Письменниця Ганна Богинська: «Багато хто помилково думає, що пікапери — це двадцятирічні хлопчики»

Ганна Богинська – письменник, коуч, фахівець з маніпуляторів та знавців людських душ розповіла Marie Claire, чому жертвою пікапера може стати кожна та розвінчала міфи про те, що керувати свідомістю іншої людини здатні лише обрані.  

– Ганно, якби вам дали п’ять хвилин на те, щоб представитися та розповісти про себе, що б ви сказали?

– Я щаслива жінка, письменник, особистість, яка навчилася жити так, щоби почуття, думки та дії збігалися.

– Бути письменником у наш час – це данина дитячим мріям чи все ж таки успішна бізнес-модель?

– Розумієте, можна продати роман, але змусити його прочитати за ніч не можна. Я завжди пишу від того, що неможливо написати. Але рішення, чи книга стане бестселером чи ні, завжди приймає читач. Книжок, як і авторів, для всіх не буває. І для мене честь знати, що мої книги «Жити життя» та «Гріх прощення» прочитали сотні тисяч людей у ​​52 країнах світу. Тож навряд чи бізнес-модель.

Читайте також: 5 РЕЧІВ, ЯКИХ ВАРТО ВИБІГАТИ У ПЕРЕПИСКУ З ПАРТНЕРОМ

– Ви спеціалізуєтесь на гендерних питаннях та техніках маніпуляцій. Як вам спала на думку ідея писати про це? Що вас підштовхнуло буквально взяти ручку чи занести пальці над клавіатурою?

– Одного ранку серпневого дня я дивилася в синє небо за вікном і подумала, що маніпуляції стало надто багато у суспільстві. Що багато хто навчає маніпулювати, але ніхто не вчить, як захистити себе. Коли ми зустрічаємо маніпулятора, у нього на лобі не написано: “Зараз я поневолю тебе!”. Незнання та злочинний оптимізм — дві головні причини, чому у світі так багато жертв психологічного насильства.

– Не можу не спитати: які чоловіки маніпулюють жіночою свідомістю? Як можна захистити себе від такого впливу?

– Я не поділяю маніпуляторів на чоловіків та жінок. Причини однакові, незалежно від статі. Маніпуляція – це прихований психологічний прийом, мета якого – отримати ресурс жертви, нічого не віддаючи натомість. Як грабіж. Тільки психологічний. Кожен, хто маніпулює, хоче отримати щось важливе йому швидко і нічого не віддаючи. Але більшість маніпуляторів спочатку надягають маску «ідеального чоловіка у найкращих традиціях голлівудського кіно» або ідеальної жінки. Немає ідеальних людей, є ідеальні маски. Тому, коли у вашому житті з’являється людина, яка любить все те ж, що і ви, з такими ж цінностями, без недоліків, ідеальна у всьому, це причина до неї придивитися.

– Як можна захистити себе від такого впливу?

– Насправді маніпуляцію розпізнати досить легко за умови довіри до себе. Перше, що вас зупиняє ваше тіло. Викид адреналіну під час зустрічі з потенційно небезпечною людиною. Наш інстинкт самозбереження не бачить різницю між фізичним та психологічним насильством, чим насправді є маніпуляція. Крім цього! Для того, щоб керувати жертвою, ґвалтівник занурює її в стан нелогічності, невідомості та невизначеності. Ви ніколи не знаєте, чого чекати і що далі? Ці три стани активують глибинні комплекси жертви та пробуджують страхи, сумніви, почуття провини. Як тільки прокинувся страх втрати, страх, що краще за нього не буде, страх самотності, страх бути відкинутою або покинутою, жертва готова робити все що завгодно, щоб утримати маніпулятора. Пам’ятайте, що добре – це коли добре. Вчіться довіряти собі, а не шукати виправдання. Сумніви, страхи та почуття провини – це ваші комплекси. Самодостатня людина не боїться втратити чи помилитися. Тому шукайте знання, працюйте над собою і маніпуляція вам не страшна. Реакція може бути лише одна: “Я бачу, що ти робиш”.

Читайте також: ДУМКА ЕКСПЕРТУ: ЯКІХ ЧОЛОВІКІВ КОЖЕ УБІГАТИ?

– Ви сама ставали жертвою пікапера?

– Для того, щоб писати про маніпуляцію так глибоко, звичайно, мені довелося стати і жертвою, і ненадовго маніпулятором. Я розповідаю про це на прикладі героїні моєї трилогії. Коли ми стаємо жертвою маніпуляції і розуміємо, що з нами зробили, перед нами стоїть вибір: піти в мстиву компенсацію або розвиваючу. Помста, стати самому маніпулятором. Розвиток – це усвідомлення та опрацювання комплексів, які змусили вас терпіти таке ставлення. Самодостатній людині маніпуляція не загрожує, тому що кнопки, на які тисне маніпулятор, не працюють. Для самодостатньої особи будь-яке зникнення, невиконання зобов’язань, агресія — це привід ніколи не взяти слухавку, для несамодостатньої – початок кохання.

