Small Talk: Микола Карабінович, художник, автор виставки «Vukojebina»

PinchukArtCentre представляє "Vukojebina", персональну виставку Миколи Карабіновича. Виставка розглядає кордони між людством як культурним визначенням та людиною, як вона визначається через тваринні інстинкти та бажання. 

Vukojebina – це лайливий термін, що використовується на Балканах для опису глухомані, і дослівно перекладається як місце, де кохаються волки. Експозиція Миколи Карабіновича складається з пар диких тварин, створених з перероблених пугал, суміщаючи їх із піснею Джорджа Майкла “Careless Whisper”. Постійно повторюючись, вона звучить у всьому просторі експозиції, викликаючи відчуття незручного та ностальгійного романтичного присмаку, завдяки захоплюючому соло на саксофоні. Ця, на перший погляд, прямолінійна інсталяція набуває більшої складності, коли в ній відкриваєш дещо сховану монументальну відеороботу, в якій представлені знайдені документальні кадри, де група людей намагається звільнити жінку, яка застрягла в огорожі, коли спробувала скоротити собі шлях, перетинаючи кордон між Україною та ЄС. 

Чому варто відвідати вашу нову експозицію? Що нею ви хотіли донести до людей?

Цю виставку потрібно не тільки побачити, а й почути. Помилуйте цією виставкою. І соблазнлива назва має надовго увійти у ваш лексікон. Спочатку огляньте центральну залу, потім поверніть ліворуч та побачити відео. На мою думку, сказати щось виставкою не можливо, або краще так: не обмежуйте собі, фантазуйте, і тоді ви зрозумієте про що це все, або не зрозумієте. (Усміхається.)

«Вітальність, захоплення, безумство, сюр – коло тим, із якими я працюю» — якось ви зауважили. Як це коло розширилося під час роботи над новою виставкою?

З тих пір, як я казав це, промайнуло багато годин. Коло в якомусь місці розширилося, а в якомусь навпаки звузилося, тим самим перетворилося на еліпс, або складнішу геометричну фігуру. У процесі роботи над виставкою мені довелося пірнути у світ онлайн секонд-хендів. Це надзвичайно цікавий антропологічний експеримент. Людина прискорила природний процес зникнення різноманітних видів живих істот — усвідомлення цього факту дуже важливе для цього проекту. Саме це я вважаю головним, що важливо додати до старого переліку.

Хто та що найбільше вплинули на вас у процесі роботи?

Специфіка цієї, як і багатьох інших моїх виставок полягає у її багатошаровості. Це як паззл, або качка, у якій яйце, у якому ігла. Наприклад, назві “Вукоєбіна” я завдячую художнику Нікіті Алєксєєву, який колись зробив допис на фейсбуці про це дивовижне слово. Чи, наприклад, італійський художник Мауріціо Катален, або українська група РЄП, або Вова Воротньов. Імен та назв насправді дуже багато. А ще інстаграм-мемі, наприклад. Але найбільше несподівано на цю виставку вплинула співачка Руслана, а саме її пісня та кліп “Танці з вовками”. 

Митці зазвичай перфекціоністи і готові вдосконалювати свої твори знову і знову. Як ви зрозуміли, що ваша експозиція «готова»? 

З самого початку роботи у мене був чіткий план, як все має виглядати. Звичайно в роботі над деталями дуже важко зупинитися, але тут потрібна дисципліна. Справа навіть не в перфекціонізмі, а в постійній зміні світу та неможливості спіймати мить. Про це ми можемо тільки мечтати. 

Кого з авторів ви вважаєте найсучаснішими та радите з ними познайомитися кожному?

Мене дуже веселить роман братів Капранових «Кобзар 2000», але я б нізащо не порекомендував його широкому читачеві. Щодо кіно, то тут уже простіше, не знаю чому, але я б порекомендував подивитись фільм “Цілодобові тусовщики” Майкла Вінтерботтома. Щодо музики — весь час активної фази монтажу я слухав грецьку музыку, а саме Гого Цампа. Цей дивовижний кларнет та спів! Раджу!

Виставка буде працювати з 7 липня по 15 серпня 2021 року у PinchukArtCentre, Київ, Україна. Графік роботи: з вівторка по неділю, з 12.00 до 21.00. Вхід вільний.

Фотографії надані PinchukArtCentre © 2021. Фотограф: Максим Білоусов

Читайте також: #BOOKSHELFY: ДАНІЇЛ РЕВКОВСЬКИЙ ТА АНДРІЙ РАЧИНСЬКИЙ, МУДОЖНИКИ