Менторство: кому і навіщо це потрібно?

Менторство – звичайна практика для великих європейських та американських компаній, проте в Україні вона тільки набирає обертів за межами корпоративного сектору. Журналістка Оксана Дума допомогла нам дослідити це явище в вітчизняному контексті.

Автор колажу: Ірина Татаренко @iryna_tart

1954 рік. 18-річний Ів Сен-Лоран починає працювати біля Будинку моди Крістіана Діора. За рік юнак стає одним із асистентів маестро. Наступні два роки роботи назавжди змінювати життя Лорана. Пізніше у розмові з журналістами він назвав Діора ментором та додасть: «Він зачарував мене, навчивши основ мого мистецтва. Яких би злетів і падінь я не переживав, ніколи не забуду роки, які провів поруч із ним».

1984 рік. Молода журналістка зустрічає на вулиці Чикаго жінку, з якою проводила інтерв'ю 14 років тому. З цієї миті починається тісна дружба між письменницею, лауреатом Пулітцерівської премії Майею Енджелоу та Опрою Уінфрі. «Вона – мій ментор і близький друг» – повторюватиме телеведуча щоразу, коли її матимуть стосунки зі старшою подругою.

1989 рік. Випускник вишу приходити на стажування до юридичної компанії. Його ментором стає Мішель Робінсон – юристка із досвідом. Жінка вводитиме у курс справи молодого Барака Обаму, допомагає професійно зростати. Результат співпраці Мішель та Барака ми всі знаємо.

Україна, 2021 рік. Дослідження* показують, що 20% українських жінок заробляють більше, ніж їхні партнери, тоді як 80% опитаних зазначають, що готує в їхній сім'ї дружина, а 40% чоловіків і 25% жінок погоджуються, що жінка не має обтяжувати чоловіка домашніми справами. .

Є проблема

Про гендерні настанови як обмежувальний фактор у професійному та особистісному розвитку жінок говорила ще Карен Горні – німецька та американська дослідниця у царині психоаналізу, одна із основниць жіночої психології, послідовниця та критика деяких ідей Зигмунда Фройда.

Жінки у всіх куточках світу залишаються відстороненими від політичної сфери, часто внаслідок дискримінаційних законів та практик, ставлення та гендерних стереотипів, низького рівня освіти, відсутності доступу до медичної допомоги та непропорційного ефекту бідності,

– йдеться у Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 2011р. про участь жінок у політичному процесі

Ефект бідності, низький рівень освіти та гендерні стереотипи – все це про українські реалії. Фонд ООН у галузі народонаселення в Україні провів дослідження, яке було оприлюднене у лютому 2021 р. Серед опитаних – громадяни України віком від 14 років з усіх регіонів, крім окупованих. 

Серед іншого фахівці досліджували ставлення до так званих чоловічих та жіночих професій, задоволення від обраної спеціальності та інші гендерні стереотипи. Цікаво, що часто погляди різних поколінь на такі питання не співпадали. Так, молодь 14-24 років рідше пов'язує поділ на чоловічі та жіночі професії з відмінностями між статтями, ніж старше покоління – 69% проти 77% (віком 60+) та 73% – респонденти віком 40-59 років. 

Найбільш яскраво ситуацію з переконаннями показує опитування про так звані чоловічі та жіночі галузі. Переважна більшість опитаних, у тому числі наймолодші, вважають прибирання та виховання дітей жіночою роботою. Натомість професії державних управлінців, бізнесменів, хірургів, архітекторів визнають жіночими лише 1% опитаних. 

Такий стан промов породжує ще один фактор, опис Карен Горні, – відсутність рольових моделей. Варіантом вирішення цієї проблеми, а також фактором моральної підтримки може стати менторство. 

Передача досвіду та натхнення

Менторство, або наставництво, – процес комунікації досвідченої людини з менш досвідченою, у ході якої старший колега передає певні знання, допомагає прийняти правильні рішення, морально підтримує на шляху до професійної реалізації чи особистісного розвитку. Щоб не викликати у слухача політичні асоціації, слово «наставництво» вживається рідше, натомість вживають іноземний аналог.

