Час змін. З економістки у флористки: досвідом ділитися Яна Жорнокуй

Героїні нової рубрики Marie Claire «Година змін» розповідають про свій досвід зміни професії, труднощі та відкриття, з якими вони стикнулися у процесі пошуку та адаптації на новому місці роботи. Наша героїня - Яна Жорнокуй - розповідає, як змінила профіль економістки підприємста та держслужбовиці на флористку та місткиню.

Як ви наважилися змінити професію?

Творчість завжди була зі мною. У різних її проявах. Просто на період випускних класів та університету я відволіклася на опанування економіки. (Посміхається.)

Коли в тебе є мечта, то вона лише твоя! Тільки ти знаєш шлях її реалізації та насолоду мати омріяни. Тому марно сподіватися, що інші люди так само кольорово її зрозуміють. Зараз я говорю про батьків. У більшості віпадків, підлітки йдуть не за покликом серця, а за твердою беззаперечною “порадою” старших.

70% трудового стажу я посвятила професії флорист. Як усі дівчата, влюблені у професію, починала з весільних букетів та оформлення івентів. Згодом, опанувала нішу внутрішнього озеленення приміщень та догляду за кімнатними рослинами (ресторани, готелі, офіси). Створила свою справу. Тут мені стала пригоді моя перша освіта.

Як це не дивно, але в мене навіть хобі у флористичній площині — квіткові прикраси. Виглядає це, як розібрати квітку на лепестки та зібрати заново, але вже у вигляді будь-чого, наприклад, тюрбану, крил або квіткової сукні.

Як намагалися собі убезпечити від варіанту “якщо щось піде не так”?

"Не так" апріорі не може бути. Можливий, як на мене, лише один варіант — потрібно трохи більше години на реалізацію. Оскільки може бути пошук саме індивідуального позову у сфері, що вибрали.

У моєму випадку це виглядало як сумісництво. Я працювала в Міністерстві розвитку громад та територій України і паралельно всі відпускні та премії направляла на нове освіту. Навчалася здебільшого у закордонних майстрів. І навіть дуже добре підтягнула свою англійську мову, оскільки вся флористічна література та знання були іноземною.

Крім того, я знаю, що завжди можу повернутись у попередню професію. Я була гарним фахівцем і з роками лише набула більшого досвіду.

Чи виправдалися ваші переживання та надії?

Переживань у мене не було. Тому що не було вагань. Флористична “волна” настільки мене захопила, що я дивувалася на свою нову професію лише з погляду перспективи та нових амбітних горизонтів. Як то, міжнародні виставки та змагання, пленери, створення ексклюзивних квіткових шедеврів, популяризація професійної флористики у глянці.

Надії не виправдалися. Точніше, я навіть не знала, якими шляхами може повести нова професія. Наприклад, співпраця з п'ятьма зірковими міжнародними готелями чи одночасне надання послуг з догляду за рослинами для понад 10 об'єктів HoReCa були справжнім викликом моїм вмінням та витримці. А художні пленери та участь у всесвітніх виставках та конкурсах стали новими сходами у флористичній житті. Логічним продовженням були лекції для дизайнерів інтер'єру, уроки у школах та майстер класи для дорослих. Пройшло більше 12 років, а я все так само відчуваю інтерес до квітів та бачу перспективи нових шляхів для розвитку.

Проте хочу зауважити, що, обираючи нову професію, я не осознавала, що зміню інтелектуальну працю та уподобаний образ (завжди підбори та гарні сукні) на важку фізичну працю, кросівки та “бадьорі” ночі. Переваги та недоліки є у будь-яких професіях. Тому запитайте, чи готовий я з цим миритися?

Яка ваша головна порада тим, хто на цю мить наважується на рішучий крок — круто змінити професію?

Спробувати. Спробувати у напівсили без відриву від основного місця роботи.

Вступити до спільноти – там можна багато почерпнути новачку. 

Думати і мріяти амбітно, сміливо і масштабно, на перспективу.

Знайте, можливі ускладнення. Але це не знак “зупинися”, а лише бар'єр у вигляді “лежачого поліцейського”.

Сумно, коли мрії та талант свідомо пригнічують страхи. Життя одне. Ти сам/сама тримаєш його в руках. Лише тобі відомо, чого бажає твоя Душа. Тому мрій. Втілюй. Насолоджуйся!

Фото надала героїня матеріалу