Фільм must-see: Документальна стрічка «Жінка» в українському прокаті — перші відгуки глядачів

Напередодні відбувся допрем'єрний показ фільму у кінотеатрі «Жовтні», який зібрав перших глядачів, спеціальних гостей та партнерів стрічки в Україні. У прокаті фільм із 8 жовтня.

Документальний фільм «Жінка» — це всесвітній проект, що надає голос 2000 жінкам із 50 різних країн світу. Під час інтерв'ю жінки самі спрямовують розмову і говорять про те, що вважають справді важливим: роботу, освіту, емансипацію, материнство і, разом з тим, про дуже особисте ставлення до тіла, сексуальність або перші менструації. Героїні фільму діляться спогадами зі свого життя – кумедними, трохилими, а часом і страшними. Жінки вперше находять у собі сили та розповідають про найболючіше та найглибше, довірившись авторам фільму. 

Показ відвідали активістки, які опікуються проблемами порушення прав жінок в Україні. Журналістка Анастасія Лугова, письменниця та журналістка Ольга Котрус та вінтажна блогерка Анастасія Григорук поділилися своїми враженнями після перегляду фільму

«Такі фільми, як «Жінка», слід дивитися без підготовки. Неможливо підготуватися до оголеної правди — вона для всіх не зручна, і нікому не подобається. Ось чому у нас так наполегливо відвертаються від проблеми насильства над жінками — ніхто не хоче визнавати, що вона є, а отже, щось у нашому патріархальному суспільстві не працює. Отже, це потрібно змінювати, а зміни нікому не подобаються. Але крапля камінь точити. І такі картини можуть розворушити свідомість одразу багатьох людей. Особливо чоловіків — на жаль, більшість з них не розуміє, що жінки живуть у відносно іншому світі з самого раннього детства. І світ цей так собі. Найбільше мене зачепило, що не були зазначені ані імена, ані вік, ані національність героїнь, ані їх рід зайняти. За великим рахунком, цей фільм про одну жінку — про кожну з нас», – Ольга Котрус.

«Нещодавно стикнулася з ситуацією, коли виявилося, що для деяких моїх підписниць теми жіночого здоров'я, менструації чи сексу — і досі табу. Для мене це було неймовірно шокуюче та дивовижно. І водночас боляче. Адже я розумію, скільки проблем приховано за всіма цими заборонами. Скільки жахливих випадків та трагічних історій. Саме через ці заборони мої однокласниці вагітніли, дівчата боялися йти вчасно до лікарів, а зґвалтовані жінки не подавали позови до поліції. Відверто говоря, мені й самій досить довгу годину було складно ділитися подробицями власної життя, проте спостерігаючи за іноземними інфлюенсерками, блогерками та просто дівчатами, зрозуміла, що і мені час перерости свої упередження та страхи. Під час перегляду стрічки я помітила, що здебільшого відчуваю не смуток чи переживання за героїнь, а безмежне захоплення та гордість. Я була зворушена тим, як багато жінок зголосилися розповісти свої історії, поділитися своїми переживаннями та болями. Це робить їх ще сильнішими. Я ще раз нагадала собі, що можу більше, що в мене достатньо сил, аби творити, підкорювати світ та втілювати власні ідеї у життя. Ну і, звичайно, ще раз подякувала долі, що я там де є. Що я можу не боятися бути собою, робити те, що мені подобається, голосувати, балотуватися, висловлювати свою думку, любити та виходити заміж за власної волі. Це ж чудово. І, до речі, коли будете переглядати фільм, обов'язково зверніть увагу, які красиві усі героїні. Для мене це було окреме естетичне насолода», – Анастасія Григорук.