Найчастіше таке явище зустрічається у корпораціях – коли колега, який працює у компанії давно, адаптує нового співробітника. Практика менторства допомагає з найменшим стресом влитися в колектив, розібратися зі «що де лежить» та «хто є хто». Найважливіша функція менторства – психологічна підтримка.

В українських законах слово «наставник» фігурує у контексті адаптації до дорослої життя дітей-сиріт. Так, закон рекомендує дорослій повносправній людині роз'ясняти підлітку всі життєво важливі питання, м'яко підводити до прийняття рішень, які сприятимуть розвитку та вдалій інтеграції дитини в новий для неї світ.

Менторство за межами роботи чи школи націлене на пошук власних відповідей на питання професійного чи особистісного зростання. «Найскладніше у цьому процесі – артикулювати проблему, – пояснює Ольга Руднєва, директор Фонду Олені Пінчук „АНТИСНІД”. – З цим стикаються і чоловіки, і жінки незалежно від віку».

Ще одне завдання менторства – дати підтвердження того, що ти можеш бути реалізованим/реалізованою так само успішно, як і людина-натхненник. Будь-яка публічна особа – досяжна. Вона може давати поради, відповідати на запитання.

Під час роботи кожна зі сторін – ментор та підопідчий (менті) – отримують користь. 

Менті отримує:

• нові знання;
• нові цілі;
• професійне та/або особистесне зростання;
• психологічну підтримку;
• корисні зв'язки.

«Для ментора така взаємодія цікава радістю від передачі знань та можливістю спостерігати за розвитком свого підопічного», - казати Олеся Жулинська, ексдиректор зі зв'язків із громадськістю компанії «Кока-Кола Україна».

5 питань до собі

Перш ніж вирішити, кого своїм ментором хоче бачити людина, варто подумати, з яким запитом вона до нього йде. Навряд чи занять потреб спеціаліст захоче вчити іншого базових зрозуміти професії. 

Отже, пошук починається з чесних відповідей на такі питання:

1. Чим ви хочете займатися?
2. Що вам найкраще вдається?
3. Що вам вдається найгірше?
4. Що ви плануєте зробити інакше, щоб отримати бажане?
5. Якої конкретно допомоги ментора ви потребуєте?

Тепер детальніше про кожну з них. 

Чим ви хочете займатися питання про внутрішні прагнення, про справжню причину того, чому людина займається чи хоче займатися певною справою. Тут можуть бути приховані більші прагення, ніж просто досягнення певного рівня життя – наприклад, мати змогу допомагати іншим. 

Що вам вдається краще – про віднаходження суперсили. Кожна людина має основний талант та кілька другорядних. Відповідь на цей питання – одна справа, яку менті робить краще за інших. 

Що вам вдається найгірше – про віднаходження слабкостей, чесну оцінку навичок та природних талантів. Можливо, для досягнення мети, зазначеної у першому харчуванні, доведеться делегувати завдання, визначені в цій частині.

Що ви плануєте зробити інакше, щоб отримати бажане. Інше та третє питання допомагають людині зрозуміти, чи раціонально вона витрачає годину. Без чого ви не зможете досягти своєї мети? Можливо, якісь навички варто покращити?

Якої конкретно допомоги ментора ви потребуєте – можливо, найскладніше питання, але щирі відповіді на попередні чотири мають трохи зорієнтувати. 

Важливо: ментор не вирішує проблем за вас, не дає грошей, не шукає інвесторів для проекту, не влаштовує на роботу.

Читайте також: За статевою ознакою: 8 сексистських фраз, яких давно час позбутися

Знайти правильну людину

Найпоширеніша помилка потенційних менті – шукати ментора серед громадських осіб. Переможець Євробачення не зможе бути корисним тому, хто не цікавиться музыкою, а популярний телекухар не захоче навчати готувати борщ. Його максимум – дати кілька порад щодо позиціонування собі у публічному просторі.

Ментора варто шукати відповідно до своїх цінностей, професійних запитів та висновків, зроблених із відповідей на питання попереднього розділу. Разом із тим треба бути готовим до того, що ментор може:

• відмовити;
• мати мало години;
• у реальному житті бути геть іншою людиною, ніж у публічній сфері.

