Self-development: інструкція з використання

Яскравий заголовок, правда? Саме в дусі незліченних матеріалів по самодопомозі, з їхніми обіцянками "нового" життя. 

Тільки зроби пошуковий запит, і Google видасть хоча б п'ять джерел, які голосно заявляють про свою експертність у цьому питанні. І хоча корінням подібні тенденції сягають американської культури, це зовсім не заважає решті цивілізованого світу йти її слідами.

Якщо ви шукаєте самодопомоги, навіщо читати книгу, написану кимось іншим? Це не самодопомога. Це просто допомога! Самодопомоги не існує. Якщо ви зробили це самі, вам не потрібна була чиясь допомога спочатку.

Джордж Карлін, американський стендап-комік, володар чотирьох премій «Греммі» та премії Марка Твена

@daramuscat

Здавалося б, що може бути небезпечним у прагненні до вдосконалення, поліпшення та оптимізації, ключових лейтмотивах мотиваційної літератури? Тим більше, у сучасному глобалізованому світі, в якому адаптивність та навички швидкого та ефективного навчання вже не так козирі, скільки необхідні передумови до успіху. Причому не лише у роботі, а й у особистому житті. Варто тільки триматися золотої середини, juste milieu як провідного орієнтира, і все буде тільки на користь. Адже проблема всього-то у відсутності балансу і споконвічної людської любові до крайнощів. А тут і інші, не менш переконливі промовці закликають до життя в моменті та усвідомленості у всьому. 

І все б так і виходило, якби не періодичний розбіг неоднозначної реальності з нашим далеким уявленням про неї. Приблизно як у намальованого замку і справжнього: контури начебто одні й ті самі, а ось обсягу заповнення плоских ліній не вистачає. Сама ідея спрощення вже суперечить принципу балансу. То як же тоді не загубитися у всьому цьому різноманітті ідей та підходів?

@daramuscat

Хто?

Чим більше інформації з'являється, тим складніше сконцентруватися на тому, від кого вона походить, а критичне мислення аж ніяк не рівнозначне скептицизму по відношенню до всього і кожного. Добре, коли є фактичні дані, що підтверджують позицію автора і легко перевіряються при необхідності. Проте часто мотиваційні спікери кидаються фразами про ефемерні речі. Чогось на кшталт всемогутньої сили думки, які залишається лише прийняти на віру чи відкинути як безглузді філософствування. 

Читайте також: 5 РЕЧІ, ЯКІ ЗАВЖДИ РОБІТЬ УСПІШНІ ЖІНКИ

Згадаймо як приклад найвідомішу письменницю Луїзу Хей, одну з родоначальниць самодопомоги та автора всесвітнього бестселера "Ти можеш зцілити своє життя". Назавжди залишиться загадкою, чи справді вона пережила рак, наскільки важким було захворювання та яку роль у її лікуванні відіграли афірмації та рефлексотерапія. Натомість можна з точністю стверджувати, що як мінімум тисячі людей повірили у можливість такого розвитку подій. Про наслідки цього відомо ще менше, але припущення змушують задуматися про абсолютно різні сценарії. І посилання цього повідомлення не в тому, що довіряти варто тільки сухій статистиці. Не для всіх і не завжди життя — це про цифри та раціональність, а перейматися тоншими матеріями корисно і навіть необхідно. 

Але як тоді розвивати свої аналітичні здібності, замислиться натренований на продуктивність читач і відповість таким чином сам собі. Адже не дарма кажуть, що правильно задане питання веде до максимально вичерпної відповіді. Ось і тут логічно дати собі час подумати та почути відповідь: А хто ж визначає? На підставі чого особисто ти даєш комусь право визначати, як правильно, а як ні? На останньому формулюванні хочеться зупинитися окремо і помітити: немає нічого ганебного в тому, щоби вручити комусь це право. Хоч би як «несамостійно» на перший погляд це звучало. 

Реалії існування такі, що, хоч би скільки років нам було, так чи інакше, усвідомлено чи не дуже, ми керуємося чужими установками та системами цінностей, підібраними по ходу справи. Тож чому б не визначати «дорослість» як свідомо виховану звичку проводити їм аудит, перевіряти на життєздатність. І давати звіт самому собі, від кого вони перейняті і чому, чи стоять за ними практичні докази з життя або ж вони базуються на особистій симпатії та емоційному відгуку. Одне не важливіше за інше, але таке розмежування прояснює багато і підштовхує до значних одкровень. Якісь переконання тільки зміцніють, а інші не пройдуть відбір і будуть замінені кардинально або лише частково протилежними установками, які виявляться привабливішими. 

@daramuscat

Як?

Складно, та й марно сперечатися з тим, що будь-яка інструкція – це спрощена схема дій. Її завдання забезпечити саме тим вичавлюванням знань, що допоможе дістатися з точки А до пункту Б з найменшими витратами часу та зусиль. Цей принцип лежить в основі людської біології, звідки і беруть початок всі підсвідомі упередження і помилки. 

