Чому слово «жіночність» катастрофічно застаріло?

Є тільки те, що подобається та підходить саме вам.

В світі, де стираються кордони між статями, а жінки набувають все більшого значення в суспільстві, слово «жіночність» починає покриватися мохом, і від нього все дужче віє духом патріархального світу. Самі того не підозрюючи, цим словом ми нав'язуємо певну, стереотипну поведінку та ролі, яким багато хто з нас сьогодні вже не відповідає (і це нормально).

Проте звернемося до теорії. Тлумачний словник Ушакова визначає слово «жіночий» як «який має властивості, властиві жінці, витончений, ніжний». Думаю, не варто говорити, що вважає «жіночністю» словник «Основи духовної культури». Майже всі без винятку словники пов'язують жіночність з пасивністю, м'якістю, чуйністю, витонченістю, а ще - поглиненим материнством, зовнішньою привабливістю для чоловіків. А що якщо дівчина не поглинута материнством і любить потягати залізо у тренажерному залі, заслуживши там звання «сталевої Мері», чи досягає висот у фізиці елементарних частинок?

Читайте також: Сексизм у науці: чому жінок продовжують вивчати?

Словник із психології та педагогіки визначає це поняття майже нейтрально, як сукупність специфічних особливостей мислення та поведінки людини, характерних для розвитку жінок. Однак тут взагалі немає жодної конкретики. Що притаманно жінки? Хотіти сім'ю, любити затишок, мріяти про гарне плаття?

На уявлення про жіночність впливали тисячоліття, не побоюся цього слова, гноблення жінки у всіх сферах соціального життя: відсутність можливості здобувати освіту (спів і французька мова у вищому суспільстві не береться до уваги), відсутність виборчих прав та можливості брати участь у політичному житті. Небажано для дівчини було також виявляти творчі пориви. Романи Джейн Остін не хотіли публікувати, а Аврора Дюпен (Жорж Санд) взяла чоловічий псевдонім як символ позбавлення рабського становища жінки в суспільстві.

Квінтесенцією уявлення про роль жінки в суспільстві став вираз Kinder, Küche, Kirche («діти, кухня, церква»), що з'явилося на зорі існування Третього рейху. Потім і Гітлер цілком однозначно визначив сферу інтересів жінки – чоловік, сім'я, діти, будинок (церква через антирелігійні кампанії опускали). До речі, так вважав не лише поганий Гітлер, його заява просто стала черговим відображенням суспільних уявлень про призначення жінки на той час.

Продовжує впливати і на нашу радянську спадщину. У спробах «навчити і куховарку керувати державою», даючи жінкам освіту та роботу, позбутися патріархального устрою остаточно не вдалося. Утопічні ідеї забрати дітей із сім'ї в інтернати на п'ять днів із семи та організувати громадські їдальні провалилися. Приклад цього – побудований у 20-30-ті роки район ХТЗ у Харкові, проект якого включав інтернати та фабрики-їдальні. У результаті більшості жінок нашої країни і досі доводиться тягнути на собі все: і 8-годинний робочий день, і піклування про дітей, і домашню роботу. Таке подвійне навантаження сприймається багатьма (і чоловіками, і жінками) як належне.

Цікаво, що Фрейд, розглядаючи чоловіче та жіноче, навіть зазначав, що на поняття «жіночого» впливали соціальні засади:

Ми маємо звернути увагу на неприпустимість недооцінки впливу соціальних засад, які начебто заганяють жінку в ситуацію пасивності.

На жаль, ця "ситуація пасивності" продовжує на підсвідомості впливати на більшість із нас. Так, багато хто вважає ту чи іншу професію «не жіночою», «надто складною», «не для жіночого розуму». Але не можна і не відзначити суттєвих зрушень, які відбулися за останні сто років з часів початку суфражистського руху. Суспільство, нарешті, дозволило жінкам обирати та бути обраними, здобувати будь-яку освіту та обіймати будь-яку посаду. Однак тепер має бути найважча робота: самим жінкам необхідно повірити в те, що вони можуть бути будь-ким.

Читайте також: Who runs the world: головні феміністки Голлівуду

Чи можемо ми вийти за рамки визначень того, що означає бути чоловіком чи жінкою і створити нову парадигму, яка дозволить нам мислити вільніше, як ми насправді живемо? Адже всі ці визначення та стереотипи не можуть виразити повноти того, ким ми є. Позбавивши себе від них, ми отримаємо можливість повністю і повністю бути людиною, з її морем емоцій, протиріч, невідповідностей, тим, що робить кожного з нас унікальним, незалежно від його статі.