів клавішника «Скрябіна» про 89-90 роки, про які, швидше за все, сучасне знає. Але й тут спрацьовує правильний механізм тих, хто хоче, щоб контент був не тільки розважальним, а й освітнім. А це важливо, адже все дуже просто: ми вважаємо, що тим, хто вільний зараз, варто знати, чому вони мають це право, і відповідь у розповідях саме перших героїв.

«Брати Гадюкіні»

Віка Врадій («Сестричка Віка»): "То був бунт!"

«Брати Гадюкіні»: «Ми не випадкові люди, чи сталася ця формула».

Шура Гера (група «Скрябін»): «Свобода була у всьому. Дякуючи Кузьмі з Ростиком я став тим, ким я зараз».

Анжеліка Рудницька, президентка «Тер. А»: «Я дуже не хотіла працювати у лазнях, як інші артисти. Люди їдять, а їм співають, давай ще «Мурку» подавай, і всі ці приколи. А Територія А зламала цю ситуацію. Артистами почали захоплюватися».

2000-2010

Коли у фільмі ми переходимо від українського феномену «Територія А» з його справжньою свободою до 2000 року та його комерційнішого підходу, ми розуміємо, що індивідуальність цікаво досліджувати якраз під прожектором часу. Як сказав Олег Скрипка, який на «Максидромі» серед рокерів у чорному і шипах, виступав у яскравій сорочці, що переливається, і у в'єтнамках: «Індивідуальність кристалізує простор».

Quest Pistols/АГОНЬ

Антон Савлепов (Quest Pistols/АГОНЬ): «Протест? Проти кого? Я розумію вас багатьох, кому хочеться щось погане зі мною зробити, коли бачать мене та чують. Але просто мені так подобається виглядати, я нормальна людина». 

Костя Боровський (Quest Pistols/АГОНЬ): «Протест у кращому разі тоді міг бути проти бабусі на лавці, яка могла сказати: «Наркомане, подивися на нього!» Так, ти надихаєшся своїми героями, які реально могли протистояти якійсь системі, але не в нашому випадку, ми зараз говоримо про 2007-2008 рік, яка тоді була система? Нам просто так подобалося жити».

«Паючі Труси»

Нам самим було цікаво розглянути ближче й такі індивідуальності нульових, як Quest Pistols, які народилися за часів унікальної музичної програми «Шанс», «Паючі Труси», створені як протест на дівочі, однотипні гурти, та Дашу Астаф'єву, яка стверджує, що вона як раз знає, про що вона шепоче, і робить це, як ніхто інший, та й взагалі готова роздягнутися прямо зараз і ми запам'ятаємо це на все життя. Усі вони ризикували та робили те, що не робили інші.

2010-2019

Леся Патока

Леся Патока: «Елтон Джон, який все своє життя виступав на платформах та на підборах: чи мало це грань у 80-х роках? І як на це дивилися, коли він виходив весь у стразах, камінні, з шаленим пір'ям?»

У нашому фільмі є єдина людина, яка не є музикантом, але пов'язана з музичним середовищем — і це Леся Патока, художниця по костюмах, яка створює найбожевільніші образи для музикантів. Ми хотіли показати, хто ж створює десятиметрові горошини, тапки з батона для Ляпіса Трубецького, костюми з оббивки дивана для Онуки та знаменитий піджак із значками Вані Дорна.

Здається, що зараз все набагато простіше, і сміливість є у всіх у кишені у вигляді телефону та вільного доступу до Мережі. Але цього мало. Зараз в епоху «фаст-фуду», інформаційної переповненості у всіх замилене око, і тут вже важливо мати сміливість піти своєю дорогою і не зрадити себе. Не втратити х-фактор у собі і розвивати його. І це далеко не так просто, як взяти і дістати телефон та опублікувати щось у Мережі.

Іван Дорн

Іван Дорн: «Мене не влаштовує, що люди багато хто не розуміє, куди йдуть. Навіщо вони існують у цьому світі».

Наприклад, Dakh Daughters — унікальний фрик-кабаре та справжній витвір мистецтва; Kazaky, які стали на підбори ще у 2010 році – потужний символ свободи; Дорн та його «Майстерня», адже складно запускати лейбл з нуля зі своїми цінностями та правилами. Адже все довкола стрімко тисне. Аліна Паш, яка сама собі продюсер, та сама собі експеримент. "Балдьож" - символ інтернет-покоління, дівчатка які не розуміють, як можна жити не в кайф. «Хамерман Знищує Віруси» — дзеркало суспільства, яке виходить на сцену у коров'ячих шлунках, костюмах традиційних цінностей чи образах київських каштанів. Адже це і є свобода, яка у нас є, вона абсолютно унікальна. Її треба цінувати. І час зрозуміти її красу. Адже що може бути кращим у цьому житті, ніж бути тим, ким ти хочеш? І це право є тільки у справді вільних людей у ​​справді вільній країні.

«Хамерман Знищує Віруси»

ХЗВ: «Це як норвежці їдять рибу. З'їдають філе, а решту викидають. Так і люди, вони концентруються на зовнішніх, кайфових, звичайно, штуках, але далі не пробираються».

Ніколи не забудемо момент і великі очі Альберта з ХЗВ, коли останніми днями зйомок він запитав знімальну групу, коли планується запуск фільму, і у відповідь почув: «Через два тижні». І його очі стали ще більшими, коли він дізнався, як багато вже зроблено і в яких обсягах. А у цих дітей круглі очі бувають рідко. На це і «Сезон Сміливості» на Радіо Аристократи, щоб робити неможливе, по-своєму і від душі.

*хронологія умовна