5 хвороб сучасної людини, про які не знали 20 років тому

Про те, на що страждає людина, яка живе в сучасному світі, розповідає Роман Щербаков.

Фомо

FOMO (the fear of missing out) – це споконвічний людський страх пропустити щось важливе, яке в наш час буйно розцвіло в душах людей завдяки соцмережам. Користувачі із занедбаною стадією хвороби перевіряють оновлення друзів кожні 5 хвилин: вони знають усе і про всіх, поки у їхніх власних життях, як співає Андрій Макаревич, «… нічого не відбувається і навряд чи щось станеться».

Найчастіше FOMO схильні заздрісники і ті, хто відчуває нестачу власної значущості. В англійській мові є ідіома, що описує це почуття, keeping up with the Joneses («як би не відстати від сім’ї Джонсів»), яка має на увазі, що людина боїться жити гірше, ніж сусіди. 

Читайте також: Любов до віртуальних ігор: чи потрібні чоловікам живі жінки?

Щоб повністю вилікуватися від FOMO, потрібно кілька років провести в буддійському монастирі або на безлюдному острові. Але краще почати з малого. Наприклад, видалити з телефону Facebook, Twitter, Instagram – переглядати оновлення щодня на комп’ютері. А ще дотримуватися «цифрового шабату», тобто один день на тиждень відключати гаджети і зустрічатися з друзями наживо. І припинити, нарешті, думати про те, що «добре там, де нас немає», адже найкраще місце – це завжди тут, а найкращий час – зараз.

Депресія

У кожного бувають дні, коли хочеться лягти під ковдру та пролежати там вічність. Але не у кожного цей стан швидко минає. І таких людей дедалі більше. За прогнозами ВООЗ, депресія через 10-15 років стане хворобою №1 у світі, обігнавши серцево-судинні недуги. Психологи сходяться на думці, що депресія стала глобальною проблемою, тому що сучасна людина живе у світі набагато більш завищених очікувань, ніж її предки. Коли ці очікування не виправдовуються, він почувається безпорадним, відчуває огиду до побуту, погано харчується і погано спить, починає ненавидіти себе і всіх навколо, а єдина втіха знаходить у фантазіях про самогубство.

Читайте також: Бісексуальність: поклик природи чи данина моді?

Сьогодні розвинені країни лікують депресію, використовуючи антидепресанти та психотерапію. Однак відрізнити хорошого мозкоправа від шарлатана – завдання та ще, а таблетки, на кшталт прозаку, часто лише перетворюють сумних людей на сумних наркоманів. Можна, звичайно, займатися спортом, але і тут немає гарантії, що регулярні походи в спортзал не додадуть до душевної втоми ще й фізичну втому. Напевно, можна сказати лише одне: щастя для багатьох людей – це поняття кількох хвилин (якщо не секунд). І хоч трохи продовжити його виявляється дуже складно.

номофобія

У 2008 році – перед тим як смартфони зі швидким доступом в інтернет підкорили світ, – вчені заговорили про ще одну психічну проблему, пов’язану з розвитком технологій, – номофобії, страх залишитися без телефону (коли він загубився, розрядився або коли закінчилися гроші на рахунку) . Визначити у себе номофобію найпростіше. Якщо ви чуєте звук СМСки, але перевіривши телефон, розумієте, що вхідних немає, то подібні слухові галюцинації – привід задуматися.

Люди борються з номофобією як можуть. Наприклад, у ресторані домовляються, що перший, хто доторкнувся до телефону, оплачує рахунок. А у 2014 році на Kickstarter з’явився жартівливий лот NoPhone – по суті, шматок пластику у формі смартфона, який ніколи не намокне, не зламається, не розрядиться і не буде зламаний хакерами. І ось що забавно: ідіотський стартап практично миттєво зібрав $18 тисяч, і незабаром у NoPhone з’явився свій сайт, де лікувальний «телефон» можна замовити всього за $10. Люди, які купили його, запевняють, що, нарешті, перестали боятися залишитися без свого телефону. Це і зрозуміло: що за біда, якщо ти забув удома шматок марного пластику. Головне, новий гаджет добре допомагає залишатися на зв’язку з реальним світом.

Читайте також: ХТО ТАКІ НОМОФОБИ І ЩО ПОРТИТЬ ЇХ ШКІРУ?

Асексуальність

Зигмунд Фрейд говорив: «Єдине збочення – це повна відсутність сексу, а решта – справа смаку». Наслідуючи його завіти, прогресивне людство в 21 столітті прийняло як норму три типи сексуальності: гетеро, гомо і бі, проте ймовірний 4-й тип – асексуальність – як і раніше, викликає підозри. Є навіть такий бородатий анекдот: на лекції у медінституті професор запитує: «Як назвати людину, яка хоче, але не може?» Студенти хором: “Імпотент!” Професор: «А як назвати людину, яка може, але не хоче?» І після кількох секунд загального замішання із задньої парти лунає жіночий голос: «Та сволота він, ось хто!»

Так чи інакше, щось від байдужих машин в асексуалах безперечно є. Хоча самі вони це заперечують, заявляючи, що можуть щиро любити іншу людину і навіть займатися з нею сексом, але лише заради її, а чи не власного задоволення. Що ж, апетит приходить під час їжі, а може, й мав рацію американський письменник Чарльз Буковскі, який сказав в інтерв’ю Шону Пенну: «Послухай, усе це переоцінено. Секс – велика річ тільки тоді, коли більше нема чим зайнятися».

Синдром хронічної втоми

Буває, що у людини в нормі всі аналізи, а вона прокидається вранці – і вона вже не має сил. Ця найчастіше трапляється після перенесеної вірусної інфекції у жителів великих та забруднених міст, особливо, коли вони зайняті відповідальною та виснажливою, але розумовою, а не фізичною роботою («тобі пощастило: ти не такий, як усі, – ти працюєш у о-фі -Се! »). Отже, якщо є неадекватна для способу життя млявість, якщо вранці болять м’язи, якщо виявляється імунодефіцит, лікарі ставлять діагноз: синдром хронічної втоми.

Причиною СХУ, як прийнято думати, є 6-й тип герпесу, що вражає центральну нервову систему. Тому і лікують синдром препаратами від герпесу, а ще – зміцненням імунітету та підвищенням рівня серотоніну. Ось тільки шоколад, який радять «британські вчені» тут не допоможе – занадто багато його доведеться з’їсти. Краще звернутися до лікаря-неврологи за рецептом на якісні антидепресанти.