Mars One: чи зможуть люди відлетіти на Марс?

Бажання деяких людей покинути планету та вирушити на Марс без шансу на повернення аналізував Роман Щербаков.

Чялинкові завжди здається, ніби добре там, де його немає. Зазвичай ми мріємо про гідне життя в розвинених країнах або безтурботний відпочинок на одному з райських безлюдних островів. Але як зрозуміти тих, хто вирішив змінити не державу, а планету? Тим більше що їхня кількість вражає: дізнавшись про старт амбітного проекту Mars One, близько 200 тисяч людей з усього світу виявили бажання вирушити на Червону планету без технічної можливості будь-коли повернутися.

КВИТОК В ОДИН КІНЕЦЬ
В 1972 останні американські астронавти прилетіли з Місяця на Землю. З того часу минуло понад 40 років, проте людство не особливо просунулося у підкоренні космосу. Місія "Аполлон" залишається єдиною космічною програмою, в рамках якої людина побувала за межами низької земної орбіти. Звісно ж, у світі повно романтично налаштованих людей, яких такий стан справ рішуче не влаштовує.

У 2011 році голландець Бас Лансдорп продав частину акцій у компанії з генерації вітряної енергії та запустив проект Mars One, щоб здійснити давню мрію – колонізацію Марса: «Настав час, і я утвердився в думці, що якщо уряди скупі для фінансування, а космічні агенції бояться ризикувати, то освоєнням космосу має зайнятися приватний бізнес». Це правда: сьогодні відправити людину на Марс цілком реально, але місія небезпечна і коштує шалені гроші. NASA оцінює її $100 мільярдів і планує здійснити не раніше середини 2030-х років.

Втім, проблема не так у грошах, як у технічній неможливості на даний момент повернути людину назад. Ідея Лансдорпа полягає в тому, щоб відібрати з простих людей майбутніх астронавтів і зробити реаліті-шоу про їхню підготовку, політ та життя на Марсі. Допомагати йому у цьому нібито вже погодилася компанія, пов'язана із виробництвом голландського шоу «Великий брат». Лансдорп вважає, що прибуток від продажу прав на трансляцію складе понад 6 мільярдів доларів. Цієї суми все одно не вистачить, щоб розробити план і повернути людей на Землю, але Mars One – це не про етику, а про виконання мрії, тому квитки вирішено видавати лише в один кінець.

ІНСТРУКЦІЯ З ВИЖИВАННЯ
Бажання полетіти саме на Марс – не просто примха. Четверта планета від Сонця є поки що єдиним астрономічним об'єктом, на якому люди технічно здатні заснувати автономну колонію. Звичайно, Джаред Лето помиляється у своїх підрахунках – за 30 секунд долетіти до Марса неможливо. Але раз на два роки, коли відстань стає мінімальною, реально зробити старт на потужній ракеті і опинитися на Червоній планеті вже через сім місяців. Після висадки, щоб захиститись від радіації (через відсутність на Марсі атмосфери її рівень небезпечний для людини), астронавтам доведеться засипати житлові блоки п'ятиметровим шаром землі. Відкритих водойм там немає, але замерзла вода виявлена ​​марсоходами в грунті - з одного відра можна видобути літр рідини. Вона згодиться не тільки для пиття, а й для виробництва кисню. Енергію забезпечать сонячні батареї, а живитися перші колоністи будуть рослинами з підземних оранжерей.

В екваторіальних зонах Марса температура іноді піднімається до 30 градусів, плюс через майже однаковий із Землею нахилу осі на Червоній планеті спостерігається комфортна для людей частота зміни дня і ночі. Отже, організація життя на Марсі – справа дуже складна, але можлива. Перші колоністи побачать приголомшливої ​​краси схід Сонця на чужій планеті і одразу два «Місяця» у нічному небі (марсіанські супутники Фобос та Деймос). Вони будуть за 250 мільйонів кілометрів від рідного дому і, можливо, виявлять у марсіанських печерах інопланетне життя (швидше за все, на рівні бактерій). І, напевно, зроблять цілу низку відкриттів, які допоможуть землянам зробити гігантський ривок у науці. Мине час, люди забудуть імена рок-зірок, голлівудських акторів та президентів, але імена перших колоністів Марса назавжди увійдуть до історії людства. Єдине, що звичайним людям начебто нас з вами дуже складно зрозуміти – це бажання майбутніх астронавтів покинути Землю, залишивши на ній своїх рідних та близьких.

НОВЕ ПЛЕМ'Я
Після того, як усі бажаючі надіслали свої анкети, творці проекту Mars One провели кілька відбіркових етапів. Зараз у конкурсі залишається 50 чоловіків та 50 жінок, які мають до кінця року пройти випробування у тренувальному таборі на Землі, де створено наближені до Марса умови. У результаті астронавтами стануть лише 24 людини - наступні 10 років їх навчатимуть космічної інженерії, медицини, геології та інших дисциплін для життя на серйозній планеті. Але вже зараз потенційні кандидати охоче роздають інтерв'ю, підігріваючи суспільний інтерес до місії.

