Як я відмовилася від соцмереж на два тижні і вижила

Здається, що два тижні – це дурість. Але якщо перевести абстрактні два тижні у світ конкретних цифр, то вийде, що я скоротила своє перебування у соціальних мережах у середньому на 28 годин. Ви можете у це повірити?

Кадр із фільму «Чоловіки, жінки та діти»

Почалося все банально: і ні, я не давала собі обіцянок провести так званий діджитал-детокс чи випробувати силу волі, я просто підхопила вірус на Facebook. Лише один клік на заражене посилання призвів до ланцюжка повідомлень-спамів, які хаотично вирушали моїм «френдам». Я намагалася вирішити проблему шляхом нехитрих маніпуляцій, але нічого не виходило. Якоїсь миті я просто втомилася отримувати десятки повідомлень, зразковий зміст яких зводився до «Ти коли вже вирішиш проблему?», і видалила сторінку. Повірте, це було найпрекрасніше спонтанне рішення у моєму житті.

Вірус став тригером, після якого наші відносини з Facebook перейшли зі статусу «все складно» до «роздільного проживання».

Спочатку я відчувала гостру нестачу чогось, а потім спромоглася сформулювати думку – мені не вистачало стрічки новин. Раптом щось важливе пройде повз мене? Хтось вийде заміж, хтось виставить фото кота, хтось пожартує про перше і друге. Цей страх швидко минув.

Кадр із серіалу «Дівчата Гілмор»

І тут почалося найцікавіше: у мене з'явилася купа вільного часу. Роботу я виконувала значно швидше, і вся моя увага була зосереджена виключно на написанні статей. Мене не відволікали розмовляючі собачки, смішні СМС колишньому, селфі людей, яких я навіть не знаю.

Удома я теж почала використовувати ноут із користю. За час свого діджитал-целібату я дочитала книгу, яку «мучила» вже другий місяць, перегорнула всі цікаві статті із закладок, переглянула кілька серіалів та фільмів. Зустрічі із друзями перестали нагадувати карикатури Джона Холкрофта.

[mc_gallery id=102631]

Але не все виявилося так райдужно, як мені уявлялося спочатку (серйозно, я відчула, що стала дихати на повні груди). Банальне «Пішли на каву?» довелося перекладати у формат СМС, робочі моменти перенеслися до пошти, що значно ускладнило виробничий процес, а про те, що я пропустила як мінімум один день народження важливої ​​для мене людини, я взагалі мовчу.

Кадр із фільму «Вбити за лайк»

Історія закінчилася так само несподівано, як і почалася. Начальниця втомилася «писати листи дрібним почерком» і перекрикувати музику з навушників, і просто попросила нашого айтішника вирішити проблему. Усього одна програма, і через п'ять хвилин я вже могла сміливо борознити простори свого, але вже чужого облікового запису. З одного боку я була засмучена тим фактом, що моя велика мрія (так, я завжди мріяла піти з соцмереж і пожити десь у лісі, подалі від людей, як Кафка Тамура, герой роману Харукі Муракамі «Кафка на пляжі») не реалізувалася повною мірою, а з іншого – це було як ковток свіжого повітря.  

Це про Facebook, а як щодо інших соцмереж? Instagram перестала вести у 2016 році, а після блокування ВК була на своїй сторінці ще кілька разів. Першою платформою я продовжую користуватись, але дуже рідко в особистих цілях. Twitter, Telegram, LinkedIn і т.д. обійшли мене.

Якщо у вас дозріло бажання втекти від світу, відпочити від потоку новин і побути наодинці зі своїми думками та своїм життям, тоді сміливо віддаляйтесь. Ні про що не пошкодуєте! Я так точно не пошкодувала.