Проекту «Батьківська хата. Homestead» виповнюється рік

Часто так стається, що за масштабними міжнародними проектами будь-якого рівня стоятимуть тендітні жіночі плечі. Й це не дивно, якщо жінки – українки. Як ідея зі збереження українських традицій в американсько-українській сім'ї перетворилася на міжнародну виставку в діаспорі, і хто за цим стоїть, – розповідають засновниця проекту Оленка Браво та фотографія Світлана Задоровська. 

Оленко, ти вже більше десяти років проживаєш у Сан-Антоніо (штат Техас, США). Чому український проект і чому саме зараз?

Я представляю українську організацію «UkrainianSanAntonio», яка офіційно заснована у 2015 році. Ми з дівчатами збиралися в Америці, святкували і українські, і американські свята разом. Якось так сталося, що більшість моїх американських подружок були саме українками, а не білорусками чи росіянками, мабуть, рідне притягується до рідного.

Ми розпочали з простого – святкували український День Незалежності, влаштовували різдвяні вечорниці, влаштовували театральні вистави за творами українських класиків, створили дитячий танцювальний ансамбль «Веселка» тощо.

2019 року ми вперше випустили український етнокалендар зі світлинами українських строїв у США і взагалі у всій діаспорі. До цього такого ніхто ще не робив. Я була однією зі співавторок і співорганізаторок усього процесу, а всього нас було п'ятеро дівчат.

Минулого року, у зв'язку з пандемією, моя сім'я змушена була повернутися до України. У планах була зйомка у Національному музеї народної архітектури та побуту України «Пирогів», де я знімала новий сюжет для діаспори. Власне, і тоді мені подумалося: а чому тільки я це роблю? Чому не зробити це для всіх, щоб усі мали такі світлини, які можуть передаватися з покоління в покоління? З цього все почалося. Адже ці хати та одяг руйнуються, ми не знаємо, що з ними буде ще через 100 років.

Тобто цей проект – це елемент збереження історичної епохи тут і зараз, і можливість передати її наступним поколінням. А завдяки сучасним технологіям, ці світлини можуть існувати ще сто, а то й тисячу років.

Чому ти переїхала до Америки?

Це не було заплановано, я не ставила собі за мету переїхати до США. У мене була хороша робота і зарплатня у Києві, я працювала начальницею департаменту у туристично-логістичній сфері. А мова про переїзд зайшла після знайомства з моїм чоловіком Ернестом Браво. Він американець іспанського походження. Буквально за тиждень після знайомства я вже була у Лос-Анджелесі. Це наша любов з першого погляду.

Перший рік я приїздила до нього у гості на кілька тижнів чи місяців. А тоді Ернесто зробив мені пропозицію і запропонував переїхати до США.

Я знаю, що у вас із Ернестом є син. Розкажи, будь ласка, яку роль він відіграв у створенні проекту «Батьківська хата»?

Ми починаємо цінувати наш рід, наше походження і спадщину ще більше, коли у нас з'являються діти. А особливо діти, що народилися там. Моєму синові Альберту 8 років, його батьківщина – це США. Але з самого народження він знає, що він українець. Я постійно про це йому нагадую. Проект, в першу чергу, для нього, аби він розумів, що таке Україна, якою вона була колись, яка є зараз і якою буде, коли він виросте, у чому наша сутність.

Чи доводилося Альбертові брати участь у ваших зйомках?

Так, він уже був моделлю у нашій найпершій зйомці, де ще знімалися я і мій чоловік. Ця зйомка відбулася у музеї «Пирогів». Ми були відзнімковані у вінницькому строї на тлі вінницької хати.

Проект «Батьківська хата» лише про збереження епохи у світлинах, чи це щось масштабніше, і для кого він?

Проект для всіх українців – для діаспорян, які, на жаль, не дуже часто мають змогу приїздити в Україну, для донеччан та луганчан, які були змушені залишити свої обійстя. Тобто для всіх українців материкової України та діаспорян.

Проект – це більше, ніж просто фотографії. Його мета – показати старовинний український одяг кінця ХІХ – початку ХХ століття разом із архітектурою, хатами, одягом та побутом того самого регіону.

Тобто є багато проектів, які показують або окремо одяг, або окремо хати. Або трапляються змішані проекти, коли зустрічаються світлини полтавського строю відзняті на тлі хати з Київщини тощо. Безумовно вони теж мають свою цінність і важливість, але «Батьківська хата» і відрізняється тим, що це проект в Україні та за її межами, який вперше об'єднав правильно зібраний стрій одного регіону з відповідними елементами побуту та хати того самого регіону.

