UA
    RU

    Культурний код: інтерв'ю з людьми поважного віку, які ламають громадські стереотипи

    Редагувати переклад

    Чи замислювалися Ви, наскільки часто надто агресивний перфекціонізм заважає нам бути тим, ким ми насправді хочемо? Ми дуже заощадливі на похвалу та щедрі на самокритику та стереотипи.


    Культурний код: інтерв'ю з людьми поважного віку, які ламають громадські стереотипи-Фото 1

    Стереотипи ми засвоюємо ще в дитинстві та несемо їх через усю життя. Чудово, якщо на якомусь із етапів життя нам вдається їх позбутися, але так відбувається не завжди, і наші стереотипи переходять до наших дітей, а від них і до наших внуків. Ми своїми ж руками будуємо два світи – внутрішній та зовнішній – та заселяємо їх стигмами, штампами, шаблонами, кліше замість того, щоб наповнювати їх радістю та емоціями.


    На щастя, сьогодні у нас є багато можливостей пізнавати світ подорожуючи, як наживо, так і простором Інтернету, дізнаватися більше як про себе, так і про людей навколо, поступово звільняючись від стереотипів та всього іншого, що важить нам жити вільно, на повну та з насолодою. 

    Але не у всіх вистачає можливостей та внутрішніх сил здійснити це подорож до себе. Чим довше ми живемо у полоні стереотипів, тим важче нам звільнятися від них… Але чому б не допомогти один одному в цьому?

    Фотопроект присвячений красі людей 50+, енергія та потенціал яких дозволяє їм на своєму прикладі демонструвати всю силу життєвого досвіду та неймовірну естетику старшого віку. 


    Учасники вибрали для себе той образ, у якому вони покажуть собі справжніх, відкинувши всі страхи та стереотипи!

    Перше фото символізує повсякденне життя, а друге — розкриває яскравий характер шкіряних героїв.  

    Найголовніша мета проекту — показати, що вік — це лише цифра, яка не має жодного значення у порівнянні з великим Всесвітом усередині кожного з нас. 



     

    Ідея проекту: Олена Піонтківська, Олена Юрковська


    Організація зйомки та підбір моделей: Катя Королева

    Інтерв'юєри: Олена Юрковська, Тетяна Крісовата

     

    Ліза Родіченко, 63 роки

    Культурний код: інтерв'ю з людьми поважного віку, які ламають громадські стереотипи-Фото 2


     

    «Я професійна актриса, закінчила Київський національний університет театру, кіно та телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Моя мама працювала біля театру, а потім і на кіностудії Довженка, коли я ще була маленька, то ходила з нею на роботу. Але мої батьки робили все, щоб я не стала акторкою. Вони мене бачили на зовсім іншому поприщі, тому я зробила це потай від них.

    На пенсію я вийшла у 2013 році, пропрацювавши 32 роки на кіностудії. Але паралельно з 2000 року я працювала у модельній агенції «Лінія 12». У 2006 році вперше зустрілася з Іриною Данилевською та Володимиром Ничипоруком і вони мене запросили на покази, а потім я знялася для журналу L'Officiel і деяку годину я була обличчям цього журналу, також працювала як модель і за кордоном. Але потім я відійшла від роботи, займалася сімейними справами.  

    У 2018 році Алла Архіпівна Чуря запросила мене на міжнародний форум у якості моделі і я зрозуміла, що ніколи не буває пізно. Якщо це твоя улюблена справа, то треба починати або продовжувати незалежно від віку, особливо якщо це приносить щастя. Весною 2019 року я дізналася про агентство дорослих моделей «Життєлюб» і відразу заповнила анкету. Я була дуже щаслива, коли вони мені відповіли. Робота в агентстві дала мені інший шанс і другу життя.

    Коли ти досяг поважного чи елегантного віку, але досі маєш шанс професійно розвиватися – це досить цінно.

    За натурою я спокійна, раціональна, але творча та оптимістична особистість. У мене в гардеробі є дуже цікаві, гарні, яскраві речі, але через свою професію, а може й характер, я як мушля. Я часто одягаю чорне і доповнюю його білим. Я прячусь за чорним кольором.

