Про команду, постановки та складнощі Театру на Подолі

У серії інтерв'ю ми розповідаємо про прогресивні українські театри та компанії, які пропонують альтернативу класичному театру в нашій країні. Олександра Костіна поговорила із Віталієм Малаховим, художнім керівником-директором Театру на Подолі.

Про театральне мистецтві

Важко сказати щодо всієї України, але у Києві однозначно бум театрального мистецтва різних жанрів: від перформансів до іммерсивного театру. Куди ми їдемо? Думаю, настають зміни, бо постмодерн себе вичерпав. І я дуже радий, що починається хвиля нової романтики, нової духовності. Перші ластівки, на прикладі нашого театру – вистава «Мрії оживають/Dreamworks» за п'єсою сучасного драматурга Івана Вирипаєва. Глядачі активно відвідують мелодрами та тяжіють до гарної літератури. Успіх нашого спектаклю «1984» за Орвеллом говорить про те, що глядач втомився від порожніх комедій, він хоче думати. Наше гасло "театр не для всіх, а театр для кожного" підтверджується тим, що у нас можна побачити практично весь спектр молодої української режисури.

Про унікальність театру

Унікальність театру на Подолі насамперед у складі артистів. Але важливим є і технічне оснащення сценічного простору. На сьогоднішній день це перший та єдиний завершений проект сучасного театру незалежної України.

На сцені може йти сніг та дощ, наприклад. У нас хороша акустика: у будь-якому місці у залі однаковий звук.

Про знакові постановках

Якщо говорити про останню прем'єру – це аншлагава вистава «1984». Мені дуже приємно, що «Записки юного лікаря» Булгакова, яким вже 12 років, досі збирають повні зали. Знаковий спектакль попереднього сезону – «Хіба ревуть воли, коли ясла сповнена?» - Складний матеріал, спроба сучасного прочитання «махрової» класики. Думаю, глядач йде на нього через добрі тексти та прогресивний музичний рок-ансамбль. Принадність театрального мистецтва, на відміну кіно, у цьому, що вистави є застиглою масою. Наприклад, «Сон у літню ніч» перероблявся протягом 15 років майже щодня. Зараз я хочу дати нове життя тому ж «Хіба ревуть воли…», перевести його в нову якість.

Про команду

Театр – це не цегла, не каміння та навіть не сучасна техніка на сцені, а насамперед люди. Окрім гарного акторського колективу, мені подобається, що у нас розвивається відеовідділ.

А значна частина продажу квитків відбувається завдяки якісній роботі прес-служби та цікавому наповненню соцмереж. Яскравий приклад – Facebook-подією вистави «1984» цікавляться 15 тисяч користувачів без будь-якої накрутки, без реклами.

Про складнощі

На жаль, українське законодавство не встигає за театром у тому сенсі, що сучасне обладнання, яке маємо, вимагає людей практично з інженерною освітою.

А у штатному розкладі залишилися лише, скажімо, вантажники.

Про особисте

Театр для мене – робота, за яку я отримую гроші і яку зобов'язаний виконувати якісно. Вона не замінює мені сім'ю, але водночас збігається з моїм хобі. Я завжди розповідаю цю історію, що нормальна людина йде вранці рубати вугілля або рахувати цифри, а ввечері приходить додому та читає гарну літературу. А моя робота дозволяє мені одразу прийти та читати гарну літературу. У той же час театр для мене – це єднання зі світом, пізнання життя, тому що з кожною п'єсою ти дізнаєшся про якийсь новий шар життя, з яким навряд чи зіткнувся б насправді.

Офіційний сайт Театру на Подолі

Фото: прес-служба театру