А ще ми виконуємо унікальну функцію – правильний переклад опису одягу, хат та ремесел англійською мовою. Займається цим моя колежанка Олена Христюк, яка проживає в Штатах вже більше 20 років, здобула там освіту та володіє українською та англійською на рівні рідної мови. Це дозволяє розширити цільову аудиторію проекту не тільки діаспорянами, які розуміють українську мову, а й долучає канадійців, американців, європейців.

У цьому є унікальність та складність проекту. Саме тому він набрав такої цінності, бо він реалістичний, правдивий і має наукове обґрунтування.

Де ви берете одяг, венки, прикраси та інші елементи старовинних строїв для ваших зйомок та як обираєте локації?

Ми співпрацюємо з кандидатом історичних наук, директором Центру фольклору та етнографії Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, ассистентом кафедри фольклористики, етнологом, колекціонером народного одягу Володимиром Щибрею та колекціонеркою зі Штатів Наталкою Стурджілл Наталка полюбила українське вбрання без спеціалізованої освіти, просто від душі. І ми разом із нею беремо уроки у пана Щибри, на яких він розповідає і вчить нас розрізняти особливості того чи іншого строю.

Також ми співпрацюємо з колекціонерками Милою Вишиванкою, яка спеціалізується, переважно, на дитячому одязі, та Альоною Гарсією, моєю колежанкою зі Сан-Антоніо, яка рік тому почала колекціонувати строї, і з одним з них дебютувала у нашому проекті, долучившись до зо.

Скільки історичних періодів і місцевостей уже було знято?

Наразі на рахунку проекту близько 40 фотоісторій. Відзняли майже всі основні етнографічні регіони: Буковину, Волинь, Гуцульщину, Закарпаття, Київщину, Лемківщину, Опілля, Поділля, Покуття, Полісся, Полтавщину, Чернігівщина та показали вбрання з дуже рідкісних регіонів Нижнього Підніпров'я ). Знімаємо в Національному музеї архітектури та побуту України, проте вже відбулася зйомка міського вбрання на Андріївському Узвозі та перша зйомка у Техасі.

Залишилося кілька реґіонів, які важко відзняти, бо або у нас немає повного строю, або не збереглося жодної хати. Але ми бачимо рішення у поєднанні, наприклад, строю з Дніпропетровської області, а хати – з Запорізької. Територіально вони знаходилися поруч, тому їхній бут якщо і відрізняється, то ці відмінності незначні.

Читайте також: В Україні вийшло перше видання про інтер'єри в українських оселях

Яким буде подальше розвиток проекту в Україні та за кордоном?

Подальший розвиток проекту має два відгалуження. Перше - українська - яке бере на собі Світлана Задоровська, як організаторка і представниця команди в Україні, і буде продовжувати ту класичну версію, яку ми започаткували, бо є ще одяг і українські хати, які не відзняті.

Інше - американські - це зйомка діаспорян, які не можуть приїхати до України, для яких Америка - це вже батьківська хата. Ми відзнімемо їх в українських строях на тлі знаменитих та пізнаваних географічних об'єктів. На щастя, завдяки Світланці, я обзавелася професійною фототехнікою, здобула навички фотографування і зможу самостійно втілити цей задум.

Комерційним цей проект ніколи не буде. У планах до кінця року проведення кількох виставок у Штатах: моєму рідному Сан-Антоніо, штаті Джорджія, Вашингтоні, Пенсільванії, Чикаго та Нью-Йорку. По завершенню виставкового туру експозицію буде подаровано музею у Чикаго.

Світлана Задоровська

Мисткіня, художниця, фотографка, авторка власних фотопроектів, учасниця міжнародних фотосалонів, багатьох спільних та персональних виставок, призерка національних фотоконкурсів, київська фотохудожниця, членкиня Національної спілки фотохудожників України

Світлано, ти для проекту не тільки працюєш на знімальній площадці, а ще й куруєш деякі його адміністративні питання, тобто живеш ними. Навіщо це потрібно тобі особисто?

Я є тією українкою, яка патріот до останньої клітки у своєму тілі. Я розумію, наскільки важливим є цей проект для України.

Я дуже вдячна дівчатам-діаспорянам за те, що у них вистачило сміливості наважитися його втілити. Адже технічно – він дуже складний, і саме цим подобається мені, як фотографу, який вже має досвід успішної реалізації власного проекту .). Тобто я живу Україною та українськими культурними проектами.