Менторсво не є вирішенням конкретного завдання протягом встановленої години. Це тривалий, іноді пожиттєвий процес підтримки та, можливо, дружби між двома людьми. Обидві сторони мають отримувати задоволення від спілкування, і цього легше досягти, коли обидві мають схожі цінності та велику мету. Яким чином ви хочете зробити світ кращим? Переконувати людей сортувати мусор, усиновлювати дітей із сиротинців, рятувати рідкісний вид тварин? Щоцікавішою буде ваша мета, тим легше переконати ментора долучитися до вашого розвитку. 

Марія Мохова та Варвара Зікрань, співзасновниці піар-агенції white rabbit agency

Наприкінці 2020 року через велику кількість запитів на піар-послуги, які було фізично неможливо закрити, ми запустили програму менторства, яка є чимось середнім між навчанням теорії ведення комунікацій та безпосереднім їх делегуванням третім особам. На старті ми не очікували, наскільки вдалим та успішним буде цей формат для молодих брендів — завдяки нашому постійному нагляду за тим, як вони комунікують із пресою та лідерами думок, бренди не встигають допустити помилок, які потім важко виправити, та будують правильні асоціації з собою . Головна умова — вчасно виконувати завдання, вміти слухати та робити те, що ми, як практики PR, рекомендуємо. Наше піар-менторство — це те саме навчання риболовлі замість отримання готової риби. Ми щасливі бути причетними до успіхів наших підопічних та плануємо розвивати цю програму і надалі.

Тетяна Костенко, заступниця директора музею історії Києва:

Я навчалася в аспірантурі на зламі епох, коли відбувався розпад СРСР і пробивалися паростки української незалежності. Так сталося, що у радянській школі жінки взагалі були рідкістю, адже майбутні історики тоді йшли, скажімо так, «по партійній лінії». Для справедливості додам, що на сусідньому факультеті – іноземних мов – переважна більшість жінок була не лише серед студентів, а й серед викладачів. Перш за все треба оцінювати ментора за професійними якостями і за тим, чи підходите ви одне одному, та, за рівних умов, жінка, звісно ж, зрозуміє жінку краще за чоловіка.

Не треба забувати про таке підводне каміння, як жіноча конкуренція. Всім відомі випадки, коли «сині чулки» занижували оцінки молодим студенткам лише за їхню начебто. Наразі вже я менторка, і в музеї працюють і хлопці, і дівчата. Зізнаюся, що останніх розумію краще, та з ними часто-густо доводиться бути психоаналітиком, адже чоловіки все-таки більш врівноважені. Тож я згадаю все, чого мене навчив колишній шеф – чоловік із європейським світоглядом, і застосовую це, навчаючи молодих жінок.

Олеся Жулинська, експерт із комунікацій, сталого розвитку та управління репутацією:

Першим моїм ментором був і є батько – видатний літературознавець Микола Жулинський. Завжди, подаючи приклад, він у жодному разі не нав'язував своєї думки. У менторстві дуже важливо, щоб між ментором і протеже виникла спорідненість, оскільки йдеться не просто про підвищення рівня знань чи навичок. У згаданих випадках потрібні так звані коучі, тобто тренери, що на певних умовах допоможуть зробити кар'єру чи знайти інвестиції. Ментори – це, перш за все, наставники, що передають не лише професійний, а й життєвий досвід. Вони розраховують на щире бажання протеже розумно використати набутий досвід. На жаль, іноді останні просто не знають, чого саме вони хочуть навчитися від ментора.

Досвідчена наставниця, якій довіряєш, – справжнє спасіння для українок. Як зазначила Карен Горні, жіноча психологія досить складна. Нам доводиться долати безліч стереотипів і водночас бути ідеальною дружиною, доброю матір'ю, а нині ми ще маємо добре заробляти. Тож якщо справді хочете знайти менторку, завітайте на сторінку www.ican.org.ua і дізнайтесь більше про проект «Я зможу!».

Автор: Оксана Дума

*Дослідження компанії «Рейтинг Про»

http://ratingpro.org/research/gendernye_roli_i_stereotipy_v_ukraine.html

Дослідження Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні 

https://ukraine.unfpa.org/sites/default/files/pub—pdf/prezetation_tramplin_ukr_1.pdf 

Фото: unsplash.com