    Є і яскраві речі у моєму гардеробі, я одягаю їх коли треба кудись поїхати чи виступати. Але це дуже рідко. Я ще дуже люблю пастельні кольори, але я їх ношу тільки влітку, бо це літні кольори. Нещодавно я почала одягати довгі плаття. Я зовсім по-іншому почала собі відчувати, більш жіночно, сприймаєш собі зовсім по-іншому, навіть рухи інші, голос інший, несеш собі по-іншому… Вдягаючи джинси, штани зовсім інший настрій.

    Серед сучасних шаблонів та стереотипів, що найбільше тисне – це сірість та повсякденність у зовнішньому вигляді. Ми одягаємось швидко, не надаючи цьому багато уваги. Ми живемо у швидкому ритмі, одягаємо те, що під рукою і біжимо по справах. Ми забуваємо, що можемо прикрасити свій зовнішній вигляд, більше приділити собі годину. Ми стаємо байдужими самі собі. Хочеться, щоб люди виглядали трохи красивіше, святковіше. Щоб позбутися цього необхідно показувати людині якою гарною вона може бути. Ось сьогодні за годину я стала зовсім іншою жінкою. Я виглядаю по-іншому і зовсім по-іншому почуваюсь. Я відчуваю внутрішні зміни, гадаю, що і зовнішні будуть скоро. Дуже хочеться, щоб красу дорослих людей показували у ЗМІ, на телебаченні, у кіно, у рекламі, на широку громадськість! Щоб долати стереотипи, необхідно багато навчатися та саморозвиватися. Стереотипи не виникають низвідки, це ми їх транслюємо.

    Спостерігаючи за своїми однолітками, хтось вірші читає, хтось співає, хтось малює, хтось катається на коньках, хтось пише музику, грає на музичних інструментах, подорожує, я бачу як руйнуються стереотипи. Багато хто в поважному віці боїться змінюватися, але не можна боятися всю життя, треба виходити з зони комфорту на зустріч чомусь новому та цікавому.

    Сьогоднішній образ вибухнувши з моєї душі, я вийшла із цієї зони і стереотипу. Цей образ це все, що мені потрібно! Я – вражена і собою, і тими змінами, що сталися зі мною. Це свято, салют та вибух. Я зрозуміла, що молодь надихає та допомагає. Агентство і Життєлюб ламає стереотипи!

    Всі образи, які я відтворюю на сьогоднішній день за допомогою нашого Агентства дорослих моделей, і молоді, які втілюють наші мрії у реальну життя, допомагають мені і нам, поважним людям, бути красивими, гармонійними і йти разом у світ даруючи людям счастья, надихаючи їх на зміни в собі!»

     

    Олег Перетяка, 58 років 

    Культурний код: інтерв'ю з людьми поважного віку, які ламають громадські стереотипи-Фото 3

    «Зміни – постійний атрибут мого життя. Судіть самі: був відмінником у школі, вступив до Військово-медичної академії, служив військово-морським лікарем на Балтійському та Північному флотах. Коли звільнився, став головним лікарем заводу, потім — чиновником в обласному управлінні охорони здоров'я. Маючи науковий рівень кандидата наук державного управління, двічі був безробітним. У 46 років здобув другу вищу економічну освіту. 

    До початку російсько-української війни був доцентом Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, згодом став приватним підприємцем. Проте мене більше знають як журналіста та громадського активіста. Десять років тому опублікував книгу «Журналістика у моєму житті». Півтора десятки моїх журналістських розслідувань були визнані найкращими на різних національних та одному міжнародному професійному конкурсі.

    Коли виповнилося 60 років, я вирішив кардинальним чином змінити своє життя, інакше розставив пріоритети: здоров'я та сім'я вийшли на перший рівень. Ставши пенсіонером, беру участь у різноманітних заходах, які організовує благодійний фонд «Життєлюб»: люблю танцювати, ходжу до театрів, займаюся спортом. Потрапив у команду пенсіонерів-плавців, з якою наступного року планую плисти дистанцію 5,2 км на міжнародних змаганнях Oceanman на озері Орта в Італії. Цього року брав участь у різноманітних запливах у Києві, Одесі, Житомирі, Переяславі та інших цікавих місцях. Отримав не тільки море задоволення, але навіть займав призові місця у своїй віковій категорії. Минулого року потрапив до вікової команди кіберспортсменів «Ageless Shooters», що означає «нестаріючі стрілки». Тоді ми виграли у команди пенсіонерів зі Швеції Silver Snipers (Срібні снайпери), які вважали себе чемпіонами світу в грі CS:GO, з рахунком 16:1. Тепер готуємось до зустрічей із командами кіберспортсменів — учасниками АТО та пенсіонерами з Норвегії.

