Анонімний щоденник та безкоштовна психологічна допомога. Як Маша Єфросініна та Інститут когнітивного моделювання допомагають потерпілим від насильства

В Україні вже чотир місяців працює сервіс безкоштовної психологічної допомоги потерпілим від домашнього насильства. Фахівці отримали понад 350 заявок, 270 українців уже поспілкувалися із психотерапевтами. Більше ніж пів року працює також онлайн-щоденникМені здається», де потерпілі анонімно можуть поділитися своїми історіями — з моменту запуску проекту їх надійшло понад 400.

По всій Україні розвішані інформаційні плакати з інструкцією, що робити і куди дзвонити у разі домашнього насильства. У столиці поширені сітілайти та білборди з QR-кодами, що ведуть на сторінку з контактами структур, які допоможуть в екстреній ситуації. Все це було зроблено у межах просвітницької кампанії «Мені здається», яку запустили Інститут когнітивного моделювання, «Фонд Маша» Маші Єфросініної та Товариство Червоного Хреста України. 

В ексклюзивному матеріалі Маша Єфросініна (амбасадор проекту), Віктор Березенко (засновник Інституту когнітивного моделювання) і Спартак Субота (психотерапевт, науковий керівник Інституту когнітивного моделювання) насильства. 

Маша Єфросініна, телеведуча, Почесний посол Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні:

За період моєї роботи з темою домашнього насильства я спілкувалася із сотнями жінок. І значна частина їх так пояснювала свою тривалу життя з аб'юзером: страшно і стыдно зізнатися, звикли не виносити сміття з хати, родичі засуджувати, не прийдуть на допомогу. Вони думали, що самі винні — з іншими ж він не такий, та й взагалі, це вона недостатньо хороша і провокує його. Маніпулятори дуже добре вміють переконувати тобі в тому, що ти якась не така. 

На жаль, нашим жінкам змалку вселяли думку, що треба терпіти і знати своє місце. Та й чоловікам, до речі, також. "Тобто ти розплакався?" "Хлопчики не плачуть". І ось що отримуємо. Домашнє насильство — поширене по всій Україні явище, але говорять про нього публічно одиниці, все залишається за зачиненими дверима. 

Як виявилося (і як правильно ми припускали), потерпілим потрібен був майданчик, де вони зможуть розповісти свою історію анонімно. Не називаючи імен, не боячись, що обидник прочитає і помститься, не чекаючи хвилі засудження. Так з'явилася платформа "Мені здається".

Ми отримали багато історій із фразами «написала це повідомлення, перечитала і жахнулася, в якій ситуації живу», «прочитала інші історії і перестала сумніватися, що живу з аб'юзером», «виявляється, я не одна така» та їм подібні. Потерпілі зрозуміли, що вони у своїй біді не самотні і що треба рятуватися. 

Багато хто із платформи «Мені здається» звернувся на платформу «Розкажи мені» з психологічної допомоги. Навіть перебуваючи у складній фінансовій ситуації, її можна отримати, адже 3 консультації психологи надають безкоштовно. І знов-таки при цьому обидник не дізнається, що ви зверталися до фахівця, якщо ви цього не бажаєте. У вас є можливість поговорити з абсолютно незнайомим людиною, яка водночас є спеціалістом. 

Я закликала і закликаю – досить мовчати, досить терпіти, досить виправдовувати обидника. Чим раніше ви вирветесь з цього замкнутого колу, тим простіше вам буде оговтатися і почати жити щасливо. Я вірю, що страшну цифру в 1,8 млн потерпілих на рік ми можемо змінити на краще. Але нам усім треба докласти трохи зусиль. 

Віктор Березенко, засновник Інституту когнітивного моделювання 

Весь минулий рік проблемою номер один в Україні, та й у всьому світі, було поширення коронавірусу. Однак на її тлі загострилася і та, що займає інше місце, — домашнє насильство. Потерпілі виявилися віч-на-віч зі своїми обидниками, і статистика звернень до поліції збільшилася. 

Але тут справа ось у чому. Якщо сліди фізичного насильства можна побачити, то психологічне довести якраз складно. Постраждалі від аб'юзу, як правило, після жалобы до поліції або просто близькими повертаються додому тими, кого не зрозуміли, і ні з чим, закриваються в собі. Насправді таке трапляється і після звернень щодо фізичного насильства. Ми проаналізували ситуацію і зрозуміли, що потерпілим зараз не вистачає площадки, де б вони могли виговоритися, не отримавши засудження і не відчуваючи себе винними. Так і з'явилася ідея платформи «Мені здається» і просвітницької кампанії з таким же назвою. Інститут когнітивного моделювання разом із «Фондом Маша» за підтримки Товариства Червоного Хреста України запустили цей проект. За півроку ми отримали понад 400 історій. 

