Як я відмовилася від соцмереж на два тижні і вижила

Здається, що два тижні – це дурість. Але якщо перевести абстрактні два тижні у світ конкретних цифр, то вийде, що я скоротила своє перебування у соціальних мережах у середньому на 28 годин. Ви можете у це повірити?

Почалося все банально: і ні, я не давала собі обіцянок провести так званий діджитал-детокс чи випробувати силу волі, я просто підхопила вірус на Facebook. Лише один клік на заражене посилання призвів до ланцюжка повідомлень-спамів, які хаотично вирушали моїм «френдам». Я намагалася вирішити проблему шляхом нехитрих маніпуляцій, але нічого не виходило. Якоїсь миті я просто втомилася отримувати десятки повідомлень, зразковий зміст яких зводився до «Ти коли вже вирішиш проблему?», і видалила сторінку. Повірте, це було найпрекрасніше спонтанне рішення у моєму житті.

Вірус став тригером, після якого наші відносини з Facebook перейшли зі статусу «все складно» до «роздільного проживання».

Спочатку я відчувала гостру нестачу чогось, а потім спромоглася сформулювати думку – мені не вистачало стрічки новин. Раптом щось важливе пройде повз мене? Хтось вийде заміж, хтось виставить фото кота, хтось пожартує про перше і друге. Цей страх швидко минув.

І тут почалося найцікавіше: у мене з’явилася купа вільного часу. Роботу я виконувала значно швидше, і вся моя увага була зосереджена виключно на написанні статей. Мене не відволікали розмовляючі собачки, смішні СМС колишньому, селфі людей, яких я навіть не знаю.

Удома я теж почала використовувати ноут із користю. За час свого діджитал-целібату я дочитала книгу, яку «мучила» вже другий місяць, перегорнула всі цікаві статті із закладок, переглянула кілька серіалів та фільмів. Зустрічі із друзями перестали нагадувати карикатури Джона Холкрофта.

Але не все виявилося так райдужно, як мені уявлялося спочатку (серйозно, я відчула, що стала дихати на повні груди). Банальне «Пішли на каву?» довелося перекладати у формат СМС, робочі моменти перенеслися до пошти, що значно ускладнило виробничий процес, а про те, що я пропустила як мінімум один день народження важливої ​​для мене людини, я взагалі мовчу.

Історія закінчилася так само несподівано, як і почалася. Начальниця втомилася «писати листи дрібним почерком» і перекрикувати музику з навушників, і просто попросила нашого айтішника вирішити проблему. Усього одна програма, і через п’ять хвилин я вже могла сміливо борознити простори свого, але вже чужого облікового запису. З одного боку я була засмучена тим фактом, що моя велика мрія (так, я завжди мріяла піти з соцмереж і пожити десь у лісі, подалі від людей, як Кафка Тамура, герой роману Харукі Муракамі «Кафка на пляжі») не реалізувалася повною мірою, а з іншого – це було як ковток свіжого повітря.  

Це про Facebook, а як щодо інших соцмереж? Instagram перестала вести у 2016 році, а після блокування ВК була на своїй сторінці ще кілька разів. Першою платформою я продовжую користуватись, але дуже рідко в особистих цілях. Twitter, Telegram, LinkedIn і т.д. обійшли мене.

Якщо у вас дозріло бажання втекти від світу, відпочити від потоку новин і побути наодинці зі своїми думками та своїм життям, тоді сміливо віддаляйтесь. Ні про що не пошкодуєте! Я так точно не пошкодувала.