Що потрібно знати про фільм «Щегол», перш ніж подивитись екранізацію

З 26 вересня в український прокат вийшла довгоочікувана екранізація роману Донни Тартт "Щегол". Розповідаємо, чому письменниця не брала участі у знімальному процесі, якою в результаті вийшла екранізація і чи варто її дивитися.

«Щегол» — книга розміром 800 сторінок, за яку письменницю 2014 року нагородили Пулітцерівською премією — розповідає про долю хлопчика Тео Деккера. Його мама гине під час теракту в Метрополітен-музеї в Нью-Йорку, а хлопчик не з власної волі забирає з місця катастрофи картину Карела Фабріціуса «Щегол». Згодом витвір мистецтва стане його головною цінністю і супроводжуватиме у всіх життєвих труднощах. Сюжет ідеально підходить для екранізації, тому не дивно, що на неї не довелося довго чекати.

Читайте також: Найцікавіші екранізації 2019 року

Створення картини

Режисером картини став Джон Краулі, у послужному списку якого є робота над серіалом «Справжній детектив» та іншою екранізацією. Фільм «Бруклін», знятий за однойменним романом Колма Тойбіна, був номінований на «Оскар», премію BAFTA та «Золотий глобус».

Головною складністю для режисера Джона Краулі та сценариста Пітера Строхана була адаптація книги під формат фільму, який не може тривати більше двох годин. Робити це їм довелося без Донни Тартт.

Читайте також: Фільми, засновані на реальних подіях

Права на екранізацію «Щігла» агент письменниці продала за $3 млн без права для Тартта претендувати на участь у написанні сценарію або хоча б стати продюсером картини. Після цього Тартт звільнила свого агента, досвідчену у світі літератури Аманду Урбан.

Адаптувати сценарій Тартт, скажемо чесно, навряд чи доручили б. Над кожним із трьох своїх романів письменниця працювала десять років. Кіноіндустрія, звичайно, пам'ятає за своє життя і не такі фільми-довгобуди. Майбутнього «Ірландця» Мартін Скорсезе планував знімати з 2008 року, але лише у 2018-му від слів зміг перейти до справи. Але над «Щіглом» працювала продуктивніше і чекати роки Джон Краулі не збирався.

Обсяг розміром 800 сторінок стиснути до певного хронометражу стало для режисера непосильною працею і позначилося на фінальному результаті. У гонці за тим, щоб розповісти про всі події роману — страждання маленького Тео після втрати мами і вже дорослого хлопця, який не зміг знайти своє місце в житті, його дружбу з емігрантом Борисом, переїзд, стосунки з опікунами та кохання, яке він зустрів у найневідповідніші для цього моменти — загубилися емоції героїв і можливість глядачеві співчувати головному герою, зрозуміти весь його біль від найбільшої в житті втрати. А в першоджерелі емпатія до Тео та інших героїв була мало не на першому місці.

Читайте також: Не таємна «Таємна історія» Донни Тартт

актори

Тео Деккера в «Щогле» зіграв 25-річний Енсел Ельгорт, відомий ролями у фільмах «Винні зірки» та «Малюк на драйві». Роль його найкращого друга Бориса, сина українського переселенця, дісталася британцю Анейріну Барнарду, а цього ж персонажа у дитинстві зіграв зірка серіалу «Дуже дивні справи» Фінн Вулфард. Місіс Барбур, яка тимчасово житиме Тео, втілила із шаром гриму Ніколь Кідман, а дівчину його рідного батька — Сара Полсон.

Книга чи фільм?

Що ж вийшло краще: книга «Щегол» чи фільм? В історії кінематографа вдається набагато рідше перевершити оригінал, ніж хотілося б. Звичайно, таке трапляється навіть у тому випадку, якщо режисер перекроює роман та показує глядачеві своє бачення. Чого варте «Сяйво» Кубрика, яке критики визнають одним із найкращих фільмів не лише самого режисера, а й кінематографа загалом, а Стівен Кінг, автор роману, терпіти не може вільної екранізації.

Тому складно відповісти, що краще: слідувати сюжетному серпантину роману, наголошувати на емоціях героїв або показувати інший погляд на історію і переосмислювати сказане письменником. Підсумок може бути непередбачуваним.

Читайте також: 7 найочікуваніших фільмів осені

Особливо багато будуть чіплятися ті, хто прочитав роман. Хоч режисер і слідував сюжетній лінії, але зробив це не в хронологічному порядку, а стрибками: з дитинства героїв події на екрані переносяться в їхнє юність, від того, що відбувається в музеї — майже до фіналу, коли ти розумієш, що щось сталося, але не до кінця, тому що розгадку подадуть до столу пізніше.

Дивіться екранізацію «Лігати» у кінотеатрах з 26 вересня.