    Хоча я на пенсії, нудьгувати не доводиться. Часу просто не вистачає. Бачу, як у сучасних умовах швидко змінюється світ, і ми вже не встигаємо за ним. А так хочеться ще багато встигнути і зробити.

    Моє кредо – експериментуй та пробуй. 

    Мені, наприклад, більше подобається спілкуватися з молоддю, із 5-річним онуком. Він уже користується гаджетами краще ніж моя 82-річна мама. Онук вміє читати та рахувати, розповідає про космос, про моря та живу природу. Він, як губка, все поглинає, аналізує. Мені подобається креативна молодь, яка щось пропонує, намагається реалізувати себе. Тому люди, які змінюють стереотипи, що склалися, шукають себе в цьому житті, були, є і будуть для мене прикладом, незважаючи на їх вік».

     

    Оксана Саболдаш, 53 роки

    Культурний код: інтерв'ю з людьми поважного віку, які ламають громадські стереотипи-Фото 4

    «Сьогоднішня зйомка була досить незвичайною. Напевно, у житті я б так не одяглася. Але в цьому образі я дуже гармонійно почуваюся. Усі вирішили колір губної помади та зачіска. Сьогодні мені захотілося яскравіше щось ганьбити. У повсякденному житті, звичайно, не завжди виходить так вбратися. Я найчастіше вибираю однотонні, комфортні тони. На зйомку я обрала все більш провокаційне. Це скоріше був експеримент. Каблуки я вже не ношу, але зараз чудова мода - під сукню можна одягти кросівки. Але все-таки, сьогодні я б могла ще вибрати сукню та шпильку, щоб згадати… Я дуже багато років носила шпильки, тож із задоволенням би зараз одягла елегантну, гарну сукню. Але хочу сказати, що у штанах теж можна бути дуже елегантною! Я люблю аксесуари. Величезні намисто, великі сережки, багато браслетів, каблучки... У мене цього багато, я обігрую образ більше аксесуарами. А ще хустки! У мене нескінченна кількість хусток. Ними будь-який одяг можна обіграти. Також сумки, у мене їх також багато. Я на цьому завжди наголошую в образі. Це моє!

    ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ: Мода третього віку

    До Агентства дорослих моделей Життєлюб я потрапила два роки тому. В Інтернеті побачила про набір, надіслала фотографії та через місяць передзвонили та запросили. Але я особливо не говорю про те, що я перебуваю в модельному агентстві. Багато хто думає, що мене просто фотографує донька. Вона працює у фірмі, яка займається фотографією. Але для мене головне, що мене підтримує сім'я. Діти мною пишаються, їм дуже подобаються фотографії. Це дорогого варте. Чоловік взагалі у захваті! (сміється).

    Не можу сказати, що я не любила себе до того, як потрапила в агентство. Я дуже люблю себе, люблю добре одягатися. А ця робота піднімає на якийсь, трохи вище рівень. Ти розумієш, що після 50-ти, а це почалося саме після 50-ти, якраз у цей час усе складається так, як треба.

    Я завжди намагалася стильно вдягатися. Звичайно, коли згадую, як я одягалася раніше, я розумію, що більше б так не одяглася. Але завжди старалася. Може, виходило-не виходило... Хоча, що я обманюватиму, завжди виходило! За професією я кравцем і ця професія мені допомогла. Шиття допомогло мені знайти свій стиль. Також ця професія допомагає мені у житті.

    Стереотипи? Ну, стереотип, наприклад, що якщо ти багатодітна мама, то маєш бути жінкою, яка стежить за своїми дітьми і трошки забула про себе.

    Я багатодітна мама, у мене троє дітей, я ніколи не забуваю про себе, так, діти доглянуті, але я завжди на першому місці.