Втім, людей хвилюють питання банальні: а як вони там, бідненькі, дотягуватимуть свій вік без сексу, друзів, смаженого м'яса, алкоголю, літніх подорожей до моря, Facebook та свіжих фото дупи Кім Кардаш'ян у Instagram? Виявилося, у світі повно людей, яким просто наплювати на те, що ми називаємо «маленькими радощами життя», бо вони хочуть чогось більшого. Наприклад, один із кандидатів у марсонавти – 22-річний оксфордський фізик Райан МакДональд – зізнається: «У мене ніколи не було сексу. Якщо чесно, то й не дуже хочеться. Я навіть ніколи не цілувався. Так, я мастурбую, але тільки для профілактики, щоб знизити ризик утворення раку простати». Спробуйте встигнути розповісти цьому хлопцеві про легкий спосіб знайти точку G перш, ніж він засне від нудьги… Ще один кандидат – доктор із Мозамбіку Джереміас Найєн – зважився на міжпланетну міграцію, борючись із лихоманкою Ебола в Африці: «На Землі надто багато техногенних катастроф та воєн , природних катаклізмів та соціальної нерівності. Не думаю, що ці проблеми можна вирішити. Єдиний варіант – почати все наново у кращому світі».

Більшість учасників відбору в проект Mars One – молоді та здорові, а також неодружені люди, яких на Землі не тримає нічого, крім літніх батьків. Але є й рідкісні винятки: наприклад, Соня Ніколь Ван Метер живе у Техасі з коханим чоловіком та двома дітьми. Здавалося б, сім'я має зі скандалами відмовляти жінку від шаленої ідеї відлетіти на Марс. Проте домочадці розуміють та підтримують майбутню колоністку. А її чоловік Джейсон взагалі пишається тим фактом, що йому наставила роги ціла планета.

НАША ЛЮДИНА
Від України до сотні претендентів на участь у проекті Mars One потрапив лише один представник. 27-річний Сергій Якимов з дитинства мріяв надіти скафандр, сісти в ракету та побувати на всіх планетах Сонячної системи. Коли він дізнався про приватну колонізацію Марса, то відправив заявку, не роздумуючи. А сьогодні все лише переконує його у правильності вибору: через кризу в країні Київський інститут космічних досліджень, де Сергій працював провідним інженером, залишився без фінансування – хлопець звільнився та переїхав до батьків до Житомира, щоб упритул зайнятися підготовкою до фінального відбору. Щодня він пробігає близько 8 км, ходить у гори, студіює англійську мову і читає безліч технічної літератури про космос і Марса. У майбутньому він також планує про всяк випадок вирізати апендикс і вставити зубні протези, тому що хворіти на чужій планеті – недоступна розкіш. Сергій зізнається, що якби у нього була дружина і діти, він ніколи б не зміг їх покинути, проте поки що його серце вільне: «Відправившись у політ, я не поставлю хрест на особистому житті. Чому б не завести сім'ю прямо на Марсі? Кожен екіпаж складатиметься з двох чоловіків та двох жінок. Так, вчені не радять першим колоністам заводити дітей, бо невідомо, як суворі умови життя на марсіанській базі та слабка гравітація вплинуть на процеси зачаття та розвитку плоду. Але про заборону сексу не йдеться. Втім, навіщо гадати – я думаю, на місці розберемося…»

Від зробленого вибору Якимова мало що може відвернути: «Хіба що, не дай Боже, з моїми близькими ще до відльоту станеться якесь лихо, що вимагає моєї присутності. Тоді я, звичайно, "стрибну з поїзда". Благо відмовитися від участі в польоті можна будь-якої миті. Але я налаштований серйозно і сподіваюся на краще».

ТАКА ЛЮБОВ
Спочатку, за планом Баса Лансдорпа, перша людина мала залишити слід підошви на червоному марсіанському грунті в 2024 році. Проте ця дата постійно переноситься, а критики звинувачують проект Mars One у неспроможності. Кілька місяців тому професор та астрофізик Джозеф Роше, який сам заради інтересу брав участь у відборі, написав розгромну статтю, яку так резюмував: «У Mars One немає грошей. Немає контрактів з жодною космічною компанією, готовою надати обладнання та кораблі для польотів. Mars One не має ТВ-підтримки та партнерів, інвесторів та партнерських угод з відомими брендами. Немає навіть інфраструктури для тренування астронавтів. У Mars One обирали кандидатів після 10-хвилинної розмови в Skype…» З Роше згоден відомий астроном Володимир Сурдін: «Я скептично ставлюся до проекту Mars One – навряд чи він доставить людей до мети. Але це чудова PR-кампанія, яка вперше за багато років пробудила інтерес громадськості до однієї з найцікавіших та загадкових планет у Сонячній системі».

Так чи інакше, Лансдорп ще має час до старту першого екіпажу – з урахуванням швидкості розвитку сучасних технологій цього має вистачити, щоб вирішити всі нинішні проблеми. «Головне – це бажання людей полетіти на Марс, – каже він. – У ньому немає нічого раціонального. Воно схоже на кохання. Ти просто хочеш полетіти з незрозумілої причини. І це якраз той випадок, коли одне кохання виявляється потужнішим за решту почуттів, які тебе стримують».