Зрада в українському селі: хто, де і з ким?

У цей буремний час, повіряємося до нашого циклу матеріалів, від сучасних дослідників рідної культури Тверда Криця.

Традиційний образ української жінки в цілому зводитиметься до благочестивої стриманої дружини та матері, а чоловіка – до працьовитого батька. Втім, не всі дотримувалися такої правильної поведінки і, бувало, стрибали у гречку. Подружня зрада засуджувалася громадою та церквою, проте це перелюбників часто не спиняло, ще рідше – закінчувалося розлученням.

Костянтин Трутовский. Сцена біля колодязя

Наказання за перелюб було визначено ще за години Київської Русі – у «Руської правді» Ярослава Мудрого. Чоловіка могли покарати штрафом митрополита чи карою князя. Жінка ж повинна була прийняти постриг. Таке нерівне покарання чоловіків та жінок буде панувати в суспільстві ще довгу годину. У ІІІ Литовському Статуті 1588 року жінку-зрадницю з коханцем карали на смерть. Таке саме покарання чекало їх і за іншим правовим документом – «Правами, за якими судитися малоросійський народ». Проте такі покарання були нечастими, переважно сімейні справи вирішувалися на рівні громади. (4)

Костянтин Трутовский. Через кладку

Чоловік-радник

Народне ставлення до перелюбника було досить лояльним, особливо якщо він був гарним господарем та батьком. Дружина ж у такій ситуації повинна була залишатися мудрою, тобто не звертати уваги на зраду, не зваритися та не докоряти. (1)

Таке ставлення зумовлене економічними факторами. Жінка не могла впоратися з господарством та дітьми одна. Розлучення б зруйнувало матеріальне благополуччя батьківщини. Лікарка історичних наук Оксана Кісь зазначає: «…Зі свого боку й жінка не покине чоловіка, як би погано не ставився він до неї, чи був би не господар і п'яниця. У таких випадках порядна жінка сама утримує сім'ю, хоч як би важко їй не було».

Також розлучення засуджувалося народною мораллю. Вважалося, що подружжя має жити разом усі життя. В іншому випадку, розлучених засуджувала громада, докоряла у руйнуванні батьківщини та невмінні справитися зі зрадою. Тож жінка замовчувала зраду чоловіка, а свою злість спрямовувала на суперницю. Наказаннями перелюбкам були побиті окна, привселюдна лайка або бійка, задирання спідниці з сорочкою вище голови або ж зняття воріт у хаті.

Кандидатка історичних наук Тіна Полек наводитиме такі свідчення помсти за зраду із села Салинці Вінницької області: «Це мій сусіда з їдної сторони ходив до сусідки з другої сторони, у неї було двоє дітей, та сусідка була така… легковажна жінка. А мама дуже не хотіла його, мама не хотіла, щоб він до неї ходив. А цей хлопець був такий, ну, добрий, добрий. Але і потім мама зі своєю донькою розколотила «шось погані» [екскременти – Т.П.], пішла вночі – вони сплять. Вона обмастила тако вікна хати, а на ранок воно висохло, і люди ходять і дивляться це, ну, то це вже трошки і тим, і тим нехорошо. То тут уже люди обговорюють: хто має рацію, хто не. Тай так уже люди не стали поважати її, до самої смерті була сама, бігала-бігала за чоловіками і втратила. То таке буває у житті». (4)

Микола Пімоненко. Українська ніч

Жінка-зрадниця

Громада засуджувала жінку-зрадницю набагато суворіше, ніж зраду чоловіка. Жінку за зраду чоловік міг побити та принизити. Наприклад, Максим Горький спостерігав таке наказання у селі Кандибівці Херсонської губернії у 1891 році: потерпілий чоловік прив'язав оголену, пов'язану дружину до воза, сам заліз на віз і звідти бив її батогом та у супроводі толпи возив її по сільській вулиці. В інших губерніях із зрадницю обходилися не менш жорстко: «Жінок оголюють, мажуть дьогтем, обсипають курячим пір'ям і так водять по вулиці; влітку мажуть патокою і прив'язують до дерева на поживу комах». (3)

Тіна Полек наводитиме приклад жорстокого покарання невинної жінки у селі Завадка Закарпатської області: «Так, щоб чоловік бив дружину, дуже було часто. І в нас був такий випадок. Один дуже був чоловік ревнивий, а другий був такий ганешній, ну, як вам пояснити, “ганешний” – шкідливий такий, знаєте, єхидний, та каже: “Ну, Геоде, ти туто собі ходиш, а твоя Настуня онде з кумом цюлюється на тому”. Той прийшов: Де? Не може бути, – каже”. "Я відів, - каже, - вона думала, я не бачу, а я дуже відів". А то правда не було, він так наговорив, той чоловік прийшов додому, взявши мутуз, такий шо линва, шо зав'язувати шось такого великого, тобто товстий, то бив так жінку, що та знепритомніла і через три дні померла». (4)

Микола Пімоненко. Не жартуй

З ким зраджували?

Чоловіки чинили перелюб із соціально незахищеними жінками: покритками, молодими вдовами, московками. Такі зв'язки для самих жінок були небезпечними: крім загального засудження, ще й був ризик незаконної дитини, що іноді штовхало їх на дітовбивство.

Варто зазначити, що справу про зґвалтування судді не порушували, якщо жертвою була одинока жінка, бо вона наче сама могла спокусити чоловіка. Приклади таких справ можна побачити у матеріалах судових справ у Харківській та Київській губерніях. (2)

У фольклорі часто згадується сюжет про інтимний зв'язок між кумом та кумою. Такі стосунки засуджувалися церковою та людьми: «Як кума з рідним кумом займалася, тобто курвила, то до страшного суду на тому світі буде одна борона з верху, а друга зі спаду, та після того в смолі кипить і в вогні буде горить».

Тяжко сказати чи часто траплялися такі перелюби, про них складали пісні, але чимось дозволеним такі стосунки стати не могли.

Ще однією забороненою сексуальною практикою було снохання – інтимні стосунки свекра з невісткою. Етнологіня Ірина Ігнатенко зазначає, що в українців таке майже не траплялося, але досить відоме у росіян. Іван Франко також цікавився цією темою, у своїй статті «Сліди снохацтва в наших горах» він пише: «звичай сей трапляється особливо там, де люди живуть за патріархальними, великими сім'ями (…) і поки син доросте, сам заступає невістці чоловіка» , але «у нас, особливо на Підгір'ю, трапляються випадки снохацтва як одиничі випадки». (1)

Микола Пімоненко. Суперниці. Біля криниці

У статті використані матеріали та цитати:

1. Ігнатенко Ірина Секс та розмови про нього в українському селі ХІХ — початку ХХ ст.. Гендер у деталях. Режим доступу: https://genderindetail.org.ua/season-topic/seksualnist/sex-ta-rozmovi-pro-nogo-v-ukrainskomu-seli-hih-pochatku-hh-stolittya-134390.html
2. Кісь Оксана Українські жінки у горнілі модернізації. Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля". 2017. 304 с.
3. О. О. Ткач, І. В. П'ятницька Жіноча розпуста та зрада у суспільній уяві українців у ХVIII-XIX столітті. Вісник студентського наукового товариства ДонНУ імені Василя Стуса. 2020. С. 137-141.
4. Як українці «у гречку скакали» і що їм за це було? Етнографія. Режим доступу: http://ethnography.org.ua/content/yak-ukrayinci-u-grechku-skakaly-i-shcho-yim-za-ce-bulo

Фото: прес-служба Тверда Криця