Гендерна проблема та репутаційні ризики: розбираємо скандал довкола цькування історикині Лесі Гасиджак через її зовнішній вигляд

Останні кілька днів, поруч із гучними заголовками про кадрові зміни в кабміні, суспільство живо обговорює кричущий випадок публічної образи виконувачки обов'язків Генерального директора Національного музею Голодомору-геноциду, Лесі Гасиджак юристом та громадським діячем Климом Братковським. Чи працює в інститут репутації в даному випадку та що загрожує «охотнику за слвою»? Досліджує Зоряна Пелех , юрист.

Що можу сказати з цього приводу: моя шана та повага пані Лесі за її сміливість та активну позицію, адже вона не промовчала у цій ганебній ситуації, не закрила очі на чергову принизливу публікацію «мисливця за славою», а готує позов до суду про захист честі та ділової репутації!  

Я майже впевнена, що ця справа буде виграшною для позивачки. Чому майже? А все тому, що на превеликий жаль, в нашій правовій державі, досі слабко розвинений інститут репутації. Ліпше сказати так, коли справи стосуються бізнесу — про інститут репутації згадують чи не в першу чергу. А коли справи доходять до нанесення репутаційних ризиків, ми стикаємося з відсутністю дієвих механізмів захисту честі та ділової репутації.  

Пан Братковський не просто образив жінку, перейшовши на особистості, він таким брудним чином відкоментував призначення пані Гасиджак на посаду виконуючої обов’язки очільника Національного музею Голодомору-геноциду. Не буду зачіпати гендерну проблематику цього конфлікту, а все ж висловлюсь з приводу репутаційних ризиків, які очевидні для пані Гасиджак.  

Хоча переважна більшість інтернет користувачів на боці жінки і також засуджують висловлювання Братковського, рано оцінювати мастшаби впливу його слів у бік посадовиці. Резонанс та підтримка фоловерів з часом стихне, а от «синець» від удару по діловій репутації може залишитися з пані Лесею ще якийсь час.

В діях Братковсього чітко просліжується дискримінація за ознаками зовнішності, а це грубе порушення ст.28 Конституції України та ст.14 Конвенції про захист прав людини і основоположних сводоб.  

Але в нашій судовій практиці є вже чимало справ на кшталт цієї і якщо проаналізувати їх, то можемо побачити як феміда неохоче визнає порушене право позивача, і вкрай рідко присуджує відшкодування моральної компенсації за публічні образи честі, гідності та ділової репутації. В деяких справах, суд навіть в перших інстанціях відмовляє в задоволені позову і трактує образи відповідача як «оціночні судження». Чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, оскільки вони, будучи вираженням суб’єктивної думки і поглядів, не можуть бути перевірені на предмет відповідності дійсності. Ось таке замкнуте коло. Я бачу високі шанси у цього кейсу дійти до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), практика якого більш обнадійлива.  

Накінець, процитую омбудсмена Дмитра Лубінця: «Професійні якості та здібності повинні бути єдиними критеріями для оцінки її здатності до керівництва та виконання обов’язків на посаді».  

Фото Velizar Ivanov on Unsplash

Читайте також: ЧОМУ СТАМБУЛЬСЬКА КОНВЕНЦІЯ НЕ БУЛА РАТИФІКОВАНА В УКРАЇНІ РАНІШЕ: КОЛОНКА ОЛЕНИ ШЕВЧЕНКО, ГРОМАДСЬКОЇ АКТИВІСТКИ ТА ПРАВОЗАХИСНИЦІ