Після показу відбулася зустріч з представниками правозахисної організації Amnesty International в Україні, спеціалістками з гендерних питань Дариною Мізіною та Юлією Донцовою, які розповіли присутнім про Стамбульську конвенцію та важливість її ратифікації

 

«Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок і домашньому насильству Україна підписала ще 2011 року, але й досі не ратифікувала її. Чому без Стамбульської конвенції Україна не зможе належним чином вирішити проблему домашнього насильства? Насамперед, тому що це найбільш фундаментальний і комплексний документ, який на міжнародному рівні зобов'яже Україну змінити недосконале чинне законодавство та забезпечити як належні механізми протидії, так і комплексну допомогу потерпілим та ефективне покарання осіб, яких визнали винними у скоєнні насильства. Це гарантія, що постраждалі будуть у безпеці, їм нададуть грошові компенсації та місце в шелтері. Україна вестиме комплексний мониторинг і статистику випадків насильства, за чим слідкуватимуть міжнародні експерти. Це також і введення кримінальної відповідальності за сталкінг (переслідування)», — Катерина Мітєва, речниця Amensty International в Україна. 

Автори фільми – французький фотограф, журналіст, репортер, режисер та екологічний активіст, основатель та керівник благодійного фонду GoodPlanet Foundation Ян Артюс-Бертран, та режисерка і журналістка українського походження Анастасія Мікова. У 2009 році Ян став послом доброї волі ООН із захисту навколишнього середовища, а у 2015 році на екрані вийшов його фільм «Людина», який поєднує аерозйомку з різних куточків планети та інтерв'ю з різними людьми з 45 країн світу. Прем'єра фільму відбулася на Генеральній асамблеї ООН та Венеціанському кінофестивалі. Анастасія працює з проектами, що розкривають соціальні та гуманістичні теми, серед – документальні фільми про нелегальну міграцію, торгівлю органами та сурогатне материнство. У 2009 році Анастасія стала головним редактором циклу документальних фільмів «Земля, побачена з неба», що стало початком її співпраці з Яном Артюсом-Бертраном.

«Це велика відповідальність, тому що 2000 жінок довірили нам свої інтимні переживання, тому дуже важливо, щоби вони пишалися тим, що ми зробили з їх історіями! Я щосили намагаюся, щоб їх почули у всьому світі, бо, як кажуть, — час настав. Хочу, щоб стійкість і сила жінок були помічені кожним людиною у світі, щоби жінки перестали сумніватися і почали вірити в себе, щоб чоловіки краще розуміли нас. Я думаю, що в цей особливий час, який ми всі переживаємо, коли кордони закриваються і люди бояться інших людей, потрібно більше проектів, подібних до нашого, які об'єднують нас і показують, наскільки ми близькі і взаємопов'язані, і не COVID , ані інша пандемія не може це змінити», - співрежисерка фільму Анастасія Мікова.

У прокаті фільм із 8 жовтня.

Про фільм.

Документальний фільм «Жінка» — це всесвітній проект, що надає голос 2000 жінкам із 50 різних країн світу. Під час інтерв'ю жінки самі спрямовують розмову і говорять про те, що вважають справді важливим: роботу, освіту, емансипацію, материнство і, разом з тим, про дуже особисте ставлення до тіла, сексуальність або перші менструації. Героїні фільму діляться спогадами зі свого життя – кумедними, трохилими, а часом і страшними. Жінки вперше находять у собі сили та розповідають про найболючіше та найглибше, довірившись авторам фільму. 

Сотні розповідей різних жінок: від очільниць держав до королів краси, від водійок автобусів до фермерок з віддалених селищ. Разом вони змальовують повноцінну картину того, що означає бути жінкою у сучасному світі. Мета фільму – висвітлити внутрішню силу жінок та їхню здатність змінювати світ попри всі труднощі.

Директор: Ян Артус-Бертран, Анастасія Мікова

Сценарист: Ян Артус-Бертран, Анастасія Мікова

продюсер: Ян Артус-Бертран, Каміла Грох, Жан-Ів Робін

У ролях: Норма Бастідас, Габріела Мелгоза, Шантель Насір, Олександра Орбек-Нільссен, Вірджинія Рейссон