В нашому суспільстві склалась думка, що Tinder – це додаток, який використовують виключно для секс-знайомств. Так, насправді він створювався саме для цього, і по суті більшість користувачів використовує його саме для цього. Та не все так однозначно.
Читачка Marie Claire, яка вирішила залишитися анонімною, ділиться з нами своєю історією використання Tinder та тими висновками, які їй вдалось зробити за час користування цим додатком.
Я вже й не пам’ятаю, скільки років тому перший раз його завантажила. Десь понад 3 роки, коли ще мало хто знав взагалі, що це за додаток та як ним користуватись.
Звісно, я як чесна і порядна дівчина завантажила його для того, щоб знайти кохання всього свого життя. Та коли у чатах хлопці питали мене, з якою метою я ним користуюсь, не могла чітко відповісти на це питання. Але після 10 разу, коли мене про це спитали відверто, почала нервувати.
Я багато разів видаляла Tinder, обіцяла собі, що більше не скачаю його. І знову скачувала.
Розкажу найцікавіші історії знайомств, які у мене трапились і про персонажів, які чомусь запам’яталися:
Це було досить давно. Він хотів зробити наше перше побачення незабутнім, щоб я точно закохалась раз і на все життя, тому доклав максимум зусиль для цього.
За один день ми: сходили погуляти, покатались на картінгу, пограли на іграшкових автоматах, романтично прогулялися вечірнім містом, повечеряли в досить пристойному ресторані. Далі він запропонував провести мене додому, і хоча я спершу почала відмовлятися, зрештою все ж погодилась. А потім були поцілунки біля під’їзду. На наступний день він вже стояв під під’їздом з квітами. Все було романтично до моменту, коли він досить настирливо почав напрошуватись в гості. Я вирішила сказати ні, він образився, більше ми не бачились…
Читайте також: 10 ЛАЙФХАКІВ ДЛЯ TINDER, ЯКІ ДОПОМОЖУТЬ ЗНАЙТИ ДРУГУ ПОЛОВИНКУ
Він – тренер, перекачаний красунчик. Все в кращих традиціях мелодрами: починаючи від компліментів у стилі “я тебе буду тренувати безкоштовно, хоча ти й так божественно виглядаєш”, закінчуючи запрошенням у гості (самостійно, адресу скинув).
Та, на жаль, цій ідеальній парі так і не судилось бути разом, бо як ми всі знаємо: ідеальний чоловік два рази не пропонує, ідеальна жінка з першого разу не погоджується.
Він запросив посидіти в кафе. Ми зустрілись, поспілкувались, він був не балакучий і сором’язливий. Тоді я подумала, що це ідеальний чоловік для сім’ї – розумний, вихований, перспективний, та й взагалі те що треба. У нас було кілька побачень, всі були однаково спокійними. Але таким як я треба в першу чергу “зрелищ”, а потім вже “хлеба”. Він ще кілька разів мені писав, та серце моє залишилось холодним.
Я завжди сміялась з хлопців, що жаліються на дівчат, які фотошоплять свої фото та при зустрічі виглядають зовсім не так, як на аватарці. Та коли така ситуація трапилась зі мною, мені не було смішно. Коли я прийшла на зустріч з хлопцем, з яким ми деякий час переписувались у Tinder, я його просто не впізнала. Я була настільки шокована, що всю зустріч була, скажімо так, “під враженням”. У мене було відчуття як у магазині косметики, коли береш свій улюблений шампунь, а він ще й по знижці, та на касі його пробивають по повній вартості.
Читайте також: ЯК ДОДАТКИ ДЛЯ ЗНАЙОМСТВ ВПЛИВАЮТЬ НА НАШЕ ЖИТТЯ І ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗДОРОВ’Я?
Йому було 30+. Успішний фінансист, все як у людей: машина, іпотека, серйозна робота та шафа, заповнена білими сорочками та костюмами. І я, дівчинка, яка тільки роздивляється довкола і ще точно не знає, що їй треба від життя, одягнена як тінейджер.
Перше побачення пройшло нормально, друге, більше схоже на зустріч на обідній перерві, виявило прірву між нами. Він привіз мені какао, ми довго розмовляли в його машині. Він спитав мене про плани на життя. Планів у мене не було. Мені 24, ще все життя попереду (так я думала). Мужчина почав мене виховувати: треба думати, як жити, розвиватись на роботі, дбати про придбання власного житла. “Як так може бути, що у тебе немає планів”, – останнє, що він у мене запитав перед тим, як я втікла.
Нам було весело з першого дня, між нами відразу “заіскрило”, і це було круто. Ми проводили разом багато часу, багато говорили про все на світі. Коли розмова зайшла за стосунки, він зізнався, що не так вже й часто зустрічається з дівчатами. Пізніше я зрозуміла, чому.
Ми вже зустрічалися деякий час, коли він вирішив зізнатися: “До речі, я тобі не говорив, що я геймер?”. “Хм, – подумала я. – Ну, ок”. Тоді я ще не знала як це – мати стосунки з геймером. Але коли він одного разу запросив мене до себе у гості, а потім сказав, що до нього скоро прийде друг, і вони будуть грати, я не витримала. Я спитала, чи не може його друг прийти в інший час, коли мене не буде, на що почула відповідь: “Ти дуже егоїстична, і як мала дитина вимагаєш, щоб тобі приділяли всю увагу”. Тоді мені все стало ясно.
Зараз, після усіх смішних і не дуже, історій, я дотримуюсь такої думки: все ж таки знайомитись потрібно на вулиці, в кафе, через спільних знайомих, в метро врешті решт. Чому? Тому що, як мінімум, ви уникнете незручностей першого побачення (в багатьох випадках), коли хтось комусь не сподобався, але ви вже стільки часу переписувались, і він наче по характеру нічого, і ти не знаєш як йому сказати, і образити не хочеш, але точно знаєш що не зачепило і не зачепить.