4 жінки з команди творців опери «Вишивання. Король України» про унікальну прем'єру

Прем'єра унікального оперного проекту «Вишивання. Король України» відбудеться у Харківському національному академічному театрі опери та балету ім. Миколи Лисенка 1 та 2 жовтня 2021 року.

Все розпочалося з ідеї, яка почала матеріалізуватися через талант і високий професіоналізм усіх причетних. Проте Мarie Claire виокремлює чотирьох жінок, чотирьох добрих фей біля коліски першої за часів відновленої Незалежності академічної опери.

Ідейна натхненниця та продюсерка

Чотири роки тому керівництво Харківського театру опери та балету звернулося до Почесного консула Республіки Австрія у Харкові Всеволода Кожем'яка з пропозицією підтримати створення та постановку сучасної української опери. Консул запропонував посвятити оперу непересічному нащадку Габсбурґів – ерцгерцогу Вільгельму, який все своє свідоме життя називав собі українцем та увійшов до історії як Василь Вишиваний. Продюсеркою проекту стала одна з його ініціаторок Олександра Саєнко, голова Центру українських ініціатив (Відень), засновниця фестивалю UStream / Ukrainische Kulturtage. Саме Олександра сформувала зіркову команду.

«Наша опера почалася з тексту, присвяченого тому, хто міг, але не ставши королем. Співає, громадський активіст, музикант Сергій Жадан як автор лібрето був моїм свідомим вибором. Потім розпочався пошук композитора. Алла Загайкевич – яскрава представниця нової генерації української композиторської школи».

Європейськість у цьому культурному проекті виявляється абсолютно у всьому, зокрема у дотриманні ґендерного балансу. Крім жінок-творців, про яких нижче розповімо докладніше, дпро проект увійшли: автор лібрето – співає, громадський діяч Сергій Жадан, режиссер-постановник Ростислав Держіпільський та диригент-постановник Юрій Яковенко.

 Композиторка

Музику нової опери написала Алла Загайкевич, відома композиторка-експериментаторка, авторка музыки до фільмів "Мамай", "Поводир", "Жива ватра" тощо. Особливості творчості Загайкевича в тому, що композиторка поєднує роботу в жанрах симфонічної, електроакустичної музики, камерної опери, розвиває сучасне українське медіа-місце. В особистості Вишиваного Аллу передусім вразило зрічення від усіх привілеїв високого аристократичного походження, свідомий вибір «бути українцем», коли ще й такої країни на карті не було…

Щодо творчої кухні проекту композиторка поділилася: «Найбільш можливість створення нової музичної мови, пошуку «нового голосу» була найцікавішою для мене в роботі над оперою на лібрето Сергія Жадана».

Читай також: Містичний ліс: Нова колекція Katerina Rutman

Художниця

 Олеся Головач докладно вивчала історичні джерела початку ХХ століття та надихалася на створення сценічного світу, абі перенести глядача у рядку атмосферу першої половини ХХ століття, показати різні годинні зсуви та різні локації. «Лібрето, сам сюжет я сприйняла як антиутопію з елементами трилера, половина дії опери – це Лук'янівська в'язниця, де годинами, днями, роками, вічність триває допит Василя Вишиваного катами з НКВД. Головний герой поклав життя на боротьбу за Україну. Але вся сума історичної правди – це насправді інший план. Першим планом опери для мене дуже ніжно, ненав'язливо, але впевнено стає. - з її страхами, сумнівами, але і з переможними силою, кохання"ю, відданістю і честю.

І це одна з причин, чому я у створенні костюмів використовувала елементи зі стимпанком. Співзвучним зі стимпанком для мене став конфлікт між средою, де панує низька людська природа, різкі соціальні розшарування з одного боку, і романтичною, гідною захоплення статтю Василя Вишиваного з іншого боку».

Інше, що спонукало Олесю звернутися саме до стимпанку, як розповідає сама художниця, «це годинна невідповідність надсучасної музики та історичного сюжету і водночас їх повна гармонія. Паропанк як протиставлення кібернетичному сьогоденню нагадує нам про те, що цей сюжет — уже історія, але водночас цей стиль досить «сучасний і модний», аби глядач міг відчути свою спорідненість з тим, що відбуватися на сцені, вжився в дію, а не був відстороненим. спостерігачем, якого ніщо не зачіпає».

Хореографіня

Високого драматизму, характерності оперної вистави додає робота хореографіні Ольги Семьошкіної, у якої за плечима понад 10 років роботи головним балетмейстером у Національному академічному драматичному театрі ім. І. Франка, де почала працювати на запрошення Богдана Ступки та працює понині. Завдяки новій пластиці артистів музична вистава набуває досконалості сучасного перформансу. «Ми з Ростиславом Любомировичем (режисером-постановником опери Ростиславом Держіпільським, – ред.) домовилися, що вигадаємо для кожної сцени пластичні рішення, – розповідає Ольга. – У сучасному світі танець перетворився на історію, яка має відкрити нові виміри певної картини. Це не класичні балетні номери. В опері хореографія не може бути самодостатньою. Музика нашої опери досить складна, вона оригінальна, але не ритмічна. Люди звикли до певного ритму. А цей ритм створюємо всередині сцени, щоб додати, збагатити сам матеріал. Наше завдання – доповнити та зробити матеріал об'ємним».

Текст: Мирослава Макаревич