Small Talk: режиссер та актер Ахтем Сеітаблаєв про фільм «Мирний-21»

Головна > Стиль життя > Small Talk: режиссер та актер Ахтем Сеітаблаєв про фільм «Мирний-21»

24 лютого 2023, 14:18

Військова драма «Мирний-21» про проти луганських прикордонників у перші дні війни вийшла в українських кінотеатрах. Генеральний продюсер та режиссер стрічки Ахтем Сеітаблаєв розповів про створення фільму та про повоєнне життя арт-журналістці Дарії Кибець
.

Фото: facebook.com/AkhtemShevketOgluSeit-Abla

Ахтеме, «Мирний-21» — це воєнна драма, яка розповідає про події на сході України у червні 2014 року. Чи могли ви під час зйомок у 2021 році уявити, що на Україні чекає повномасштабна війна?

Звісно, як і всі громадяни України, я побоювався, що росія може розпочати війну, але думав, що у путіна є хоча б крапля здорового глузду. Дарма. Напередодні війни, 22-го лютого, ми саме домовилися про співпрацю з дистриб’юторською компанією Kinomania щодо фільму «Мирний-21». А 24-го лютого, коли сталося повномасштабне вторгнення, думаю, більшість людей не готові були сприймати все, що сталося, як реальність. Принаймні, я говорю про себе. Проте вже на другий день війни я приєднався до лав тероборони. І досі перебуваю тут, сподіваючись, що це мій внесок до майбутньої перемоги.

А чи не думали ви, зважаючи вже на війну, яка триває, внести правки до сценарію, який був написаний до цього?

Як режисер, знімаючи фільм про події російсько-української війни, що розпочалася у 2014 році, я обходив сцени спілкування між українськими і російськими солдатами, оскільки спілкування з боку росіян було на рівні homo sapiens. Зараз я б додав як мінімум одну сцену, у якій би показав весь морок, чуму та дно, які уособлює в собі російська армія. Звірства, які відбуваються, не мають жодного відношення до людини як до створіння Божого. І я вважаю, що після подій у Бучі, Ірпені, Гостомелі, Бородянці, Маріуполі, Харкові, Ізюмі усі вчинки російських військових мають бути відображені у мистецтві усіх жанрів, щоб жоден представник українського культурного ландшафту більше ніколи не посмів промовити, що культура поза політикою. Людина є результатом культури, у якій вона зростає з дитинства. І для того, щоб те, що відбувається зараз, не повторилося у майбутньому, ми мусимо весь час про це нагадувати.

Звірства, які відбуваються, не мають жодного відношення до людини як до створіння Божого. І я вважаю, що після подій у Бучі, Ірпені, Гостомелі, Бородянці, Маріуполі, Харкові, Ізюмі усі вчинки російських військових мають бути відображені у мистецтві усіх жанрів, щоб жоден представник українського культурного ландшафту більше ніколи не посмів промовити, що культура поза політикою.

В основі сценарію фільму «Мирний-21» лежить реальна історія про незламність загону українських прикордонників у Луганській області. Як ви обирали сюжет?

Історію про прикордонний загін я вперше почув у 2014 році, коли вів цикл програм «Хоробрі серця». Тоді в жовтні до нас у студію прийшов герой реальної історії, яка потім лягла в основу сюжету фільму. І спочатку у цю історію я не повіривши. Оскільки будиночок довіри, який будувався роками з близькими людьми, друзями, з якими ми навчалися на режисерському факультеті наприкінці 90-х років, було зруйновано у лютому 2014 року, коли я, перебуваючи у Сімферополі, дізнався, що частину Криму вже окуповано.

Історія, яку розповів командир луганського прикордонного загону Сергій Дейнеко, дуже відрізнялася від тих, що відбувалися біля Криму. На жаль, там, як відомо, понад вісімдесят відсотків особового складу силових структур перейшли на бік оккупанта. Я висловлюю величезне шанування всім, хто вчинив не так. Але переважно у Криму була зрада. І одним з основних виправдань людей було те, що вони є місцевими, там живуть їхні сім'ї. З одного боку, я не хочу нікого звинувачувати, оскільки ситуація дуже складна, а з іншого – звинувачую. Тому що, обираючи певну професію, кожен повинен розуміти, що може прийти час, коли доведеться приймати дуже непрості рішення.

Отже, історія, що лягла в основу сюжету є, начебто, утопічною. Це історія про непохитну довіру один до одного та свого командира. Близько вісімдесяти відсотків прикордонного загону складали місцеві, люди з регіону, де процвітала російська пропаганда, але жоден не зрадів присязі, не перейшов на бік ворога. Вони вийшли з осади з українським прапором та зброєю в руках. Тож тема фільму — довіра як базис існування людини, який дуже потрібний у таких умовах як війна.

Яка з останніх новин вас потішила?

Мене тішать історії, які я спостерігаю кожного дня. Наприклад, перебуваючи у відрядженні в Києві, спостерігаючи, як люди повертаються, як оживає прекрасний місто. Радують історії повернення до життя. І, звичайно ж, історії про військові звитяги захисників і захисниць, усмішки дітей, спілкування з рідними та близькими людьми. Цього бажаю всім у цей складний час.