Про звільнення за собою:
Я відбілюю зуби, фарбую волосся, роблю пілінг і лазерну епіляцію, користуюся антивіковими кремами.
Про філерів:
Один візит до косметолога — і мені важко зупинитися, це як наркотик. Мені потрібний засіб, завдяки якому я виглядатиму молодше, а не процедура, від якої я виглядатиму, як після відвідування лікаря. Я дозволяю своєму обличчю старіти природно – це мій козир, мій доказ того, що я не залежу від чоловічої думки і не намагаюся виправдовувати їхні очікування.
Про Алісію Вікандер:
Нещодавно мені сказали, що не візьмуть мене на роль, бо я недостатньо свіжа. Мене почали витісняти молоді акторки, такі як Алісія Вікандер… Вона в епіцентрі уваги, а я – ні. Поїзд поїхав, і я одна з тих невдах, чия сумочка застрягла у дверях вагона. Усі витріщаються на мене і думають: «Залиш сумку, скнара. Для тебе немає місця у цьому поїзді».
Про старіння:
Зрештою, ми всі станемо зморшкуватими та помремо. Можливо нам треба прийняти це. Як вчили в автошколі: якщо машину заносить в один бік, то треба повернути кермо туди ж — це здається нелогічним, але інакше буде лише гірше… З ботоксом чи без нього — ми не повинні зневірятися, бо все виглядатимемо погано. Навіть Алісія Вікандер (соррі, Алісія).