Карантин у Португалії очима українки

Ми продовжуємо розповідати про те, як змінилося життя людей у ​​різних країнах у зв’язку з пандемією COVID-19. Сьогодні про самоізоляцію розповідає Юлія Кузнєцова, яка живе та працює у місті Авейру, Португалія. 

Скільки часу вже триває карантин у вашій країні?

На даний момент я живу в Португалії в невеликому місті Aveiro (Авейру) за годину їзди від Порту (OPorto). 8 березня по телевізору оголосили, що в університеті, в якому я працюю, саме на нашому факультеті, виявили інфікованого студента та університет закрили одним із перших. Тож я вдома з 9 березня. Багато інших університетів по країні закрилися лише тижнем пізніше.

Офіційно карантин у Португалії триває у суворішому режимі з 16 березня. До цього поступово підходили з початку місяця. Тільки після різкого збільшення хворих стали оголошувати суворіші заходи. Однак деякі люди все одно не усвідомлювали серйозність того, що відбувається.

Читайте також: Люди творчих професій про те, як коронавірус вплинув на їхню роботу.

Незважаючи на заходи «соціального дистанціювання», люди продовжували ходити на пляж, студенти влаштовували «корона-паті», на вулицях було ще багато людей, аеропорти теж не закривали і не перевіряли приїжджих. Поступово стали впроваджувати патрулювання поліції на пляжі, закриття університетів та шкіл, обмеження пересування транспорту, закриття магазинів одягу та сервісів, кафе та ресторани. Все ще функціонує громадський та міжміський транспорт, але у скороченому режимі, наскільки я розумію.

Як саме відбувається режим самоізоляції – які вимоги висуваються до мешканців? Які виникли заборони?

З 20 березня обов’язковий 14-денний карантин був оголошений для приїжджих до Португалії (португальців та іноземців) для профілактичної самоізоляції. Кількість випадків інфікування стала різко зростати, особливо у північному регіоні країни — у містах Порту, Брага та областях. На даний момент (11.04.2020) у зоні Порто налічується близько 9,000 випадків інфікованих. У цих регіонах, відповідно, встановлено суворіший карантин та обмежене пересування. У Лісабоні вже близько 4,000 інфікованих. І ці цифри зростають. Вулиці спорожніли – немає туристів. Поліція регулює ситуацію, але суворого патрулювання немає. Найменше випадків зареєстровано у центральному регіоні країни, тому що там загалом живе менше людей. Межі з Іспанією під суворим контролем.

Багато людей продовжують працювати. Невеликі продуктові магазини, аптеки, а також супермаркети відкриті. Кафе працюють, але не всі, і здебільшого продають випічку та хліб. Багато ресторанів готують їжу на винос. Ті, хто працює з дому, як ми, наприклад, в основному виходять лише за потребою за продуктами. У районі, де я живу, бачу щодня, що багато великих підприємств працюють, а також відкриті магазини техніки та будівельних матеріалів.

Як місцеві жителі ставляться до режиму карантину і чи дотримуються його?

Більшість населення дотримується карантину. Багато людей носять маски, але не всі. Правила у кожному магазині можуть відрізнятись. Наприклад, у невеликих магазинах кількість відвідувачів обмежена. В одних супермаркетах регулюється вхід та вихід відвідувачів, в інших немає. Також не всі працівники використовують маски. Оплата за покупки вітається банківськими картками, але не обмежена. Там, де я роблю покупки, ніхто у супермаркетах не регулює дистанцію між відвідувачами. У нашому місті можна зустріти людей на вулиці, а також пари, що гуляють на свіжому повітрі. Люди гуляють з дітьми та вигулюють собак регулярно – це те, що я спостерігаю біля нашого будинку.

Однак у більш інфікованих областях правила суворіші, що підтверджують повідомлення в пресі та новини по телебаченню. Поліція регулює в’їзд та виїзд із міста та пересування містом. Складніше доводиться сім’ям медиків, багато з яких живуть ізольовано.

Суворі правила по всій країні були оголошені на час Великодніх свят, з 9 по 13 квітня, щоб люди залишалися у місцях свого фактичного проживання та не їхали в інші міста до родичів. Проте деякі вже знали про це заздалегідь, і постаралися виїхати до оголошення цього режиму. Але масового пересування на свята все одно значно менше. Цього року також скасують усі громадські свята, які передбачають великі збори людей, що дуже сумно для португальців, які щороку відзначають у червні свята Св. Антонія у Лісабоні чи свято Св. Жоао (Іоанна) у Порту.

Який настрій панує у суспільстві? Чи є паніка?