    Другий стереотип, що дітей, наприклад, люблять більше, ніж чоловіка. Відкидаю цей стереотип також. Бо на першому плані – чоловік, а потім діти. На першому плані наше особисте життя із чоловіком, а потім виховання дітей. Я ці стереотипи ламаю.

    До цього способу життя я прийшла не відразу. Коли у мене була перша дитина, я знала, що маю її любити. Коли народився вже третій, я прийшла до того, що діти повинні розуміти, що батьки мають і своє життя. Я тут зовсім не згодна зі стереотипами, я їх знову ж таки ламаю і ми живемо з чоловіком трішки по-іншому. Дуже часто жінки кажуть: «Я живу заради дітей». Я не живу заради дітей. Так, я їх виростила, але я живу заради себе та чоловіка. Так, я багато зробила, тепер я маю жити своїм життям. Я дітей люблю, вони розуміють, що я поряд. Але я також багато часу присвячую собі: спорт, модельне агентство якісь захоплення. Це абсолютно нормально».

     

    Валентина Гординська, 61 рік

    Культурний код: інтерв'ю з людьми поважного віку, які ламають громадські стереотипи-Фото 5

    «Люди за своєю природою досить ліниві не хочуть чогось нового, живуть зі стереотипами бо так легше. Завдяки цьому проекту мені б хотілося, щоб у нас ці стереотипи руйнувалися, особливо щодо людей поважного віку. Часто можна почути «60?! Ооо, це дуже багато років! , але мені хочеться, щоб люди побачили, що за 60 можна робити дуже цікаві речі і насолоджуватися життям. Хотілося б хоч трішки зламати існуючі стереотипи. 

    Я сама бабуся, і я також печу пиріжки та часто стою біля плити, чому б і ні, але ж у той же час можна оригінально виглядати, легко, невимушено, не втомлено, а з радістю. 

    Я люблю легкість по життю, як би важко не було.

    У мене є подруги яким 55 і вони на багато речей та зайняти кажуть, що їм вже пізно це робити… Багато людей досягаючи позначки 50 вважають, що вже виконали свою програму мінімум, народили дитину і попрацювали чим займатись. Але я вважаю, що треба шукати собі заняття до душі, якщо ти сам не будеш шукати, то ніхто тобі цього не знайде. Якщо тобі самій з собою не цікаво, то тобі не буде нікому цікаво. Якщо ти сам собі не створиш комфортних умов, це не станеться випадково. Дуже багато цього залежить від нашого настрою та відношення до світу, до обставин.

    Мені завжди хотілося, щоб у моїй житті було багато спілкування, я боялася залишатися сама. Зараз мені з собою цікаво, я знаходжу чим мені занятися, почала про себе читати, дивитися. Я зрозуміла, що якщо ти сам собі не любиш, то ніхто тобі не покохаєш. А в радянську годину хто ж міг сказати «я собі люблю»? Було багато настанов, стереотипів. Я рада, що зараз зовсім інша година. Мені хочеться бути для онуків бабусею, якою онуки пишаються. У модельної агенції я вже два роки. Друзі по-різному ставляться, але підтримують. Діти також підтримують моє захоплення, хочуть, щоб я продовжувала розвиватися у цьому напрямку. 

    Щодо стереотипів ще, хотілося б сказати і про те, що, як на мене, варто розмежовувати власні стереотипи, та власні принципи. Є стереотипи з якими я погоджуюсь через власні принципи. Наприклад, коли жінка вже у віці, і тіло в неї вже не досконале, то одягнути шорти не завжди є доречним, треба мати грань та розуміти свої межі. На мою думку, коли людина молода, то вона має гарне тіло і може це показувати. Треба мати всьому світу та не переходити тонку грань краси. Мені іноді подобається провокативні образи, але я б не одяглася так, може теж десь є це гальмо, гальмування. Я ще не можу так відкрито демонструвати свої тіло та всю себе, а можливо, це ще залежить і від характеру та виховання.