– Як чоловіки реагують на вашу творчість? Чи не було негативу за те, що ви розкриваєте їхні секретні техніки?

– Серед моїх читачів є п’ятнадцять відсотків чоловіків, мої книжки не лише для жінок. Звичайно, багато є історій навіть від моїх друзів чоловіків, коли їм книгою по обличчю били їхні дівчата! Є професіонали, пікапери та майстри НЛП, які також досить часто стикаються з розпізнаванням, іноді пишуть. Звичайно, вони мене недолюблюють, але я не помічала прямого негативу.

– Чому пікап – це не про «Вашій мамі зять не потрібен?», а про щось справді більш глибоке, чіпляюче та раняче?

– Так, таке ставлення до пікапа – явний сигнал про нерозуміння масштабності цього руху та знань, якими вони володіють. Насправді пікап – це техніки НЛП (нейро-лінгвістичне програмування), «заточені» безпосередньо створення контакту з протилежною статтю. Всі жертви пікапа стали такими, не тому, що вони дурні, а тому, що жінка під впливом цих технік неадекватна, тому що логіка відключена та включені інстинкти. Тому жертви винні лише в тому, що вони досить гарні чи успішні, щоби привернути увагу Гравця. А ті, хто так активно стверджують про інше, насправді ніколи не стикалися з професіоналами. Якщо ти жодного разу не зустрів у лісі вовка, то це не означає, що він собака або його не існує.

До того ж, багато хто помилково думає, що пікапери — це двадцятирічні хлопчики, які підходять до дівчат у торговому центрі з питанням «Ви випадково не в бібліотеці працюєте?». Насправді такі виходи в місця скупчення жінок або, як вони кажуть «в полі», це перші кроки початківців, які буквально вчора закінчили перший семінар. Реальність набагато страшніша: за п’ятнадцять років активного розвитку в нашій країні, колись двадцятирічні початківці перетворилися на тридцяти- і навіть сорокарічних чоловіків — майстрів пікапа, професійних спокусників. А якщо врахувати те, що величезний пласт інформації про пікап та його техніки знаходяться у відкритому доступі в інтернеті, то кількість чоловіків, які володіють базовими знаннями, збільшується в рази. Адвокати, журналісти, представники шоу-бізнесу, спортсмени, лікарі, бізнесмени і навіть політики можуть володіти цими знаннями.

Тому насправді будь-які прийоми маніпуляції — це так чи інакше форма психологічного насильства. А насильство завжди має наслідки, насамперед — це занижена, знищена самооцінка, професійна деградація, фізіологічні проблеми через постійний стрес і, як наслідок всього цього, алкогольна чи медикаментозна залежність.

– Вас можна назвати людиною, яка читає душі, як це допомагає/заважає у житті?

— Я так і називаю себе. Знавець людських душ. Не можу сказати, допомагає чи заважає, але я бачу демонів людей, причино-наслідковий зв’язок їхніх вчинків, їхні страхи, сумніви, які, на жаль, часто змушують їх іти не туди. Просто я не перебуваю в дзеркалі, не суджу про інших людей по собі, для мене реальність завжди була набагато важливішою, ніж найсолодша ілюзія. Тому, перебуваючи в реальності, я бачу якусь людину і приймаю рішення впускати її у своє життя або проект, розуміючи наслідки такого рішення. Мабуть, таки. допомагає.

Читайте також: ЧІТКИЙ СИГНАЛ: ЯК ФЛІРТУЮТЬ ЧОЛОВІКИ З РІЗНИХ КРАЇН

– Ви маєте свій канал на YouTube. Чим ще відрізняється сучасний письменник від того образу, який виникає в головах середньої людини (чи не дубовий стіл, пишуча машинка і пляшка міцного алкоголю)? Які ще переваги нашої високотехнологічної доби ви застосовуєте у своїй професійній діяльності?

— У мене немає друкарської машинки і міцного алкоголю я не вживаю і пишу частіше лежачи! Мій канал з’явився завдяки читачам. Кілька років тому, коли месенджер розривався від тисяч однакових питань, я вирішила відповідати на найчастіші у відео, бо письмово відповісти всім неможливо. І почала робити трансляції у Facebook. Головна відмінність, на мою думку, у тому, що письменник у 21 столітті має більше можливостей для прямої взаємодії зі своїми читачами за допомогою соціальних мереж. Загалом, бути романістом — це нелегкий хрест, це безсонні ночі, емоційна та фізична перенапруга, виснаження. Якби люди знали, скільки сил потрібно віддати, щоб написати роман на 440 сторінок, вони зовсім інакше ставилися б до цієї професії.

– Які у вас плани на 2020 рік? Поділіться з нашими читачами!

– Вихід третьої, завершальної книги трилогії. У грудні прем’єра вистави за мотивами «Жити життя», називатиметься вона «Поневолення любов’ю». І найголовніше, вихід книги англійською в США та Англії.