Small Talk: Єлизавета Письмак, українська режисерка анімації 

«Я та моя Кремезна Дупа» - легка комедійна анімація про прийняття свого тіла та анорексію. Стрічка брала участь у Каннській конкурсній програмі студентських фільмів Cinefondation. З 21 по 27 жовтня фільм можна буде безкоштовно переглянути на онлайн-кінофестивалі «7 + 7». 

Авторка анімації — молода українська режисерка анімації Єлизавета Письмак, яка навчається у Польській національній кіношколі в Лодзі. Розпитали авторку про ідею анімації, терапевтичний процес творчості та режисерок, творчість яких варто знати.

Наскільки анімація заснована на вашому досвіді? Чи допомогла робота над анімацією прийняти собі та своє тіло?

У мене завжди були комплекси щодо, власне, дупи, з дуже раннього віку. Це було дурне, бо ж можна про стільки цікаві промови думати, а до мене отой комплекс узяв і приклеївся. Дупа, дупа і дупа в голові. Я, як і дуже інших дівчат уже з підліткового віку пробувала різні дієти, сиділа в інтернеті на групах типу “Типова Анорексічка” та інших з такою тематикою і ненавиділа собі за те, що не можу витримати тиждень на воді та кефірі. У певний момент, вже будучи студенткою, я побачила відео про інтуїтивне харчування і зрозуміла, що так жити більше не можна. Це дуже тупо і смішно мати депресію та аутоагресію через морожене та пампушки. Робота над анімацією мені насправді дуже допомогла розібратися з цим абсурдом.

Яку роль грають кольори у вашій анімації? Чому зупинилися на поєднанні чорного та жовтого кольорів?

Це взагалі цікава історія. Спершу фільм мав складатися не з одного оповідання, а з багатьох маленьких сценок. До кожної з них був призначений відповідний колір, але персонажі були намальовані біло (такий підклад). Пан професор Думала мені тоді сказав, що білий підклад був не потрібний і я погодилася з ним, бо, яка економія часу. Спершу, я прийшла рішення щодо гарячожовтого інтуїтивно, бо змалку любила цей колір і завжди зварилася як хтось назвав його жовтим або помаранчевим, бо для мене це був окремий колір! А потім, як я вже зробила фільм, я приїхала додому і побачила, що вага, яка була у нас вдома має власне отій жовтогарячий колір і все відразу було зрозуміло.

Як виникла ідея анімації «Я і моя кремезна дупа»? 

Колись ми йшли з моєю подругою на пончики. Говорили з подругою про мої пригоди з т.з. eating disorders. Я вже тоді майже забула скільки в чому калорій (раніше я знала все це напам'ять), а пончик не був булімічним зривом, а просто пончиком. І навіть тоді я ще чула, що, мовляв, боже, але з мене товста свиня. Також тоді я хотіла зробити смішний та легкий фільм, але не могла знайти теми для нього. І тоді моя подруга запропонувала мені зробити фільм про цей досвід. Спершу я подумала, що не зможу таку тяжку для мене тему перекласти на щось легке і комічне, але потім зрозуміла, що такого фільму в тій дискусії і немає. Є фільми про анорексію, які розповідають про неї в депресивному, жахливому ключі, є фільми типу “боді-позитив”, які, як на мене, надто солодкі і не сягають до коріння проблеми – це тупо страждати через їжу. Це абсурд. Тому я зрозуміла для себе, що хочу зробити фільм з такою м'якою іронією і гумором, адже саме це мені допомогло позбутися цього забобону. Може, хто зна, поможе і іншим?

Читайте також: Small Talk: Світлана Ліщинська, режисера

Роботами яких режиссерок/аніматорок ви вдохновлюєтеся?

Люблю Лотте Райнігер, Маржан Сатрапі, сістер Брумберг (союзмультфільм), обожню Франческу Ярбусову як художника (вона малювала всі-всі-всі фільми Норштейна). З наших сучасниць — Аллісон Шульник (Allison Schulnik) просто виносити мозок своїми пластиліновими фантазіями! З того, що я бачу зараз на фестивалях і у нас у школі, жінки в анімації починають домінувати, принаймні у Польщі. Це цікавий процес, бо ж на моєму році з 10 студентів було тільки 2 хлопаки, а в цьому році вже жодного. І знаєте що, наші дівчата гребуть фестивалі як шалені і роблять супер фільми, тому додаю до переліку моє найближче натхнення — Барбара Рупік, Юлія Орлік, Катажина М'єхович, Кароліна Каєтанович.

Над чим зараз працюєте?

Зараз працюю над дебютом вже після школи. Це буде більш експериментальний фільм у авторській техніці.