А ще я також маленький колекціонер. У мене є зібрано повні вісім строїв середньої Наддніпрянщини, а саме – з Черкащини. Я родом із Черкас. Але завдяки тому, що мій чоловік родом зі Львова, свого часу, коли я ще не задумувалася про те, що буду збирати строї, мені свекруха подарувала дві автентичні сорочки з Буковини. Як виявилося пізніше, вони дуже рідкісні. Я вирішила їх зберегти, дещо відреставрувала вишивку і вже під них зібрала повні буковинські строї. Один із них уже взяв участь у проекті «Батьківська хата».

Що для тебе, як фотографа, найцікавіше у процесі зйомки?

З «Батьківською хатою» я зростаю як професіонал. Адже це різні режимні освітлення, коли ти спочатку знімаєш на відкритому сонці, а вже за мить зривається вітер, і починає накрапати дощ, а кадр має вийти однотипним. Або коли зйомка відбувається зимою на вулиці, де аж надто світло, а потім ви заходите в темну хату, де майже немає освітлення, а відзнятий матеріал має бути чітким і цікавим. Іноді буває так, що відстань від мене і до об'єкта зйомки дуже маленька, тому варто використовувати різні об'єктиви, щоб передати мотив. А хочеться ж світові показати максимально правдиві світлини того часу, щоб вони не виглядали штучними. Тому я постійно у пошуках сюжетів, відтворенні якихось побутових обрядів чи елементів звичного селянського життя.

Я завжди з особливим трепетом намагаюся передавати елементи: кут хати, віконце, поріг, стіну, покрівлю, ставні – адже в цих деталях криються зюмки та особливості шкірного регіону та його хати. А додавання елементів до основного строю – або вінка, або платка – дають можливість показати образ дівчини до заміжжя і вже заміжньою. Саме в таких моментах проект є для мене викликом, який я гордо приймаю.

Що від себе ви хотіли б побажати вашим шанувальникам та тим, хто дізнається про «Батьківську хату» вперше?

Ми дуже хочемо, щоб наш глядач щиро оцінив те, що ми робимо. Запрошуємо долучатися до тих, кому дороге наше, українське. Адже з розвитком упізнаваності проекту зростає масштаб його реалізації. Якщо у вас є бажання та можливість – звертайтесь до нас. Бо це потрібно, насамперед, нам – українцям.

Є ще з чим працювати, є території, строї, періоди. І ми відверто сподіваємося, що через надцять років, коли нас уже не буде, ці світлини, ця історична правда залишатиметься для нащадків на віки. Ми віримо у це!

Вінниця, Східне Поділля Models: Albert, Ernesto and Olenka Bravo Одяг: Вінницька область, Крижопільський район Хата: Вінницька область, Чечельницький район, с. Луги

Черкащина (Правобережна Центральна Наддніпрянщина) Model: Albert Bravo Одяг: Черкаська область, Золотоніський район Школа: Черкаська область, Тальнівський район, с. Лоташов

Черкащина (Правобережна Центральна Наддніпрянщина) Model: Albert Bravo, Vira Barbalat Одяг: Черкаська область, Золотоніський район Школа: Черкаська область, Тальнівський район, с. Лоташов

Полтавщина, Середня Наддніпрянщина Model: Volodymyr, Hanna, Matvii and Uliana Shchybria Одяг: Полтавська область, Миргородський район Хата: Полтавська область, Шишацький район, смт. Шишаки

Київський повіт Київської губернії Model: Mariia Lytvyn Одяг: Київська область, Київ-Святошинський/Васильківський район Хата: Київська область, Баришівський район, с. Бзів

Черкащина (Правобережна Центральна Наддніпрянщина) Model: Taisa Parashchuk Одяг: Черкаська область, Черкаський район, с. Яснозір'я Хата: Черкаська обл., Черкаський р-н, с. Яснозір'я

Нижня Наддніпрянщина Model: Natalia Sturgill Одяг: Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, стм. Підгородне Комора: Запорізька область, с. Родіонівка

Борщівщина, Західне Поділля Model: Natalia Sturgill, Oksana Kukhar, Yuriy Melnychuk Одяг: Тернопільська область, Борщівський район Церковь: Тернопільська область, Гусятинський район, с. Зелене

Вінниччина, Східне Поділля Model: Volodymyr Shchybria Одяг: Вінницька область, Шаргородський район Хата: Вінницька область, Могилів-Подільський район, с. Яришів

Спілкувалася Таїса Паращук