    Я зростала у досить консервативній обстановці, нас вчили не виділятися, не дай боже ти щось яскраве одягнувши, то почувши «а що це ти вирядилася?». Я пам'ятаю як мені брат привіз яскраво лимонну кофтину, вона мені нравилася, але мені було так не зручно її одягати на люди. Коли я її одягала, мені здавалося, що всі починали на мене дивитися. Я дуже любила класику, чорне, біле, також нейтральні (нюдові) кольори, а зараз мені хочеться наоборот, яскравого, виділятися. Особливо коли зараз погода похмура, хочеться кольорів, щоб радували око. Іноді я сама від себе не ожидаю того, що роблю. На зйомку я хотіла нюдовий образ із легкістю. Брючки, щоб на мені були «розлітайки». Коли ти йдеш, щоб вигляд був ніби ти летиш. Дуже подобаються фотографії де ти ніби у повітрі, така вільна…» 

     

    Микола Матюшенко, 62 роки

    Культурний код: інтерв'ю з людьми поважного віку, які ламають громадські стереотипи-Фото 6

    «Я пенсіонер, зараз у мене такий період життя, що я, так би мовити, нікому не потрібен (у тому сенсі, що ніхто від мене нічого не вимагає і нічого не просити). Син у мене вивчився, у нього хороша робота, онуків у мене поки немає і цей період я вирішив займатися тим, що мені подобається, від чого я кайфую. І так стається, що життя саме тобі до цього підштовхує. Тільки я почав цим займатися, мені на очі потрапила стаття Найстаріший хіпстер Берліна. Його звати Гюнтер Антон Краденгофт (Günther Anton Krabbenhöft). У нього брали інтерв'ю, до речі, не лише німецькі ЗМІ, а наш 1+1. Я прочитавши і послухавши кілька його інтерв'ю і в одному з них він виразив мої думки, мої бажання, мій настрій. У нього така сама ситуація. Він усю життя працював, вийшов на пенсію і думав чим би зайнятися.

    Він став хіпстером і я, побачивши його вирішивши стати хіпстером, але київським.

    Зараз я дуже активно створюю відповідний гардероб. Якщо купувати нові речі, це дуже дорого, та й не завжди знайдеш те, що хочеш, тому я зараз ходжу з економ-класів, секондхендів, шукаю цікаві речі, аксесуари. На сьогодні у мене вже ціла колекція метеликів, капелюхів, жилетів. Бабочки – мій улюблений елемент гардеробу. Гардероб за останні роки дуже змінився, нещодавно зібравши старі сорочки і виніс їх на смітник.

    На жаль, у нас досі залишилося багато стереотипів щодо пенсійного віку, особливо з радянського союзу. Багато людей думає, що коли виходиш на пенсію, то чоловіки сідають за стіл, грають доміно чи карти, а жінки сидять на лавочці біля під'їзду і промивають кісточки. Це зовсім не цікаво.

    Гадаю, що на мене дуже вплинули подорожі до Європи та закордонна мода. Коли я був ще студентом, і до нас приїздили на екскурсії з-за кордону, я звертав увагу як були одягнені іноземці. 5 років тому я почав подорожувати. У мене син закінчив німецький вуз, і коли він ще був студентом, то часто запрошував мене до себе у гості, але мені тоді не хотілося, може, не той характер був… А потім, коли я перший раз поїхав, я так цим загорівся… Я кожні півроку їздив до Європи. І коли вже сам почав їздити за кордон, то вже більше почав приділяти уваги вигляду людей поважного віку, як вони гарно одягаються, гарніше навіть тих, хто працює. Чарівні жінки, доглянуті, із зачісками, і дуже стильно одягнені чоловіки. І коли я повертаюсь і бачу як одягаються наші люди. Я їх розумію в деякій мірі, що у нас не ті матеріальні можливості, але можна піти в той же секонд і вибрати ті ж гарні речі!

    Боротися зі стереотипами необхідно через зміну самого відношення до життя та виховання, потрібно пропагувати, покращувати той образ сучасних людей старшого віку, який ми бачимо на телебаченні, давати можливість людям побачити іншу життя, краще життя, мотивувати на зміни. Але, звичайно ж, потрібно створювати можливості і для кращого матеріального забезпечення. Було б чудово, якби люди могли поїхати і побачити яке є життя та намагалися піднятися, покращити свій рівень життя та тримати себе у формі».

    #ЩедрийВівторок

    ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ: Про геронтологічний ейджизм, самооцінку та модельінг

    Статті на тему