Гід борделями Києва. ХІХ – початок ХХ століття

У цей буремний час, повертаємось до нашого циклу матеріалів, від сучасних дослідників рідної культури Тверда Криця.

Київ — місто грішників і повій або церкв і борделів, таку славу мала столиця України наприкінці ХІХ століття. Про церкви нам і так відомо, їх і до сьогодні дуже багато, а від з борделями все значно цікавіше.

Андріївський узвіз та Андріївська церква, ХІХ ст. Фото Франца де Мезера

Відповідні заклади називалися «будинками терпимості», знайти їх було неважко, як правило, напроти горіли червоні ліхтарі. Перші борделі розташовувалися вдоль Андріївського узвозу й вулиці Спаської, що на Подолі, біля безпосередньої близькості до церкв. Саме це і стало причиною їхньої короткотривалої роботи, оскільки церков та орендодавці будинків поблизу були проти такої сумнівної діяльності. Та й не дивно, що семинаристи живуть біля повій — кому ж таке сподобається? Ось церква й зробила все, аби ці заклади перенесли. Хоча проституція була законною на той час відповідно до указу імператора.

Київська міська дума, перша половина ХХ століття

Найпопулярнішими борделями пізніше стали будинки, розташовані біля Київської Думи, самих працівниць називали «думськими». Загалом борделі знаходилися там, де були заможні та впливові чоловіки, які приносили основний прибуток. Прогулюючись по Крещатику дівчата знаходили нових клієнтів і розважалися з постійними.

Пізніше повій почали витісняти з центру на прилеглі вулиці Шота Руставелі та Велику Васильківську. Там вони продовжували свою діяльність досить довго, у них завжди грала музика і було галасливо, тому дівчат почали називати сиренами відповідно до звуків. Та не довго ця музика грала. Один із найвідоміших чоловіків Києва, а саме губернатор Гудима-Левкович, помер під час отримання послуг у цьому закладі. Це стало останньою краплею і до того розгніваних можновладців.

Освячення будинку розпусти. В. Маковський, 1900 рік

Було ухвалено рішення про переміщення борделів на околиці. Так і з'явилася найвідоміша вулиця червоних ліхтарів того часу — Ямська. До появи «домів терпимості» вона була надзвичайно бідна і обшарпана, без освітлення та дорог. Та з приходом повій, життя навколо змінилося, почали відкриватися магазини, ремонтувалися дороги, покращувалась інфраструктура та оживало все навколо. Більше ні влада, ні церков не контролювали діяльність таких закладів, і тому борделі працювали аж до початку ХХ століття.

Фото: прес-служба Тверда Криця