П'ять причин переглянути новий серіал Вуді Аллена

Вуді Аллену сам Бог кіно (якщо він є) і продюсери наказали зняти серіал "Криза у шести сценах". І хоча критики були до режисера здебільшого неприхильні, пояснюємо, заради чого варто дивитися серіал.

Причина 1
Майлі Сайрус у ролі терористки Ленні

Після всіх провокаційних музичних відео Майлі якось незручно згадувати, що колись вона була рольовою моделлю для школярок, знімаючись у диснеївському серіалі “Ханна Монтана”. Однак у Вуді Аллена, мабуть, пам'ять краща, ніж у нас усіх, тому він вирішив нагадати глядачам про цю "іншу" Майлі. Незважаючи на те, що вона грає радикально налаштовану молоду дівчину, готову заради змін у суспільстві підривати бомби та стріляти у “фашистських свиней” (з поліцейськими в одній із серій є приваблива сцена), все ж таки це світла сторона Майлі. Про якість її гри не говоритимемо: нічого надприродного ми і не чекали.

Причина 2
Робота костюмера Сьюзі Бензінгер

З Вуді Алленом Сьюзі співпрацює з кінця 90-х, з фільму "Розбираючи Гаррі", а до нього вона одягала оригінальних "Мисливців за привидами". Вона ж віртуозно наголосила на статусі героїні Кейт Бланшетт у “Жасмині”, кожен образ якої преса після виходу фільму ще довго розбирала на складові. Роботу Сьюзі (яка нарікає, що Аллена завжди дуже обмежений бюджет на одяг) відрізняє точно вивірена і приємна оку колірна гама, цього разу в жовто-зелено-коричневих тонах. З першої серії, де герой Аллена героїчно бореться з барбекю (і програє), костюми героїв ідеально вписані в інтер'єр.

Причина 3
Побутові діалоги

Незважаючи на очевидну абсурдність сюжету – у 60-х у будинок доброчесної похилого віку проникає юна знайома дружини, яку поліція вважає терористкою, серіал гарний саме побутовими діалогами. Найяскравіше вони представлені у сценах сеансів психоаналізу, які проводить дружина головного героя. У житті все так і є – іноді абсолютно незрозуміло, чому дві людини багато років вважають за краще перебувати поруч, якщо між ними немає зовсім нічого спільного.

Причина 4
Книжковий клуб бабусь

Посидіння «степфордських дружин» з метою обговорення прочитаних книг часто зустрічаються в американському кіно в саркастичному ключі, але Аллен зумів обіграти ці сцени особливо блискуче. «Є порох у порохівницях» – це теж про книжковий клуб літніх заможних дамочок, що особливо смішно у світлі популярності цієї теми, але в трохи іншій формі, в Інтернеті. Наприклад, Емма Вотсон організувала свій віртуальний книжковий клуб, де бажаючі читають та обговорюють книги на тему фемінізму, рекомендовані акторкою.

Причина 5
Шпигунські ігри

Аллен зайвий раз смішно нагадує, що, загалом, з звичайних людей виходять погані шпигуни, які настільки награно намагаються щось приховати, що це відразу видно навіть людям не особливо спостережливим. І шпигунські погоні – справа не геройська і нелегка, як це здається після всіх «борнів» і «бондів». Так що спокійне життя, скільки над ним не смійся, – все ж таки варіант для більшості громадян.

Загалом, вся творчість Вуді Аллена – довгий нескінченний серіал, у якому (і то не завжди) змінюються лише особи, але не персонажі. І “Криза в шести сценах” – у цьому сенсі шоу дуже передбачуване, проте у фіналі, коли Аллен майстерно згрібає у кому всіх героїв, складно не отримати свою порцію задоволення. До речі, серед того, що світ змінюється, а Вуді продовжує часто і стабільно знімати своє однаково прекрасне кіно.