#bookshelfy: Білка Горланова, продюсер, другий режисер

Білка Горланова, продюсер, другий режисер розповіла про свою книжкову полицю, а також про книжковий клуб @killthatbook, співзасновником якого вона є.

Любов до книг Білки прищепила мама. Вона добре пам'ятає казки Андерсона на ніч і річки пролитих сліз над долею Русалочки. Ще в дитинстві затерла до дірок книгу з грецької міфології та Біблію. Саме в цих книгах були глянсові сторінки та гарні картинки. Після тривалої перерви, коли через напружений робочий графік на читання не вистачало ні сил, ні часу – вона знову повернулася до лав книголюбів.

Після десятирічної еміграції рік тому завдяки пандемії я опинилася знову в Україні. З'явилося багато вільного часу. Щоб не втратити мову, я почала багато читати англійську літературу, це й спровокувало в мені книжковий голод. Я замінила книгами, і потребу в активних пересуваннях, і необхідність спілкування. Згодом у спробах адаптуватися в Києві, я шукала новий спосіб познайомитися з добре відомим мені містом. Внаслідок чого і народився проект книжкового клубу “KILL THAT BOOK”, створений спільно з моєю подругою Аліною Мартиненко. Виявилося, що довкола безліч цікавих людей із такою ж потребою обговорювати разом прочитане. Нам зовсім недавно виповнився рік, але з нами читає вже близько 400 людей, і на зустрічах сформувалася своєрідна тусовка. Мені подобається як книги в цьому випадку спрацьовують комунікатором для людей різного типу. Це дуже приємний та надихаючий досвід.

Читайте також: СПЕЦПРОЄКТ «НОВОРІЧНІ ЗАІЧСЬКУ У ФРАНЦУЗЬКОМУ СТИЛІ»

Книга, яку має прочитати кожен. «Анна Кареніна» Лев Толстой. Я вперше її прочитала цього року. І це прямо вау! Ну, тобто для мене в мої 30 це було найпотужнішим одкровенням. Почуття гумору, іронії, співчуття, любові до життя і людини, цього можна повчитися у Льва Миколайовича. Що там можна зрозуміти в шкільні роки у мене звичайно велике питання, але якщо ви її раптом не читали, то на вас чекає неймовірне задоволення.

Книга «для дорослих», яка була найулюбленішою у дитинстві. Не пам'ятаю, щоб я відчувала інтерес до літератури, яку читали батьки. Але пам'ятаю абсолютне благоговіння перед томиком поезій Мандельштама и Бродського.

Найдивніша книга на полиці. “What your kids need to hear from you o sex” Sharon Maxwell, Ph.D. Дивний вибір з огляду на те, що у мене навіть дітей своїх немає. Купила її у пориві вивчення сексології. Why not?

Книжка, яка перевернула життя. "Маленький принц" Антуана де Сент-Екзюпері. Ця книга якось сильно сформувала мене в юному віці. Вона мій резонатор багато в чому досі, перечитую її раз на кілька років, завжди реву на місці, де принц прощається з льотчиком, нічого не можу з цим поробити.посміхається). Сподіваюся, я ніколи не втрачу цю здатність. Ах да! Ще Сергій Козлов та його збірка "Правда ми будемо завжди?".

Читайте також: СПЕЦПРОЕКТ MARIE CLAIRE & COLGATE #продовжуйусміхатися

З нетерпінням чекаю на екранізацію. "Шопенгауер як ліки" Ірвіна Ялома. Мені цікава тема групової терапії і легко можу уявити її в якомусь зірковому складі типу Дженіфер Еністон, Різ Уізерспун і Ніколь Кідман.

Герой роману «Над прірвою у житі» був упевнений, що письменник – це людина, якій ти можеш зателефонувати та поговорити про що завгодно. Кому б подзвонили ви? Я б подзвонила Маяковського і говорила б про кохання. Що може бути важливішим?

Також на моїй полиці:
• Флоріан Іллієс " 1913. Літо цілого століття " Відчуття наче вас посадили на карусель і крутять вздовж і впоперек історичних подій 1913 року.

• Пеггі Гугенхайм “На піку віку. Сповідь одержимої мистецтвом”. Мемуари головної покровительки художників ХХ століття та пристрасної жінки. Мемуари в першу чергу не колекціонера, а людини, тож якщо хочете про мистецтво, а не про любовні пригоди та танці в ресторанах, то напевно вам не сюди. Тим не менш, читається легко і захоплююче, є чому захопитись і чому позаздрити. Думаю в паралельному всесвіті вони чудово б порозумілися з Фаїною Раневською, обом почуття гумору і самоіронії не позичати.

• Збірник поезії французьких поетів нової хвилі "Нові голоси". Відкрила її для себе років 10 тому і досі лишається моїм фаворитом.

• Marjane Satrapi "Persepolis" моя перша прочитана книга в жанрі graphic novel, яку не втомлююся рекомендувати всім. Трагічна історія Ірану - шахський режим, Ісламська революція, війна з Іраком - показані в автобіографічному романі очима дитини.

• Toni Morrison "The Bluest eye", напевно, найдивніше, що я прочитала цього року. Натрапила на неї випадково, вивчаючи американську шкільну програму з літератури. Складно уявити, щоб книга, що порушує питання інцесту, расизму, педофілії та багатьох інших не менш важких, була хоча б у рекомендованих списках для читання у нас у країні.

Мені здається, читати важливо, бо це дуже про людей. Книга, історія, діалог — дуже важливі інструменти розуміння іншої людини. Література — це завжди ще й про подорож як за межі існуючих світів, так і глибоко всередину себе. Здається, нам зараз це потрібно як ніколи.

Читайте також: СПЕЦПРОЄКТ «СИЛА У РІВНОСТІ»