Згадка всіх альтернатив неминуче відволікає від суті, отже, потрапляє під скорочення. Так само, як і всі поетичні відступи про минущість моменту, щасливого і не дуже, і фактично позбавляє сенсу всі витончені стратегії розуму та его. Чи це означає, що за них не варто і братися? Ще одне питання, на яке кожен відповідає самостійно. Але те, що без подібних спрощень не обійтися, краще визнати відразу. Вони можуть звучати не так романтично і актуально, як їх більш «художня» версія, але, через брак інших опцій, свою функціональність виправдовують. Саме на їх однозначності та стереотипності тримається будь-яка структура, а без неї організоване суспільство будь-якого роду зазнало б краху. Безумовно, затяті прихильники анархічного порядку можуть не погодитися, але, як кажуть мудрі люди, поки ти заперечуєш правила гри, решта все ще виграє. Правила можуть видозмінюватися, але сама їх наявність справа вирішена. Воно тільки грає на руку тим, хто знайде в собі достатньо сміливості подивитися реальності у вічі, а потім максимально екологічно підлаштувати її під свої потреби. 

Читайте також: БОРОТЬБА З ТРИВОЖНІСТЮ: 5 КРАЩИХ КНИГ НА цю тему 

Матеріали з саморозвитку здебільшого якраз і забезпечують рамками, у яких кожен може вписати свої конкретні дані. Вони виходять від приватного, тобто досвіду автора, і перетворюють його на загальний концепт, який індивідуалізується вже окремо взятим споживачем. Деталі втрачаються, нюанси згладжуються задля досягнення якомога більшої цільової аудиторії. Процес їх зворотного нарощування — це завдання та відповідальність приймаючої сторони, і тут якраз бажано враховувати ту саму суперечливість та парадоксальність справжнього життя, що відбувається з нами щодня. Тієї, яка в одну коротку мить або незвично довгий день змушує завмерти від навколишньої краси і світла, аби трохи пізніше вибити з колії незрозумілою складністю світобудови. Інакше буває рідко, але з розумом поповнити арсенал рятувальних інструментів на випадок найрізноманітніших обставин дуже навіть можливо і ефективно для мозкового розвантаження.

@daramuscat

Що?

Цей пункт цілком логічно випливає із попереднього, але обговорити його не буде зайвим. Тим паче, що й тут є такі очевидні моменти. Враховуючи те, що першоджерело це завжди приватний приклад, за кадром зазвичай залишаються окремі фактори, що його сформували. Навіть якщо йдеться про порівняно масштабні дослідження національного щастя, такі популярні в останні роки, вони більшою мірою ґрунтуються на вибірці. А це означає, на аналізі окремих представників співтовариства та заснованих на них висновків. Зовсім необов'язково ці ключові аспекти упускаються свідомо чи навмисно, та їхнього впливу це скасовує. Як і у випадку з багатьма прикладами традиційно американської мрії про тих, хто створив свій успіх з нуля, без урахування їх наявного стартового капіталу. Такі доданки як завзята праця та амбітність залишаються вартими уваги, але необачно і навіть небезпечно ігнорувати зміщення фокусу та інші складові рівняння.

А тому будь-які поради та інструкції повинні прикладатися до реальності, що окремо розглядається, від мікро- до макрорівня. Від всесвіту, який ми створюємо собі самі, до суспільства, в яке нас помістили. Хоч би яким глобалізованим був сучасний світ, географічні та індивідуальні реалії все ще правлять бал. Інакше звідки стільки запитів на тему «чим замінити кіно»? 

Читайте також: ЯК СТВОРИТИ МУДБОРД І ВПЛОТИТИ МРІЇ У ЖИТТЯ

Ось слухаєш чи читаєш зарядженого енергією натхненника, так і хочеться повірити в те, що все залежить від твоєї сили візуалізації і непохитної віри в її втілення. А варто лише вжити якихось дій, як життя стикається з реальністю. Причому з власною, як ніколи практичною реальністю, а не чиїмось далеким для нас поняттям про неї. Про такі «дрібниці» зовсім не хочеться думати, особливо спочатку, але як справедливо помітять ті самі захоплені мотиватори, небажання звертати на щось увагу — найпереконливіший аргумент це зробити. 

А якщо згадати, що подібне попередження вторить і більшість психологів, то звичка робити поправку на контекст знаходить ще більше сенсу. Як на початку відбору матеріалу для подальшого вивчення, так і в процесі дійства. Тільки уявіть, скільки часу і пам'яті в черепній коробочці ви заощадили б, якби хоч пару хвилин приділили ще одному питанню: «А чи актуально це для моїх обставин, чи застосовно у поточних (не гіпотетично можливих!, а вже нинішніх) умовах?». Істина, яка не дозволяє вдаватися до самообману, а значить, успішно засувається в далеку скриньку, полягає ось у чому: по-справжньому продуктивний і, важливо, здоровий мозок не прагне знати все, що йому могло б нагоді. Тут і зараз застосовних знань йому цілком достатньо, а з незнанням решти він цілком непогано справляється. Зрештою, про що переживати тому, хто блаженно не знає про своє незнання?

@daramuscat

Підведемо підсумки?

Зрештою, хотілося б звернутися до французів як прихильників гедоністично-екзистенційної філософії та розділити їхню позицію щодо неідеальності людського вигляду як форми життя в принципі. Сперечатися з цією науково підтвердженою аксіомою, намагаючись перетворити себе на суперлюдей, звичайно, можна, але, як показує історія загалом і недавні події зокрема, суперечити природі не найкраща ідея. Натомість можна ставитися до нескінченних поліпшень як до цікавої гри, а до інформації, що надходить — як до інтригуючої гіпотези, максимум очікувань від якої це задоволення в процесі. Тоді й тому, кому подобається сама дорога, до фінішу дійти легше.

Автор: Анастасія Багінська