Small Talk: Яна Барінова, директорка Департаменту Культури КМДА 

Директор Департаменту Культури КМДА РІРЅР° Р'арінова розповідає про Курування маркет KYIVNESS та свою любов до вінтажних промов.

Чому варто відвідати цю подію?

Вінтаж – це своєрідне мистецтво, він, як витримане вино: довго набирало смаку та зрештою стало бажаним раритетом. До речі, саме поняття vinyl age (епоха вінілу) нам натякає на щось дуже якісне у минулому. Тому Kyivness аж ніяк не треба прирівнювати до секонд-хенду. Вінтажний одяг, предмети побуту та біжутерія – це не дешевше б/у, а унікально збережені досить коштовні та брендові речі, що відображають «кіч моди» свого часу. Ще одна причина криється у можливості відвідати чарівну локацію, де цього року відбувся Kyivness. Шоколадний будиночок унікальний витвір київської культури та архітектури, овіяний 100-літньою історією! Побувати у цьому особняку аристократичних Липок – окреме задоволення.

До Різдва та Нового року готується багато заходів, чим серед відрізняється Kyivness вікенд? Як було обрано таке незвичайне та елегантне напрямок ?

Kyivness – унікальна подія. Сьогодні в Києві проводять цікаві, прогресивні заходи, які демонструють, як круто міксувати вінтаж із локальними брендами, культуру і міське життя. Разом із подібними ініціативами ми можемо показати на прикладі, що це сучасно, екологічно та доступно.

Я люблю ходити на Kyivness з батьківщиною, тому ідея створити спільну колаборацію з'явилася досить очікувано. Подія приваблює людей з різних категорій, яких об'єднує любов до сучасної культури. Моє завдання як директорки Департаменту культури — поширювати і розвивати її напрямки.

У Kyivness є історія, розкажіть вашу улюблену, пов'язану із ним.

Щоразу приходячи на подію, відвідувачів очікує щось нове, тому улюбленої історії немає. Різдвяний маркет безумовно став моїм фаворитом — вінтажні речі та історична будівля Шоколадного Будинку створили ідеальний тандем.

Як ви ставитеся до вінтажних промов, що є окрасою вашої власної вінтажної колекції?

Я переважно люблю вінтажну біжутерію, у мене її досить багато: браслети, кулоні, броші, сережки. Перші такі речі я придбала свого часу на знаменитому блошиному ринку Парижа – Marché Saint-Ouen. Він, до речі, і найбільший такого роду ринок у Європі. Саме у Європі я й побачила, наскільки популярно відвідувати подібні місця. Це справді захоплююче! Чоловіки і жінки чи навіть цілі батьківщини блукають іноді весь день між рядами, роздивляються речі, торкаються їх, приміряють, ведуть розмови з продавцями, радіють… Мені здається, це якась окрема субкультура, навіть певна мандрівка епохами, як би пафосно воно не звучало. Ось зараз ми звикаємо до Інтернету промов, а раніше – речі були мережею – зустрічей, спілкування, оцінювання. Хочу додати, що я здебільшого одягаюсь у сучасних дизайнерів, але вони досить часто звертаються у фасонах і деталях до моди минулого, це не секрет. Вінтаж – це десь 50-60 років тому? Здається, ми ще можемо побачити образи модних панянок тих років на екранах старих фільмів, на обкладинках старих журналів, які, до речі, також сьогодні — дуже цікавий вінтажний артефакт!

Фото надала пресслужба