Що навчила жінок поетеса Леся Українка

Талановита, прогресивна, незламна 

Леся Українка. На звороті фотографії є ​​дарчий напис рукою Лесі Українки: «Квітці Маргарітці від сестри Лесі 18 6/ІУ 90 р. Колодяжне». (Фото зроблене раніше).

25 лютого Україна святкуватиме 150-річчя із дня народження поетесі Лесі Українки. Її твори, глибокі переконання та погляди на життя актуальні й сьогодні. Недаремно Лесю іноді називали Донькою Прометея: вона несла світло мудрості, жіночності і сили духу, який залишивши своє сяйво до сьогоднішнього дня. 

З нагоди свята пропонуємо замислитися над тим, яких уроків навчила кожну українку наша Леся. Адже її життя пройшло у боротьбі за власне щастя і їй вдалося не втратити оптимізм, незважаючи на всі перешкоди. А ще — відвідати художній проект «Леся Українка: 150 імен», що триватиме в Українському домі з 26 лютого до 8 березня.

Зліва направо сидять: Петро Косач (батько Лесі Українки) та Антоніна Трегубова (рідна сестра дружини І. Франка Ольги);

Урок 1. Жінка може все.

Якраз наприкінці ХІХ століття, в активний період творчості Лесі Українки, в українському фемінізмі відбувався перехід до нової стадії, до активного протесту та боротьби за жіночі права. Леся Українка була «інопланетянкою» свого часу. Вона мала революційні ідеї, метою яких було розширити поле діяльності жінок за межі дітей, церкви та кухні. 

У цих переконаннях Лесю завжди підтримувала її близька подруга, письменниця Ольга Кобилянська. До речі, жінкам навіть приписували роман (уперше натякнула на це літературознавиця Соломія Павличко, а згодом розвинув тему і навіть надрукував у бульварній пресі український письменник Олесь Бузіна). Та все ж таки більшість літературних експертів вважають, що вони були подругами: їх об'єднувала схожа частка, любовні переживання. У ті часи Леся Українка поховала коханого Сергія Мержинського, а Ользі Кобилянській розбив серце Осип Маковей, за якого вона збиралася заміж.  

Леся Українка виховувалась у високоосвіченій дворянській батьківщині, та все ж таки жила у патріархальному суспільстві, яке тиснуло на неї. Можливо, саме знайомство і дружба з Ольгою Кобилянською, яка тоді вже була авторкою двох феміністичних повістей та ряду оповідань, вплинули на феміністичний бік творчості поетеси. Пізніше фемінізм став для неї однією з найважливіших рис модерної культури та простежувався у великій кількості її творів: оповіданнях «Пізно», «Ненатуральна мати», «Вороги», «Розмова», драматичних творах «Кассандра», «Камінний господар», «На руїнах», «Одержима», поезіях «Єврейські мелодії», «Про знаю я багато ще промчити…», «Не дорікати слово я дала». 

Твори Лесі Українки також відкрили дорогу в українську літературу жіночим дійовим особам, які, будучи складними особистостями, залишалися водночас жінками з тіла та крові — людьми з інтелектуальними та емоційними потребами. Авторка досягає багатогранних зображень жінок за допомогою різних художніх засобів. На тлі сучасних рухів за права жінок її слова є особливо актуальними. 

Не тіло ти, а душу продала,

свій хіст і розум віддала в неволю, 

у каторгу довічну навела, -

і гірко, й сладко тобі до болю.

(Зі віршу «Жіночий портрет»)

Ольга Косач, сестра Лесі Українки. Варшава, 1895

Урок 2. Жінка не зобов'язана виходити заміж.

Через свої феміністичні погляди Леся Українка мала непорозуміння з батьками. Наприклад, виник конфлікт, коли вона та її молодша сестра Ольга не хотіли брати церковний шлюб. Вони вважали принизливим для жінки вінчальний обряд, який передбачав цілковиту підкору чоловікові і довічне йому служіння. 

