Small Talk: з автором серії портретів екстравагантної Віри із Бердичева

Головна > Стиль життя > Small Talk: з автором серії портретів екстравагантної Віри із Бердичева

19 березня 2021, 09:00

Власницю променистої посмішки та оригінальних головних уборів Віру в Бердичів знають усі. Фотограф Іванка Ліщук, студентка Києво-Могилянської академії, автор музичних та фотопроектів, вирішила зняти Віру у звичних для жінки та екстравагантних для більшості вбраннях. Фотограф поділилася з нами своїми роботами та відповіла на запитання Marie Claire.

Як народилася ідея фотозйомки?

Ідея зйомки народилася в карантинній тиші, коли я була змушена повернутися до свого рідного міста Бердичів. Так як натура у мене творча і хочеться щось постійно вигадувати та створювати, я вирішила працювати з тим, що в мене було на даний момент і згадала про цю чудову жінку, яку у нас кожен знає. І оскільки я фотограф, кращого варіанта втілення цієї ідеї в життя, окрім як зробити фотопроект, у мене не знайшлося.

Як швидко погодилася героїня на фотографування?

Через пару хвилин після моєї пропозиції (посміхається). На старті вона запитала навіщо мені це, і я відповіла, що вона – унікальний персонаж, якого треба обов'язково зафіксувати. Вже наступного ж дня ми вирушили творити. Знімали о сьомій ранку до роботи і о шостій вечора після.

Ми завжди знімали тільки в районі, де мешкає Віра, там повно дерев, городів та будинків. Я зазвичай намагалася підібрати локацію за квітами до її образу і, благо, сусідські огорожі чудово контрастували з нарядами моєї героїні.посміхається). Ми прогулювалися за руку і щось спілкувалися, а коли я бачила підходящу локацію, просила її «встати в кадр». Ці зйомки завжди були дуже позитивними та надихали мене, а Віра погоджувалася зніматися у будь-якому вигляді та повністю мені довіряла.

З якими складнощами ви зіткнулися у процесі підготовки?

Не було жодних складнощів, крім того, як зв'язатися з Вірою. Я шукала її номер у продавців на ринку, питала у групах у соціальних мережах, але нічого не знаходила. Тому вирішила одного разу взяти свого друга, купити печива та фруктів та прийти просити прямо під будинок. І все склалося. Спочатку розраховувалося на пару зйомок, але потім вона дзвонила з новиною, що має ще один образ і ще один – і процес затягнувся на кілька місяців.

Якою метою ви задавалися, починаючи роботу?

Я займаюся фотографією заради насолоди. Найбільший кайф для мене - це довго намагатися, щоб наприкінці вийшла естетично красива та цікава робота. У випадку з цією героїнею спочатку було так само: я хотіла використати її образ для майбутніх незвичайних знімків. Але коли наше спілкування стало дуже близьким і я зрозуміла, яка вона хороша людина, я задалася конкретною метою змінити думку про неї у людей з Бердичева. Раніше ніхто не розумів чому вона так себе подає, тому жартували над нею. Але після моєї першої публікації фото Віри у мережі ситуація змінилася. 90% коментів групі мого міста були позитивними, хоча раніше там було повно негативу та нерозуміння.

Чого не вистачає українським фотографам? Які теми давно час торкнутися?

Мені подобаються чесні проекти про людей і час, в якому ми зараз живемо: кожен з них безповоротно змінює тебе. Тому я б підштовхнула фотографів частіше озиратися і знімати відверто і жваво те, що відбувається довкола них. Мені здається, що такі сюжети неповторні та найцінніші.