«Неограновані» — прем'єра другої короткометражної стрічки Ксенії Бугримової

Короткометражна стрічка «Неограновані» — друга робота української продюсерки, сценаристки та шоуранерки Ксенії Бугримової. 

Фільм «Неограновані» був повністю знятий на острові Шрі-Ланка під час локдауну, а більшість знімальної групи та актори — корінні ланкійці. Фільм висвітлює чимало важливих проблем сучасності, зокрема нелегальну добуток дорогоцінного каміння на острові.

Зйомки припали на майже початок пандемії? Вони були заплановані чи ідея виникла вже під час?

Ідея фільму «Неограновані» була створена вже під час локдауну, коли наша команда застрягла на острові через пандемію під час зйомок іншого повнометражного фільму на Шрі-Ланці. На острові був суворий локдаун, могли навіть арештувати за вихід із дому. А коли творчих людей закривають у чотирьох стінах – чекайте нових фільмів. Тому з тими, хто залишився зі мною на острові, було вирішено щось створити – і ми вирішили написати сценарій нового фільму і, власне, потім зняти його.

Тема фільму підіймає питання нелегального видобутку дорогоцінного каміння. Яке саме каміння здобувають на Шрі-Ланці? 

На Шрі-Ланці загалом видобувають будь-яке каміння – сапфіри, практично всіх видів, включаючи такі рідкісні види як зірчастий сапфір, також опали, рубіні, гранати, хризаліти, тобто практично все каміння.

З давньої години Шрі-Ланку називають островом дорогоцінного каміння, оскільки тут находять від 40 до 85 їх різновидів, які, за чутками, залягають у недрах майже 90% території острова. За години арабів-торгівців острів мав назву «Серендіп» або «острів дорогоцінних каменів». Взагалі слово «серендіп» походить від слова серендіпіті, що означає здатність випадково робити вдали і непередбачені відкриття або коротше — здатність несподівано дивувати. Багато мореплавців приїжджали на острів за благородними металами та дорогоцінними каміннями, які прикрашали короні та зберігалися у скарбницях багатьох королів і султанів. Під ім'ям «Серендіп» Шрі-Ланка увійшла в розповіді про Сінбада-мореплавця, який двічі відвідував Шрі-Ланку. Також в оповіді «Тисяча і одна і ніч» відомо, що сам цар Соломон підніс у подарунок цариці Савській рубін, привезений зі Шрі-Ланки. Відомий мандрівник Марко Поло бачив рубін, товщиною в людську руку, що прикрашав дагобу Руванвелі в Анурадхапурі.

Але королем Шрі-Ланки, без сумніву, вважається сапфір. Відомий синій сапфір «Голуба Красуня», що прикрашає англійську корону, і так само сапфір «Зірка Індії», виставлений у музеї Нью-Йорка, родом зі Шрі-Ланки, а саме з міста Ратнапура, який споконвіку є важливим центром видобутку дорогоцінних каменів.

Які дорогоцінні камені можна побачити на Шрі-Ланці? Перш за все, сапфіри, різновидів яких виявляється досить багато: блакитний (від темно синього до блідо голубого), оранжевий, рожевий, жовтий, білий, а також зірчастий сапфір. Червоний сапфір, більш відомий як рубін — так само один із королів Шрі-Ланки разом з його різновидом – зірчастим рубіном. Є так само гранати, які бують настільки різноманітними, що навіть уявити важко: ессоніт (помаранчево-коричневий), альмандин (вогненно-червоний), родоліт (блідо-червоний), спесартіт (коричнево-червоний), жовтувато-червоний гранат. А також зеленувато-жовтий олександрит, котяче око, місячний камінь (світлий напівпрозорий з блакитними відблисками), аметист, аквамарин, берил, топаз (частіше жовто-коричневий), циркон, турмалін (золотисто-жовтого або зеленуватого кольору).

З огляду на всі проблеми, до яких призводить добуток каміння на острові, ця тема не дуже активно висвітлюється, адже це фактично руйнує острів.

Звісно, ​​не все каміння добуватись нелегально. Є та державні та затверджені шахти. У будь-якому випадку я гадаю, що важливіше викуповувати те каміння, яке вже було добуте, цінувати старе каміння. Не добувати нове, а, швидше, підвищувати вартість старого у плані переробки якихось старих прикрас, викуповуючи їх із ломбардів, і роблячи так званий recycle. Чому тема не підіймається? Власне, тому, чому не вийшло досі всі електромобілі і чому не відмовилися від добутку нафти, чому не відмовилися від багатьох інших речей. Це просто економічно та політично комусь не вигідно.

У фільми лише два українські актори, всі інші місцеві. Також актори чи просто місцеві жителі, яким запропонували взяти участь у зйомках? 

У фільмі місцеві жителі тільки самі майстри-видобувачі, які були у річці. Це, власне, ті самі прості роботяги, які видобувають каміння. Всі інші, крім двох дітей-дебютантів, — професійні актори, які знімаються у ланкійських фільмах та серіалах. У нас чудовий кастинг-директор, з яким ми вже працюємо у двох проектах. Він знайде будь-якого актора будь-якої національності під будь-який запит. Це просто неймовірно круто, обожнюю його. І взагалі, Рамі великий привіт.

Чи знали місцеві про нелегальну добувність каміння?

Так, частина регіону така жива, це як в Україні частично нелегальна добування янтарю. Багато ланкійців зазвичай не знають вартість каміння, яке вони здобули. Тобто вони розбираються, що це за вид каміння, але яка його вартість, вони не знають. Це вже стає відомим після огранування та оцінки. А роботяги так і живуть за межею бідності. 

Чому фільм називається «Неограновані»? Це метафора чи мова про фактично неограноване каміння, яке здобувають ланкійці?

Є два значення фільму "Неограновані". Перше значення – це метафора, бо у дітей неограновані душі. Вони народжуються дикими, природними, такими, як їх задумала природа і Господь. А потім батьки їх шліфують відповідно до огранювання, яке вони собі бачать – хочуть огранювання ашер чи кушон. Тобто питання в тому, чи потрібне іноді огранювання дитині, адже недалеко огранювання іноді псує камінь. Буває, камінь прекрасний, а огранювання недалеко — ось таке теж буває. Інше значення — це те, що у фільмі «Неограновані» камінь — образ, який спочатку переходить від річки до місцевого робітника, який віддає його під тиском так званому «білому лорду», який хоче використовувати його у власних маніпулятивних цілях. Мальчик повертає його дівчинці, а дівчинка, відповідно, кидає камінь у річку. Це такий повний цикл життя цього каміння. На протязі всього фільму він є метафорою того, що всі ми вийдемо з води і підемо у воду.