Інтерв'ю з гуртом Kadebostany: про творчість, моду та Україну

Складно втриматися, щоб не заспівати "I can hear the birds, I can see them fly, I can see the skyyyyy". 

Хіти швейцарської групи Кадебостани співають у всьому світі. Ви точно знаєте "Teddy Bear", "Castle in the Snow" та "Mind if I Stay". В Україні хлопці вже часті гості – вони були не в одному місті нашої країни та виступали на кількох фестивалях. 22 листопада магнетичні швейцарці знову приїдуть до нас у гості та виступлять у клубі ATLAS. Напередодні концерту ми вирішили поспілкуватися з Вільямом Джеремієм, учасником гурту, щоб дізнатися більше про творчість Kadebostany. 

Читайте також: Музичні новинки листопада від українських артистів

Гурт Kadebostany позиціонує себе як однойменну державу з власним президентом, а його мета — «змінити світову поп-музику». Чи вдалося це зробити за десять років існування?

Прагни до Місяця. Навіть якщо ти промахнешся, ти все одно опинишся серед зірок (прим. ред. - Афоризм американського письменника Нормана Вінсента Піла). Це мій гасло.

Який трек вважаєте найреволюційнішим і відображає філософію вашої держави?

Я хотів би зосередитися на альбомах. Мої «твори» мають різні рівні розуміння. Деякі пісні безпосередньо впливають на слухача, коли відразу після одного прослуховування всі вже можуть підспівувати хором. Інші складніші і їх треба слухати кілька разів. В принципі щоразу, коли я приходжу до студії, я хочу здивувати себе, і якщо слухачі вважають це чимось революційним, це благословення для мене.

В Україні Kadebostany часті гості, ви грали на кількох фестивалях та були у різних містах. Які враження від нашої країни, що найбільше запам'яталося?

Я активно співпрацюю з українськими митцями — музикантами, коміками та візуальними художниками. Я знаходжу в них таку собі «свіжість», яка, можливо, була втрачена в деяких містах західної Європи. Те саме стосується аудиторії під час шоу, вони так занурюються у все, що відбувається, це дає стимул ставати кращим.

Україна близька з філософії з вашою державою?

Моя держава — лише мистецтво. Мені начхати на політику.

Ви дуже відповідально підходите до вибору вбрання на свої виступи. Слідкуйте за модою, останніми тенденціями чи дотримуєтесь лише свого бачення?

У своєму повсякденному житті я знаю, що мені підходить, і вважаю одяг важливим способом вираження, більше того, він впливає на мій душевний стан. Я використовую одяг, як художник використовує кольори. Я точно знаю, що вдягнути на ділову зустріч. Перше враження має вирішальне значення. Наприкінці все зводиться до самопрезентації. У виборі одягу для виступів я раджуся з Крістіною (прим. ред. Учасниця групи). Вона не лише велика гітаристка та співачка, а й модельєр. Ми з нею мислимо майже однаково, слідуємо моді, до якої додаємо стиль Kadebostany.

Останній альбом Monumental ви записували з багатьма артистами, причому як відомими, так і з новачками. Розкажіть, з ким простіше було працювати і які труднощі були при створенні альбому?

Створювати альбом завжди складно. Процес втомливий, але я думаю, це якраз те, що робить його вартим. Я не можу назвати проблеми проблемою. Завжди чудово знайти спосіб вийти за рамки. Якщо говорити про співпрацю з артистами, для мене не важливо, знаменитий музикант чи новачок, важливо крутий він або ж лінива і егоїстична особистість. Але знову ж таки, це частина моєї роботи – зосередитись тільки на результаті.

Група існує вже десять років і це значний термін. Які досягнення за цей період ви можете виділити, чим особливо пишаєтеся?

Я особливо пишаюся тим, що можу продовжувати свою творчість усі ці роки, що публіка зростає та підтримує мої божевільні ідеї. Я пишаюся тим, що пропоную широкий спектр музики. Деякі пісні – радіо-хіти, інші – більш експериментальні. Я радий, що шанувальники розуміють обидва «світи». Це визначає «звуковий почерк» Kadebostany, складний і незабутній.

А щодо планів, є щось, що хочете здійснити найближчими роками. Можливо, зібрати стадіон чи здобути якусь нагороду? Адже все про це мріють.

Я просто хочу продовжувати рухатися в цьому напрямку, подорожувати світом, виступати для людей, змушувати їх мріяти, а також створювати музику та візуальні ефекти «поза цим світом».