Не таємна «Таємна історія» Донни Тартт

23 грудня чудовій Донні Тартт виповнюється 55 років! Давайте разом згадаємо одне з її найкращих творів — зовсім не таємну «Таємну історію». 

Донна Тартт відома широкому загалу завдяки гучному роману «Щегол», але знайомитися з творчістю письменниці я наполегливо рекомендую з першої її роботи — «Таємної історії». До речі, книгу Тартт писала цілих 10 років, але хочеться відзначити, що вона того коштувала, навіть сам Стівен Кінг так вважає.

З-під пера письменниці за 55 років вийшло лише три книги — «Таємна історія», «Маленький друг» та «Щегол», але це не завадило їй стати лауреатом Пулітцерівської премії, володаркою медалі Ендрю Карнегі та увійти до списку 100 найвпливовіших людей світу за версією журналу "Time".

"Люди не звертають увагу на дев'яносто відсотків того, що бачать"

Все таємне стає явним - і це не аксіома, яка завжди збувається в житті, це те, що завжди наздоганяє совість. Ви можете майстерно провернути свою темну справу, приховати її від поліції, від рідних, але від совісті її не приховаєш ніколи. Вона завжди з нами, голосно і часто говорить голові, ніби рядок, що біжить у телевізорі. Вона набридлива і часом нестерпна, але така справедлива. «Таємна історія», зокрема й про це.

Річард Пейпен — звичайний хлопець із Каліфорнії і ви помилково можете подумати, що життя в цьому штаті — це суцільні вечірки, сонце, море випивки та безтурботне існування. Можливо, але точно не Річард. Він виріс у простій сім'ї, не дуже багатій, завжди соромився свого походження і мріяв якнайшвидше виїхати з рідного міста. В один момент його мрія здійснюється, і ось Річард вже студент приватного коледжу в Новій Англії, який стоїть на порозі нового життя, якого так прагнув.

@grenysmith

Якщо я щось і вмію, то це брехати на ходу. Тут у мене свого роду талант.

Враховуючи своє скромне походження, хлопець із пожадливістю та неприкритим захопленням дивиться на п'ятірку «обраних» — студентів курсу давньогрецької мови у харизматичного та досить дивного професора Джуліана. Чотири хлопці та одна дівчина здалеку не здавались такими вже особливими, але варто підібратися ближче та погляд від них відірвати неможливо. Всім своїм різноманітним складом вони ніби зійшли зі сторінок книги — високий інтелігентний Генрі, привабливі близнюки Чарльз і Камілла, трохи незграбний і водночас елегантний Френсіс, а також бешкетний веселун Банні, ім'я якого дивним чином є скороченням від «Едмунда».

Щоб виглядати хоч трохи краще в очах суспільства і п'ятірки «обраних», Річард не нехтує брехнею та перебільшенням усіх фактів про себе та своє життя. Згодом каліфорнійському хлопцеві вдається увійти до компанії хлопців і в їхньому житті трапиться далеко не давньогрецька трагедія, яка призведе до незворотних наслідків.

Забавно, але, розмірковуючи про це зараз, я розумію, що того ранку, в ту саму хвилину, поки я плескав очима на сходах, у мене була можливість обрати інший шлях, зовсім відмінний від того, яким я пішов. Але, звичайно, я не розпізнав критичний момент. Здається, ми ніколи не розпізнаємо його вчасно.

Не детектив, а психологічний трилер

@konstantinownas

Можна помилково подумати, що Тартт написала детектив, яким зачитується весь світ, адже в анотації сказано, що сталося вбивство… Але насправді, «Таємна історія» зовсім не таємна, адже буквально на першій сторінці, у пролозі, нам ідеться ще й імена тих самих убивць. Але читати книгу від цього не менш цікаво.

Якщо говорити про точне визначення жанру, це трилер або психологічна драма. У книзі все побудовано на тонкому психологізмі, починаючи від портретів героїв, закінчуючи їхніми діями та вчинками. Кожен образ прописаний з неймовірною точністю і до найдрібніших деталей, герої ніби живі, а читання книги швидше нагадує перегляд гостросюжетного фільму або навіть серіалу.

"Таємна історія" - не для всіх…

- Те, що ми зробили, - жахливо, - раптом промовив Френсіс. - Тобто, звісно, ​​ми не Вольтера вбили. Але всеодно. Це погано. І мені соромно.
- Так, звичайно, мені теж, - діловито озвався Генрі. – Але не настільки, щоб сідати через це у в'язницю.

Хочеться відзначити, що «Таємна історія» не для моралістів та ніжок. Тартт описує все чесно та без прикрас. Тут є місце і алкоголю, і наркотикам, і гомосексуалізму, і сексу. Безумовно, до Буковського Тартта? як до Китаю повзком туди і назад, але все ж таки факт залишається фактом. Якщо після прояснення цих сюжетних моментів ви почали плюватися, а губи якось мимоволі вимовили «фу, яка гидота», то руки геть від книги, вона точно не для вас. Якщо ж ці слова анітрохи вас не збентежили, то ласкаво просимо у світ «Таємної історії». Пірнайте в нього з головою, але пам'ятайте, що шляху назад немає.

«Таємна історія» - книга про дорослішання, становлення особистості та пошук себе в цьому світі. Ця книга про злочин і покарання (до речі, Достоєвський тут неодноразово згадується), про любов до мистецтва, сліпу любов до людей, які перетворюються на деяких ідолів, пошук свого ідеалу і місця в житті. Тартт має чарівний склад і магію, яка називається досить просто - талант. Не треба багато говорити про «Таємну історію», потрібно просто брати і читати її. Щиро заздрю ​​тим людям, які вперше познайомляться із цим романом!

Фото з обкладинки: books.ksd.ua