Паніка є, безсумнівно. Проте зараз, як на мене, вже меншою мірою. На початку березня, коли ситуація тільки починала посилюватися, у магазинах панувала неймовірна паніка. Часом доходило до абсурду, особливо коли спостерігаєш таку картину, де, з одного боку, люди в масках біжать і скуповують продукти, а, з іншого боку, молоді дівчата стоять і рекламують послуги стоматологічної клініки, до яких нікому практично немає справи. У новинах з’являлося повідомлення, що деякі інфіковані пацієнти намагалися втекти з лікарень. Думаю, що більше панікують люди старшого віку, особливо ті, хто живе самотньо або у віддалених місцевостях. Звичайно, багато хто стурбований тим, коли це все закінчиться. Хоча, можливо, люди вже почали звикати? Але все одно відчувається внутрішня тривожність щоразу, коли доводиться виходити надвір.

Чи є у магазинах дефіцит будь-яких товарів?

За особистим досвідом, магазини не мають очевидного дефіциту продуктів. Я тільки помітила, що продаж свіжої риби значно зменшилася. Звичайно, немає у продажу дезинфікуючих засобів для рук та масок в аптеках. Парацетамол купити можна, але інші ліки продаються лише за рецептом.

Наскільки доступні тести на COVID-19?

Тести є у лікарнях, але тестують лише пацієнтів із серйозними симптомами. У більшості випадків, якщо хворий відчуває симптоми, він спочатку повинен звернутися або до свого лікаря або зателефонувати на спеціальний телефонний номер, і тільки після підтвердження він (або його представник) може контактувати з певними лабораторіями, де проводяться тести. Після цього чекати своєї черги – тест може проводитися або вдома, або в лабораторії.

Читайте також: Особистий досвід: як проходить карантин у Чехії

Згідно з останніми новинами Міністерства Охорони Здоров’я, Португалія готується отримати до 17 квітня додатково один мільйон діагностичних тестів на COVID-19 та наборів для проведення тестів. Нещодавно оголосили про смерть 15 людей похилого віку, які проживали в так званих приватних будинках для людей похилого віку, але пізніше виявилося, що їх ніхто не тестував і, тим більше, не госпіталізував. Подібних випадків по всій країні, звичайно, було набагато більше… Тільки після цих новин було проведено тести. Усього на 10 квітня було зареєстровано 470 смертей від коронавірусу по всій країні.

Звідки ви надаєте перевагу отримувати актуальну інформацію про коронавірус у вашій країні?

Ми здебільшого дивимось новини національних телеканалів, але я намагаюся обмежувати перегляд до одного разу на день, а в деякі дні намагаюся взагалі не дивитися, щоб не піддаватися паніці. Іноді дивлюся міжнародні новини та новини України через інтернет. Чоловік регулярно переглядає новини різних соціальних мереж та слухає аналітичні подкасти.

Чи існує покарання за недотримання карантину і якщо так, то як виявляють порушників?

Наскільки мені відомо, влада намагається обійтися без штрафів та суворого режиму у разі недотримання соціальної дистанції, а також невикористання масок. Ті ж, хто захворів і порушує режим ізоляції та не перебуває вдома, може бути оштрафований або позбавлений волі на строк від трьох до п’яти років, залежно від ступеня порушення. У новинах іноді з’являються повідомлення, що затримали людей, які порушили карантин. Я помітила на вулиці більше поліцейських машин, але ще жодного разу не бачила, щоб вони зупинялися і питали людей, куди вони йдуть.

Читайте також: Особистий досвід: як проходить карантин в Австралії

Які соціальні ініціативи та технологічні рішення, спрямовані на боротьбу з вірусом у вашій країні, вразили вас найбільше?

Багато соціальних ініціатив схожі на ініціативи інших країн — акції на підтримку медиків, різні оголошення, які закликають знаходитися вдома, допомогу одиноким людям з доставкою продуктів тощо. Уряд виділяє допомогу незаможним і таким, що втратили роботу. Було відкрито віртуальні центри психологічної допомоги хворим, сім’ям, медикам. Держава також оголосила підтримку науково-дослідним ініціативам. У соціальних мережах також існують різні групи підтримки. Наприклад, я перебуваю в групі терапевтів і практикантів Рейки, і ми регулярно надаємо допомогу людям, які її потребують.

Як ви та ваші близькі проводите час у самоізоляції?

Оскільки ми є співробітниками освітньої сфери, то зараз працюємо з дому. Чоловік проводить лекції для студентів з Інтернету, я займаюся науковою роботою – пишу статті та перевіряю практичні роботи студентів. Намагаюся, звичайно, займатися спортом вдома – практикую різні відео з інтернету і займаюсь йогою. Два рази на тиждень бігаю вранці, а також іноді гуляю неподалік будинку. Окрім роботи – готую, читаю та дивлюся фільми. Найскладніше коту, який звик гуляти, але іноді дозволяю – під суворим наглядом. Сподіваємося, що у травні ситуація почне змінюватися, але чи відкриються університети і коли можна буде повернутися та забрати свої речі та комп’ютер, — поки що під питанням. Але сподіваємось, що незабаром все скрізь нормалізується.