Small Talk: Марина Богуш, культурологіня, співавторка проекту “НАЇВНА”

Марина Богуш, культурологіня та дослідниця проповідує про виставку “НАЇВНА”, що триває в Артцентрі Я Галерея в рамках мистецького проекту «Вона — художниця: актуальний наїв України та Британії».

Чому так кому в першу чергу варто відвідати виставку?

«НАЇВНА» присвячена жінкам у сучасному наївному мистецтві України та Британії. Вона стала логічним продовженням Фестивалю наївного мистецтва, яку наша команда вперше провела у 2020 році. Тоді ж ми зауважили, що інтерес до сучасного наївного мистецтва — величезний. Це явище довгий час не отримувало належної уваги ні з боку широкої аудиторії, ні з боку тих, для кого мистецтво є темою професійного у всіх його формах інтересу. Не в останню чергу тому, що воно було мало представлене на виставкових майданчиках.

Звісно, ​​роботи “зірок” наїву – Марії Примаченко, Катерини Білокур, Ганні Собачко-Шостак – широко представлені в українських музеях, ще був великий проект “Чисте мистецтво” (2017, Мистецький Арсенал), але все це погляд у минуле, в історію українського наївного мистецтва. Натомість про його життєвий стан могли знати лише епізодично. Одним із таких важливих епізодів був, наприклад, проект “Новий Наїв” – серія виставок робіт художників наїву ХХІ ст., що проходила в артцентрі Я Галерея під кураторством Павла Гудімова.

Фестиваль наївного мистецтва розставивши нові акценти у цій темі. Мільйони українців нарешті побачили, як виглядає творчість аматорів сьогодні. Вона дуже різна за формою, але однаково гостра, актуальна і цікава. Вона показує, що художник — це стан внутрішньої свободи, а не лише роки навчання в академіях мистецтв. “НАЇВНА”, спираючись на цю ідею, наголошує на жіночій темі у сучасному наїві. Учасниці нашого проекту — це жінки від 16 до 60 років з різних куточків України та Британії. Якщо вам цікаво як ті, чим живе сучасна жінка, відображена в мистецтві, вам слід завітати на виставку.

Вибрана тема виставки не нова, розкажіть, хто з українських авторок досяг у ній найбільшого успіху?

Насправді жіноче мистецтво в Україні все ще не надто популярна тема для виставкових проектів. Європа почала активно працювати із нею ще в 70-х роках минулого століття, поставивши питання про те, що жінка — це не лише муза, натурниця чи натхненниця Великого Майстра, вона може бути сама Великою Художницею. У нас, у країні, де фемінізм досі викликає палкі дискусії, а в будь-яких топах на десятки чоловічих імен припадає лише кілька жіночих, проекти, присвячені жінкам набирають популярності лише останні кілька років. “НАЇВНА”, на мою думку, є важливим висловлюванням у цій історії. Ми перші, хто показує як виглядає сучасне жіноче наївне мистецтво, ми декларуємо, що поруч із Примаченком та Білокуром можуть стоять і імена художниць цього століття, ми стверджуємо, що жінка має право голосу навіть у сфері, де, здавалося б, немає місця гендерним стереотипам - У сфері мистецтва.

Як би у вас була можливість, яким твором мистецтва українського автора ви хотіли б володіти та чому?

Історія сучасного мистецтва показує, що воно набуває статусу лише тоді, коли підкріплене особливим контекстом. Цей контекст – інституція. Різниця між творами будь-якої відомої художниці та творами учасниці нашого проекту у тому, що останні поки що не знаходяться у музейних колекціях. Особливо я не маю персональних амбіцій щодо володіння творами мистецтва, мої амбіції значно ширші). Це перший крок на шляху до їх визнання і до того, щоб через кілька десятків років кожен музей чи окремий поціновувач мистецтва мріяв мати ці роботи у своїй колекції.

Читайте також: Small Talk: Аліс Сай, візуальна містикіня