Нічого я не хочу: як впоратися з апатією та підтримати себе на карантині?

Попереду новий локдаун, але є й добрі новини. 

За останні 10 місяців ми адаптувалися і більше не відчуваємо емоційних потрясінь, пов'язаних із COVID-19 та вимушеною ізоляцією. Принаймні так стверджують дослідники, які спостерігали за дорослим населенням Великобританії з березня 2020 року. Їхня база складалася з 36 520 осіб.

Однак це не означає, що ми відчуваємо себе стабільно добре. Британський Фонд психічного здоров'я фіксував скарги щотижня: у березні відсоток людей, які зазнавали самотності та безнадії, підскочив на 15 пунктів і протримався майже без змін до кінця листопада, не рахуючи літні місяці.

Закономірно припустити, що наша нервова система виснажилася. «Людині важливі рух, спілкування та різноманітна сенсорна стимуляція», – каже Надія Рехтіна, тілесно-орієнтований психотерапевт. "Наша психіка і тіло взаємопов'язані, а в умовах ізоляції фактори, що впливають на відчуття безпеки, фокусування, розслаблення, знаходяться в депривації".

Як зрозуміти, що ви виснажені? 

Надія зазначає, що людина реагує на стрес тілесно, і одна з можливих реакцій – м'язові затискачі та наступна апатія, яка може сигналізувати як про перевтому (адже напруга не була реалізована і тіло надто довго знаходилося «напоготові»), так і про неможливість визнати свій страх: натомість ми, наприклад, біжимо в серіали, ігри та відео на Youtube.

Біолог і психолог Тетяна Зеркаль відносить апатію до одного із симптомів посттравматичного розладу (ПТСР): «При ПТСР у людини на рівні фізіології змінюється сприйняття та почуття себе. І якщо раніше реакція «завмерти» допомогла вижити, то людина може провалюватися в цей стан, вже будучи відносною безпекою. Відносною – тому що тривога може бути наслідком і реальних, і надуманих ситуацій». 

Що робити, якщо вам дуже довго нічого не хочеться? 

Насамперед треба усвідомити, що ви не в порядку. «Найчастіше апатія – це сум, безсилля, безпорадність, розчарування. На відміну від тривоги, у ній уже немає енергії та напруження», – каже психотерапевт Ганна Панченко. «У цьому стані все тяжко, але я за чесність із собою. Якщо я довго не ок, то просто вибираю: скільки часу я ще готова бути не ок? Місяць, рік, до кінця життя?

Читай також: Найцікавіші музеї світу, куди можна потрапити просто зараз

Як тільки ви вирішили, що готові попрощатися з апатією, згадайте закон збереження енергії (ніщо не виникає з нізвідки і не зникає в нікуди) і подбайте про своє тіло. Спробуйте лягти спати раніше, нормалізуйте харчування і, звичайно, почніть рухатися. Надія Рехтіна радить вибирати тільки те, що приносить задоволення, і не обов'язково спорт: можна танцювати вдома під улюблену музику чи гуляти у парку. 

Підступитися до руху допоможуть техніки заземлення чи центрування (У психології під заземленням мається на увазі установка контакту з власним тілом і навколишнім середовищем, здатність фокусуватися і "відчувати грунт під ногами" (прим. ред.) та тілесний контакт.

«Шукайте людей для взаємопідтримки. Зараз багато хто каже, що не хоче рухатися – це походить від нестачі фізичного контакту та сприйняття ситуації як небезпечної. Коли ви думаєте, що не хочете бачитися і стикатися з людьми, швидше за все це сигналізує про інше», – стверджує Надія.

За її словами, взаємозв'язок між відчуттям безпеки та бажанням контакту з іншими людьми сформувався еволюційно. Якщо ж людині неспокійно, нервова система спрямовує енергію на захист – тоді стає складно спілкуватися та відкриватися у стосунках. Але важливо все-таки наражати себе на контрольований стрес, щоб пробити цю «пробку». 

Ганна Панченко також вказує на можливий тимчасовий ефект від вітаміну D та антидепресантів (їх може призначити лише лікар). Але, так чи інакше, якщо ви не вперше реагуєте на стрес та тривогу апатією, почніть паралельно опрацьовувати ситуацію зі спеціалістом.

Автор: Поліна Булат