Любов до віртуальних ігор: чи потрібні чоловікам живі жінки?

Подивившись фільм «Вона» про роман письменника та операційної системи, Роман Щербаков задумався, чи потрібні чоловікам живі жінки.

Весною 2014 року американець Кріс Сев’єр здивував громадськість штату Флорида, звернувшись до суду з вимогою дозволити йому одружитися… на комп’ютері. Як адвокат по спеціальності, Кріс виклав проблему просто і зрозуміло: «Нещодавно я придбав MacBook. На ньому не було встановлено фільтрів порносайтів, а в магазині мене не попередили, що перегляд порно викликає залежність. Згодом я став віддавати перевагу сексу з комп’ютером сексу з реальними жінками. А потім взагалі усвідомив, що починаю закохуватися в свій ноутбук, раз вже він приносить мені більше задоволення, ніж оточуючі люди ».

Пізніше з’ясувалося, що Кріс страждає на посттравматичні розлади, але все ж таки представимо: а що якщо в розпорядження здорового чоловіка потрапить комп’ютер, оснащений (хай вибачать мене хіпстери) не ущербним софтом від Apple, а досконалою операційною системою на кшталт OS1 з мелодрами «Вона» Спайка Джонса? Що зможе протиставити їй звичайна (нехай і красива, молода і добре одягнена) сучасна «принцеса», яка по десять разів на день викладає в Instagram туалетні селфі?

Читайте також: Правила доброї дружини: як утримати чоловіка?

Не хочеться уславитися шовіністом, але, здається, відповідь тут одна: практично нічого – Хіба що своє тіло, якого у віртуальної подружки бути не може за визначенням. Але навіть тут все далеко не однозначно.

Візьмемо ваги і складемо на одну чашу всі ці тугі стегна, лебедині шиї, соковиті груди та цукрові губи. А на іншу – інтелектуальну, саморозвивається, добру, чуйну, турботливу і велелюбну віртуальну подругу, та ще й, як у фільмі, наділену голосом Скарлетт Йоханссон. Чого гріха таїти: з такою будь-якою б затіяв інтрижку. Хоч це й суперечить законам фізики, але у свідомості чоловіка, який втомився перед відходом на роботу цілувати кохану в скам’янілий duckface, друга чаша терезів, того й дивись, може переважити.

Найтривожніше (для дівчат) у фільмі «Вона» — це те, що картина про роман людини та комп’ютера сприймається не як фантастика, а як документалка. Візуалізувати чоловіка, який привів віртуальну дівчину на пляж і показує їй за допомогою камери в смартфоні, як красиво хвилі розбиваються об піщаний берег, простіше простого. Принаймні будь-хто, хто грав із помічником Siri в «айфоні», зможе зробити це без проблем. Не сьогодні, так завтра емоційний роман із комп’ютером може стати логічним результатом розвитку технологій, повальної диджиталізації, сексу в Інтернеті, проблеми самотності у соцмережах тощо. Хоча навіщо заглядати у майбутнє, якщо ще 2010 року один японець одружився з Нене Анегасакі – персонажі гри Loveplus для приставки Nintendo. Цей популярний у Японії симулятор романтичних відносин – така сама епідемія серед молоді, якою колись був брелок-тамагочі.

Втім, чому тут дивуватися: якщо людина в дитинстві доглядала електронного вихованця, то чому б з настанням статевого дозрівання йому не зводити в ресторан віртуальну дівчину. Тим більше, що всі три героїні LovePlus розроблені дуже грамотно. Манака Такане – донька багатих батьків, вирощена у закритому елітному суспільстві, яка не знає, що таке прості радості: з’їсти хот-дог, погуляти у парку чи подивитися телевізор. Доглядати таку, особливо в кризу, одне задоволення. Рінко Кобаякава – йоржиста дівчинка-підліток, що закрилася в собі після того, як її батько одружився вдруге і привів у хату злих мачух. Для Рінко її проблема має галактичний масштаб, але гравець здатний стати її лицарем, просто запропонувавши дівчинці-ізгою дружбу. Ну, а що стосується Нені Анегасакі, то її переваги в очах чоловіків всього світу очевидні: вона пристрасть як любить дивитися криваві жахливості. Виходить, головний коник віртуальних дівчат у тому, що вони невибагливі – на відміну від реального життя, не потрібно особливо намагатися, щоб їм сподобатися.

Читайте також: Чи є різниця між чоловічою та жіночою закоханістю?

Запитайте, чому чоловік у принципі може захотіти проміняти жінку із плоті та крові на операційну систему? Відповідь проста. Віртуальну дівчину можна поселити у смартфоні або окремому гаджеті і всюди носити із собою: тільки й знай, що заряджай батарейку. Коли захотів – увімкнув, коли захотів – вимкнув (безцінна властивість). Якщо твоя дівчина – ОС, тобі не потрібно купувати їй дорогі прикраси, парфуми чи квіти. Тобі також не потрібно спонсорувати її швидкоплинні захоплення та подорожі екзотичними країнами. Захоче подивитися, як виглядає схід сонця в Ріо-де-Жанейро, – загуглить картинку та заспокоїться. Вона хороша тим, що у неї немає мами, яка обожнює відвідувати доньку у вихідні без попередження, а ще в інтелектуального ансамблю нуликів і одиниць не буває поганого настрою через місячні. І, чорт забирай, так: вона просто фізично нездатна сфотографувати себе в дзеркалі!

Якщо програмісти майбутнього все зроблять правильно, то моделлю поведінки усвідомлена операційна система нагадуватиме гейшу. (У найблагороднішому значенні цього слова). Вона не питатиме, про що чоловік думає, а навантажить процесор і зробить спробу здогадатися. Загалом, дівчата, щоб не опинитися без справ, варто хоча б заради експерименту спробувати перейняти риси OS1, нехай і без голосу Скарлетт Йоханссон. Ну і на втіху: віртуальні жінки не можуть народити чоловікові дітей, хіба що таких самих віртуальних. Але це вже, справді, перебір.

Статті по темі:

Тісний контакт: як поводитися в ліжку?
Жіноче лібідо: як посилити сексуальний потяг?
Про те, як Голлівуд експлуатує жіночу сексуальність