Про що жінка мовчить: Катерина Кістень, актриса фільму “Лишайся онлайн”

З 28 березня у національний прокат виходить драма “Лишайся онлайн” режисерки Єви Стрельникової. Виконавиця жіночої ролі другого плану Катерина Кістень відповіла на запитання Marie Claire Ukraine.

Про що сьогодні не варто говорити вголос, а про що просто неможна мовчати?

Не варто волати категоричні гасла та навішувати ярлики, якщо вони не перевірені і не підтверджені на 100%. І не слід узагальнювати, бо все має свої унікальні причини і наслідки. А от мовчати не треба про свої справжні людські почуття і потреби. Бо за масою втрачається людина. Я вислів «ліс рубають – тріски летять» з дитинства не люблю.

Коли та із ким останнім часом вам було приємно помовчати?

Мені було приємно мовчати з дівчиною-фотографом, що знімала мене для фотосесії. Зазвичай для мене це відбувається в неприємній напрузі, коли не знаю, куди себе подіти. Ну не вмію я позувати. І це не про те, що з минулими сесіями було щось не так. Просто цього разу наче в одній тональності звучали. Дуже невимушено, але все зрозуміло без жодного звуку. Було дуже наповнено і цікаво. І я абсолютно нічого не робила, але при цьому щось зі мною відбувалося. А вона фіксувала ці рухи душі, і я це точно знала і дозволяла все.

Коли ви в останнє себе хвалили, а за що сварили?

Хвалю себе зараз кожного дня за свою сміливу відчайдушність. Що ніколи не ховаюся від нового, невідомого, не боюся змін, не тікаю від труднощів. Бо я майстер нарощування нових нейронних звʼязків. Приймаю challenge і потім дивуюся, як я оце вмію триматися на плаву. Як я можу, не знаючи мови, так швидко освоїти її до рівня глибоких контекстів та гумору, як орієнтуюся в незнайомому середовищі, як відчуваю людей і безліч нюансів у ситуаціях з ними. Але саме за цю ж відчайдушність я і сварю себе кожного дня. Бо навіщо ж я так із собою? Задля чого ці експерименти з психікою? За що виривати себе з вже намоленого місця і опинитися в стані поміж двох вогнів, нащо полишати щойно побудовану успішну карʼєру і починати з нуля у 44, чому лишати себе емоційної підтримки і вірити, що я супервумен, коли я теж жива людина?!

Назвіть найкрасивішу річ і чому ви її такою вважаєте?

Найкрасивіше, то світло. Його гра та зміна в кожному дні. Це для мене якась магія всесвіту. Тіні та відтінки. Промені та відблиски. На світанку та заході. Під час грози чи у сутінках. У воді. У відображенні. У погляді. На силуеті тіла. А ще на чорно-білих фото. У театрі, в кіно чи у нічному клубі. У мами вдома під лампою. Світло так розповідає мені про світ, що я божеволію від краси. Воно малює мені реальність, її пристрасть, ритм, зміст. Це творець, що мене заворожує. І якщо озиратися, то в памʼяті, як в альбомі, всі ці чуттєві відбитки.

Яким талантом вам би дуже хотілося володіти?

Я понад усе хочу мати талант любити. Той, хто обдарований в цьому, для мене обраний. Можливо я наділяю це почуття чимось більше, ніж воно є насправді. Начиталась, надивилася фільмів. І все намагаюся звірити в собі, чи це ось саме воно і є… Чи ще ні.. Але інтуїтивно я відчуваю, що я не маю цього таланту. Справжнього. І мені то болить. Бо якесь неповноцінне життя виходить. Таке яскраве. Але таке порожнє часом.

Якби ви могли залишити тільки один спогад, щоб це було?

Я в моїй дитячій кімнаті. Натягнутий плед між двома стільцями. Молодший брат поруч зі мною тягне вгору руки з іграшками. Ми граємо домашню виставу лялькового театру. Я озвучую голоси і події. Мама, тато, бабуся у «залі» на ліжку сидять, тримаючи різнокольорові квитки, нарізані з картону, але куплені за справжні гроші. Я імпровізую. Брат довірливо слідує в партнерстві. Батьки сміються, як тільки вони це вміють, коли справді ржач. Бабуся намагається зрозуміти, в чому гумор. Всі захоплені прекрасним наївним процесом. Дитинство.

