10 важких історій жінок, які змогли змінити своє життя

Телеведуча та філантроп Вікторія Батуї стала ініціатором благодійної фотовиставки «Друге дихання», яка покликана допомогти жінкам у важких життєвих ситуаціях. 

Благодійна фотовиставка пройде 12 березня та розповість 10 особливих історій про жінок зі складними долями. Головна мета ініціативи – старт збору коштів на будівництво центру комплексної допомоги жінкам «Друге дихання».

Ми побували на зйомці фотовиставки, і покажемо бекстейдж, знятий на плівку, а також розповімо історії жінок.

Валентина

Мене пограбували. Для того щоб відновити все, мені запропонували поїхати на заробітки в Одеську область. Я потрапила до рабства. Це виявилися цигани. Там ми збирали шинки. Звідти мене продали до Жашкова. Ми чистили волоські горіхи. Під час роботи мені стало погано. Для того, щоб не зчиняти шум, мене вивезли до Києва. То був інсульт. У лікарні просто хотіла напитися пігулок та померти. Дякую, що мене забрали до центру. Приїхала 20 грудня 2017 року, мені запропонували залишитись тут жити. Я дуже вдячна.

Ярослава

З 14 років я перебувала в місцях позбавлення волі, загалом відсиділа 14,5 років. Виходила і не могла знайти сенсу життя, всі родичі від мене відмовилися. Коли я відбувала термін покарання вчетверте, дізналася про центр «Друге дихання» та після звільнення поїхала туди. Там пробула півроку. Вже 6 років живу повноцінним життям, влаштувалась на роботу, вийшла заміж, народила двох діток – хлопчика та дівчинку.

Ольга

Мені було 20 років, я була вагітна. Тоді не відчувала радості від того, що стану мамою, хоча тоді я взагалі мало що відчувала – протягом п'яти років вживала наркотики. Дивом народила здорового хлопчика, але продовжувала вживати і після народження дитини.

Час минав, син підростав. Усередині мене боролися материнські почуття та наркотична залежність. Мені було дуже важко, я розуміла, що сина можуть забрати служби через мій спосіб життя, і дуже цього боялася.

Якось мені запропонували поїхати до центру допомоги жінкам. Я наважилася. Приїхала туди із синочком, йому тоді був рік. У центрі пробула близько року, це був початок нового шляху!

На той час мій громадянський чоловік також повернувся з центру, де йому допомогли звільнитися від наркотичної залежності.

Зараз у нас двоє дітей, і ми живемо щасливо!

Даша

Дашу виявили в притоні паралізованої, голодної та без належного догляду. Поруч із нею вмирала від гангрени її лежача бабуся. А мати була в алкогольному забутті.

До центру «Друге дихання» Дашу привезли 10 червня 2018 року. Вона була у тяжкому стані, її годували з ложечки, робили масажі, розробляли кінцівки.

Вже понад рік Даша живе у центрі. Вона знову навчилася ходити, і сьогодні живе новим, повноцінним життям.

Вікторія

Моя історія почалася з дитинства – сім'я була неблагополучною, мене виховував один батько. Вже з 15 років я жила самостійним життям. До 32 років прожила в сірості та розпачі. Двічі потрапила до місць позбавлення волі та загалом провела там 6 років. Коли вдруге потрапила до в'язниці, саме там дізналася про організацію «Друге дихання» і мені допомогли. Подали руку на допомогу. Зараз я живу новим життям, вийшла заміж і допомагаю жінкам у центрі «Друге дихання».

Ольга 

Батько помер, у матері діагностували шизофренію. Мама цілими днями збирала сміття по околицях і несла його до нашої оселі. Мені було 15 років, колись я зрозуміла, що не можу вплинути на ситуацію. Просто почала йти з дому. Вуличні компанії, випивка, а незабаром і наркотики стали моєю втіхою. Багато разів я намагалася розпочати життя з чистого аркуша, але в мене нічого не виходило.

У 25 років народила прекрасного малюка. І покохала його всім серцем! Але через мій спосіб життя і умов у квартирі стояла у соціальній службі на обліку. Дуже боялася, що відберуть у мене мого сина!

У 2016 році я звернулася за допомогою, і нас із Ванею прийняли до центру «Друге дихання». Там ми з ним пробули майже два роки. Коли Ваня підріс, нам допомогли зняти житло, мені – влаштуватися на роботу, а для дитини знайшли дитячий садок.

Ірина

Народилася в Хабаровському краї, в 10 років померла мати, і вихованням зайнялися батько з тіткою. Через чотири роки мене забрав брат. Далі – самостійне життя, 1985 року народила сина, 1992-го – приїхала в Україну і вийшла заміж. Сімейне життя не склалося, і ми дуже скоро розлучилися. Далі все ставало гіршим, і у 2000 році потрапила до місць позбавлення волі, через 4 роки вийшла, і знову – співмешканець, спиртне… У 2016 році опинилося на вулиці. У 2018 році дізналася про центр і зараз живу тут. 20 років мешкала взагалі без документів. Зараз шукаю свого сина, у нас із ним загубився зв'язок.

Марина

Я сама з дитячого інтернату, потрапила до центру «Друге дихання» після того, як вийшла із колонії. Мого чоловіка посадили, у мене була дитина на руках, і я вагітна. Почала пити, після цього соціальні служби сказали, що якщо продовжу таке життя, то в мене та Соню заберуть. Так я й потрапила до центру «Друге дихання». Народила чудового сина, і зараз ми живемо у центрі.

Ольга

«Суд ухвалив: визнати Кримову Ольгу Миколаївну винною та призначити покарання у вигляді позбавлення волі» – ці слова звучали у моєму житті 8-й раз. Кожна моя спроба розпочати нове життя виявлялася провальною. 16 років, проведених у місцях позбавлення волі, 18 років вживання тяжких наркотиків.

Я мріяла про нормальне життя! Мріяла про те, що син вибачить мені, про те, що побачу свого онука і зможу потримати його на руках. Після звільнення я поїхала до центру допомоги жінкам, де мене прийняли та підтримали. Навчалася жити по-новому.

Кілька років по тому з впевненістю можу сказати, що я нова, щаслива людина! Моє життя повністю змінилося. Мій син вибачив мене! І за 20 років ми відновили спілкування з ним!

Олена

У 18 років вийшла заміж, це були 90-ті, мій чоловік опинився у злочинному угрупованні. Ми прожили з ним 5 років, його вбили. Після цього я почала вживати наркотики. Тоді вперше потрапила до місць позбавлення волі. Вирішила змінити своє життя, вдома я залишався маленьким сином. Поверталася, якийсь час не вживала наркотики, але потім знову зривалася. Так я 3 рази була у місцях позбавлення волі. Востаннє дізналася про центр «Друге дихання» та після звільнення поїхала туди. Вже 6 років живу у Києві, сама я з Керчі. Вийшла заміж та щаслива.