Правоту своїх переконань Леся намагалася відстояти у бесідах з мамою, яка ніяк не погоджувалася на факт неформального шлюбу доньки Ольги. І це їй, певною мірою, вдалося. Проте згодом, під тиском годин і умовностей, самій Лесі довелося поступитися. Вона повінчалася зі своїм чоловіком Климентом Квіткою. Свою поступливість вона пояснила лише заботою про нього:

«Справді, стільки вимучившись, як я за цей рік, може, навіть Галілеєве одречення можна зробити, бо таки людина більше не витримає, ніж її сила дозволяє, та й то, якби річ була тільки в мені, то може б я й витримала ще, але наражати Кльоню на подальшу турботу я вже не могла, це дуже страшно. Надіюсь, що тепер матимемо спокій хоч від людей, коли не від іншого чого».

Олена Пчілка та Леся Українка. Ялта, кін. 1897 – поч. 1898р.

Урок 3. Жінка має право говорити свою думку як і коли хоче.

У багатьох творах Леся Українка підіймає тими, що були табу для тогочасного суспільства. Проте поетеса була сильним духом і не боялася говорити власну думку всьому світу. Письменниця впевнено та сміливо писала про любов до Батьківщини, про кривди рідного краю всупереч тиску російської влади: «І все-таки до тебе думка лине, мій занапащеній, несчастний краю…». 

Іншим прикладом може бути поетична драма «Камінний господар», де Леся була першою в українській літературі, хто змалював образ чоловіка-спокусника. Та й загалом поетеса була першою жінкою у європейській літературі, яка описала історію Дон Жуана. 

Леся Українка. Київ, май 1913 р. Фото Юрія Тесленка-Приходька.

Урок 4. Без надії таки сподіватися.

Життя ще в ранньому віку навчило Лесю Українку бути сильною. Через важку хворобу, туберкулез, яка вразила її ще в детстві, вона була змушена залишатися мужньою і берегти в серці надію. У тендітному стомленому тілі живий неймовірно хоробрий дух. 

Хто вам сказав, що я слабка,

Що я корюся долі?

Хіба трясти моя рука?

Чи пісня й думка кволі?

(із віршу «Хто вам сказав, що я слабка…»)

Незважаючи на сильний фізичний біль і слабкість, які Леся відчувала майже щодня, її творчість звучить оптимістично, у ній лунають життєрадісні мотиви, сповнені віри у краще. І такому життєвому креду вона залишається вірною до останніх днів. Недаремно Іван Франко захоплено відгукнувся про її незламність і назвавши Українку: «…трохи чи не самотнім чоловіком на всю нашу сьогодні Європу». Дуже точна оцінка!

Драгоманові Косачі у 1890-х рр.

Урок 5. Жінка має право на слабкість.

Звісно, ​​за зачиненими дверима Леся Українка відчувала біль, іноді почувалася розбитою та знесиленою. На такі емоції має право кожна з нас. Не забуваймо, що наша Леся — жінка із вразливою тонкою душею. У її життя були особливо прикрі падіння та болісні втрати.

Наприклад, втрата її найбільшої любові — Сергія Мержинського. У ніч його смерті Леся відчувала творчий вибух. На одному подиху вона написала глибоку драматичну поему «Одержима». Пізніше вона буде згадувати, що якби тієї страшної ночі не вилила свій біль у слові, то, мабуть, могла б збожеволіти.

Приклад поетеси вчити не тримати біль у собі, виплескувати його у творчість та улюблену справу або ділитися із близькими. Її життєве кредо надихає — сміливо творити свій шлях серед будь-яких незгод, змагатися з долею, не впадати у відчай під її ударами.

Так! Я буду крізь сльози сміятися,

Серед лиха співати пісні.

Без надії таки сподіватися.

Житиму - геть думи сумні!

(Зі віршу «Contra spem spera»)

1 ряд (зліва направо): Леся Українка, Світозар Драгоманов (син Михайла Драгоманова), Ольга Косач-Кривінюк, Олександра Шимановська (сестра Петра Косача), Марія Карташевська (кума Ольги та Петра Косачів) та собака Кудля; 2 ряд: Михайло Кривинюк (чоловік Ольги Косач), Климент Квітка (чоловік Лесі Українки), Ізідора Косач, Олена Пчілка. Зелений Гай, 1906

Більше цікавої інформації про святкування Дня народження Лесі Українки можна знайти на офіційному сайті: 150imenlesi.org.