Більшість текстів — величезні, написані на емоціях, іноді із фінальними словами «вибачте за помилки, не змогла це перечитати». Пишуть жінки, чоловіки, дорослі, підлітки. Пишуть про побої, про тиранію з боку батьків, пишуть про те, про що ніколи нікому не говорили — про пережите сексуальне насильство. Дякують за те, що знайшли нарешті місце для виговоритися. 

Читайте також: 7 усвідомлених кроків, як пережити втрату

Що я повинен сказати тут, як я знаю, після того, що ми запустили кампанію, я вперше знав, що я побив свого партнера. Він зламав їй ніс, а потім ще глузував, мовляв, ніхто тобі не повірить. Втім, так і сталося — правоохоронці сказали, що заява жінки піде на макулатуру. Те ж саме?

Ми віримо в те, що зізнатися собі та іншим у проблемі є першим кроком до зцілення. І ми допомагаємо його зробити. Інший крок – розповісти про неї іншій людині, в ідеалі – психотерапевту. Два місяці тому ми запустили на нашій платформі психологічної допомоги «Розкажи мені» спеціальну сторінку, де зібрали майже 40 фахівців, які працюють із проблемою насильства. За перші сутки нам надійшло понад 100 заявок, на даний момент їх кількість перевищила 300. Наші психологи провели більше 250 консультацій, інші заявки обробляються. 

Напередодні бою Олександра Усіка ми випустили серію постерів для соцмереж з акцентом на фізичне насильство з боку чоловіків до жінок. Ті, що на рингу спорт, удома — насильство. Я опублікував це в інстаграмі, і тисячі людей відгукнулися. Так що закликаю чоловіків виплескувати енергію у правильне русло: йти на спорт, у тир, реалізовуватися на роботі. Але не через насильство вдома. Я думаю, за півроку з моменту запуску кампанії ми показали відмінний результат. Маленькими, але впевненими кроками ми йдемо до викорінення такої глобальної проблеми і закликаємо шкірного зробити все для цього можливим. 

Спартак Субота, психотерапевт, психіатр, ментор платформ «Розкажи мені» та «Мені здається». 

Домашнє насильство — проблема, з наслідками якої впоратися без допомоги фахівця практично неможливо. Звичайно, багато що залежить від типу нервної системи, від соціального статусу, рівня тяжкості нанесеної травми. Але здебільшого без терапії справді не обійтися. 

Як мінімум у потерпілих може бути ПТСР – посттравматичний стресовий розлад. Діагностувати його і вилікувати може лише лікар. Також часто зустрічається проблема, через яку потерпілі одразу не йдуть від кривдників, — вивчена безпорадність. Їм здається, що ніхто не допоможе, що без аб'юзера їм буде гірше, що вони не впораються. З цим теж повинні працювати лікарі. 

Найчастіше причинами того, що потерпілі опиняються в замкнутому колі, є почуття самотності, малозначимості, почуття дефективності та непотрібності. Найчастіше потерпілі залежні від людей і бояться залишитися одні. Якщо це не пропрацювати, вони знову повернуться до деструктивних стосунків, і коло замикається. 

Наші психотерапевти готові безкоштовно надавати від однієї до трьох консультацій, і всі вони — висококваліфіковані фахівці, які працюють саме із проблемою насильства. Перед тим, як запустити сервіс психологічної допомоги потерпілим від нього, психологи пройшли додатковий курс моїх лекцій, щоб ще краще розбиратися в харчуванні роботи з потерпілими від домашнього насильства. 

Кількість заявок говорити про те, що в нашій країні нарешті почала зсуватися ця стіна упередженості до психотерапії, вона перестала бути чимось «заморським» і соромним. Кількість заявок свідчить і про те, що інформаційна кампанія, запущена Інститутом когнітивного моделювання, приносити перші плоди — українці починають розуміти, що вони у своїй біді не самі, що проблема поширена і що замовчувати насильство категорично не можна. Надіюсь, ця тенденція збережеться і призведе до того, що кількість потерпілих істотно зменшиться.