Що личить сучасним чоловікам, а що не прикрашає сучасних жінок?

Я не хочу, аби жінка мала обличчя помсти і бажала комусь смерті. Ніколи і нікому. Я не можу сьогодні це усвідомити. Моя природа це не приймає ні на якому рівні: емоційному, інтелектуальному, духовному, етичному. Я чесно намагаюся зрозуміти, як так сталося, що жінка сьогодні перейшла, цю межу? І наче все ясно, але я відкидаю усі аргументи. Для мене – це горе. Жінка – це про Життя.

Сучасним чоловікам дуже личить посмішка. Вона, на жаль, зараз дуже рідкий гість. Тож, коли вона, така тепла і сповнена ніжності, раптом розквітає на мужньому втомленому обличчі, то нагадує довгоочікувану дитину.. Я дуже хочу, аби вона якомога частіше прикрашала кожне чоловіче обличчя! І щоб приводу для радості було все більше.

Якби вам довелося себе порівняти із алкогольним напоєм чи коктейлем. Ви який?

Я – абсент. Недосліджена природа з непередбачуваними наслідками. Важко знайти, легко загубити. Зрозумієш лише, коли випʼєш до дна. Вона і він в одному. Набираюча сенсів і смаку з роками.. Настояна. Містична. Токсична. Сюрреалістична. Трохи не в собі. Комусь панацея, комусь отрута, а комусь веселі галюцинації.

До якої поради мами ви не дослухалися, і наразі жалкуєте про це?

Мама казала ніколи не виносити сміття не нафарбованою, я ж, натомість, такою можу й на червону доріжку зайти. Чи пишаюся цим – та не дуже. Просто, мабуть, через захоплення внутрішньою красою втратила сенс зовнішньої. А ще й акторство додало нюху на справжнє, природне. Тож, коли без мейку – я чистий лист, на якому можна малювати, що завгодно. І мені це цікаво. А коли «бойовий розпис» – це наче для медіа. Хоча мені ця нафарбована жінка насправді теж подобається. Просто, чомусь, я рідко дозволяю їй виходити на сцену.

Зовнішність якого визнаного красеня завжди здавалася вам перебільшеною? І, навпаки, хто з чоловіків із невиразною зовнішністю видається вам дуже привабливим?

Красива зовнішність для мене – це життя, поставлене на паузу. Така застигла краса пасує фото, картинам. Іноді вона навіть лякає. В ній немає людини. Є набір красивих елементів. І мене вистачає лише на пару хвилин милування . Далі не цікаво. Краса починається, коли картинка оживає. І тут для мене важлива не моя думка, а спостерігати, як сама людина поводиться зі своєю красою. Саме десь там моє захоплення або розчарування. Для когось, як наприклад, Гері Олдман, Бенедікт Камбербетч, Джеймс Макевой – здається, це взагалі не обʼєкт особливої уваги, вони про інше. Обожнюю їх гру і вони мені дуже красиві. Хоча до цих облич є багато питань щодо ідеалу. Є Бред Пітт, який від початку на пʼєдесталі краси, але я ніколи не бачила, щоб він із нею носився. Тож мені він красивий. А ось, наприклад, від початку названий страшним Венсан Кассель, проходить у публіки трансформацію до «некрасивого» красеня! А я бачу, що він на цьому постійно грає, наче доводить… І моя цікавість вивітрюється. Тож я повертаю його на початкову позицію.

Чим пахне щастя?

Щастя пахне сльозами. Чомусь вони у мене завжди навертаються в момент абсолютного щастя, наче не вірю, що воно справжнє і таки зі мною сталося. Але то сльози полегшення. Вони якісь дуже дзвінкі, вразливі, оголені, нестримні, наче дамбу прорвало. В такі моменти я плачу як дитина, як маленька Катя. І вони сповнені вдячності цьому моменту. І в мить виникає відчуття цілого світу. І що він увесь у моїх обіймах. І підіймається величезна енергія любові і початку чогось прекрасного.

Фото: Tanya Zemlianskaya

Читайте також: ПРО ЩО ЖІНКА МОВЧИТЬ: ЛІЗА ЗАЙЦЕВА, АКТРИСА ФІЛЬМУ “ЛИШАЙСЯ ОНЛАЙН”