Small Talk: співачка ТУЧА про рівність, права ЛГБТК+ людей та відео «СЛЕЄРКА»

Співачка, продюсерка та блогерка ТУЧА нещодавно презентувала pop-rage кліп та пісню «СЛЕЄРКА». Ключовим меседжем кліпу та пісні є рівність прав, свобод та можливостей для усіх українців та українок. Власне про це наш Small Talk з Марією.

Марія, що стало поштовхом до створення цієї композиції?

Ідея була в повітрі давно, так як я виступаю за права жінок та ЛГБТК+ людей, тож мені ця тема близька. Я хотіла зробити пісню в стилі woman rage, де могла б проговорити свою лють через нерівність, яку ми відчуваємо у встановлених патріархатом рамках суспільства. Чоловіки, до речі, так само страждають через це, просто мало хто говорить на цю тему. До мене звернулася ГО Точка Опори і тоді я чітко вже знала, в якісь стилістиці хотіла б зробити своє висловлювання.

Як вважаєш, чому важливо донести, що ЛГБТ-воїни беруть участь у війні?

Вони, які і кожен і кожна, хто стали на захист України мають право на те, щоб мати такі ж самі права, як і інші захисники та захисниці України. Тільки чомусь у них прав менше і хейту більше. Це абсурдна несправедливість. Агресивна гомофобія гарно процвітає серед устоїв нашого ворога – росії, і якраз тут, нам не варто уподоблюватись до них.

У тебе є реальні знайомі, які потерпають через не ухвалення закону про партнерство?

Кожна і кожний мої знайомі зі спільноти, які зараз в ЗСУ потерпають від цього. Без виключення. Закон про партнертсво 9103 дозволить хоча б перед державою відчувати себе спокійніше. Що твої права рівні перед законом з іншими. Навіть розуміння, шо твоє тіло буде кому поховати – вже свого роду мир на душі. Це звучить страшно, але така реальність, це те, чим зі мною ділились військові.

Можна говорити, що ставлення до представників ЛГБТ+К спільноти в українському суспільстві змінюється?

Так, безумовно так. І змінюється на краще. Але попереду все ще багато роботи. На жаль, вплив агресивної пропаганди росіі, вплив певного релігійного виховання інколи не дозволяє людям зрозуміти, що вони можуть, наприклад, не сприймати будь-кого, але це не дає у них забирати такі самі права як і у них. Військові ЛГБТК+ своїм прикладом змінюють ставлення більшості про спільноту в тому числі.

За час війни, чия історія ЛГБТ+К тебе найбільше вразила?

Я зразу пригадала історію Петра Жерухи і його камінг-аут побратимам, а саме те, з якою він радісттю це мені розповідав, як це дозволило йому звільнити себе, відчути себе собою у суспільстві. Друзів при цьому він не втратив. Гляньте «Слей шоу» про цивільні партнерства — там ми про це говорили.

На твою думку, які інструменти дієві у вибухові толерантного ставлення суспільства до ЛГБТ+К спільноти?

Спільний досвід, особливо трагічний, як от війна.

Свого часу мене вразив фільм «Парад» про ситуацію з правами ЛГБТ у Сербії, і змусив переглянути моє ставлення до ЛГБТ-спільноти. Можеш навести твори мистецтва, які вплинули на тебе?

Серіал «Видимі» про меншини в ЗСУ – дуже раджу, так як через особисті історії героїв та геройок серіалу, ми можемо краще зрозуміти загальні проблеми, більш загальну картину. Таких історій стає все більше, а отже це суттєві кроки до подолання проблем нерівності.

Читайте також: ПРО ЩО ЖІНКА МОВЧИТЬ: МАРІЯ ТУЧКА (ТУЧА), СПІВАЧКА ТА ЕЛЕКТРОННА МУЗИКАНТКА