«Волонтерство – це не про геройство, це про людяність»: бізнес-леді Анастасія Рохас

Українська фотомодель і бізнес-леді Анастасія Рохас, з перших днів війни займається волонтерством. Про волонтерство, розраду від новин вона розповіла в інтерв'ю Marie Claire Ukraine.

 

Як ви сприйняли новину про війну, чи вірили ви в те, що росія може її розв'язати?

Я прокинулася від гуркоту снарядів, і з жахом зрозуміла, що почалася війна. Я не вірила в те, що росія вчинила вторгнення в Україну. Думала, що старий божевільний дід із кремля тільки лякає. Загалом я була переконана, що в наш час війни не може бути, що це просто неможливо… Але помилилася. Між Україною та росією триває справжня повномасштабна війна. Це війна між ЗСУ та... орками, рашистами, збіговиськом маргіналів — оберіть назву до цього кодла на свій розсуд, бо назвати «армією» це неможливо. Складається враження, що це кодло, зібране з людей, які відбували покарання в буцигарні, та представників найбіднішого прошарку населення росіянців, яким поставили завдання ґвалтувати та мародерити, а награбоване надсилати на «родину». І це посміховисько називали іншою армією світу?

Чи змінився ваш звичний життєвий розклад?

Війна багато що змінила у житті кожного українця. Те, що здавалося раніше головним, сьогодні відійшло на інший план. Зокрема, у мою життя війна додала більше корисних справ. Я займаюсь волонтерством. Це стало основним видом моєї діяльності. Я надаю допомогу тим, хто її потребує: передаю продуктові набори, теплі речі та речі першої необхідності. У цьому знаходжу натхнення і відчуваю себе корисною для суспільства.

Той факт, що сьогодні волонтерством займаються люди незалежно від віку та соціального статусу, національності та місця знаходження дуже підбадьорює та надихає, нагадує, що у світі велика кількість добрих людей!

Є думка, що героєм не можна бути всю годину. Ним можна бути тільки певної миті за певних обставин. Кого і чому ви сьогодні вважаєте героєм?

Військових полку «Азов», та всіх українців та українок, які стали до лав ЗСУ, щоб боронити нашу землю від російських окупантів. Також своїх подруг, які кожного дня допомагають людям. І це не геройство. Волонтерство – це не про геройство, це про людяність. Той факт, що сьогодні волонтерством займаються люди незалежно від віку та соціального статусу, національності та місця знаходження дуже підбадьорює та надихає, нагадує, що у світі велика кількість добрих людей! Вкотре переконує, що ми здолаємо. У тім ми вже перемогли.

Війна змусила змінити риторику багатьох громадських людей. У медіа просторі затребуваними стали нові теми. За ким із інфлюенсерів, селебріті ви спостерігаєте сьогодні?

Тематика всіх акаунтів, на які сьогодні підписана мають військово-волонтерську тематику. Це нові пабліки та попередні. Бо сьогодні це головна актальна тема. Разом ми — єдиний організм, який веде боротьбу з раковою опухолею — росією. І ми переможемо, бо правда на нашому боці.

У чому ви знаходите розраду від новин та подій військової години?

Перший місяць війни я весь час стежила за новинами. Щоразу жахалася масштабу жорстокості російських окупантів та їхнього керівництва, цинічності та ницості російської пропаганди. Саме тому я вирішила зануритися з головою у волонтерство, та відмежувати свою психіку від ужасних подробиць про злочини росіян. Єдиний, за ким я стежу — Арестовичу, і чомусь я вірю йому. Дуже. А ще часом тішатимуть недолугість, блюзнірство та обмеженість поплічників путіна. Зокрема, насміхнув кадиров в амуніції та брендових черевиках, який покаравши політикам «до 31 лютого» відмовитися від введення санкцій проти росії. Чи Лукашенко, який повідав, що його батько був убитий у Другу Світову війну, тоді як сам невизнаний президент Білорусі народився у 1954-му.

Фото з архіву Анастасії Рохас

Читайте також: МОДЕЛЬ VICTORIA'S SECRET ПРИБУЛА ДО ПОЛЬЩІ, ЩОБ ДОПОМАГАТИ УКРАЇНЦЯМ НА КОРДОНІ