Зрада в українському селі: хто, де і з ким?

У цей буремний час, повераємося до нашого циклу матеріалів, від сучасних дослідників рідної культури Тверда Криця.

Традиційний образ української жінки загалом зводиться до благочестивої стриманої дружини та матері, а чоловіка – до працьовитого батька. Утім, не всі дотримувалися такої правильної поведінки й, бувало, стрибали в гречку. Подружня зрада засуджувалася громадою та церквою, проте це перелюбників часто не спиняло, ще рідше – закінчувалося розлученням.

Костянтин Трутовський. Сцена біля колодязя

Покарання за перелюб було визначено ще за часів Київської Русі – у «Руській правді» Ярослава Мудрого. Чоловіка могли покарати штрафом митрополита або карою князя. Жінка ж повинна була прийняти постриг. Таке нерівне покарання чоловіків та жінок буде панувати в суспільстві ще довгий час. У ІІІ Литовському Статуті 1588 року жінку-зрадницю з коханцем карали на смерть. Таке саме покарання чекало їх і за іншим правовим документом – «Правах, за якими судиться малоросійський народ». Проте такі покарання були нечастими, здебільшого сімейні справи вирішувалися на рівні громади. (4)

Костянтин Трутовський. Через кладку

Чоловік-зрадник

Народне ставлення до перелюбника було доволі лояльним, особливо якщо він був гарним господарем та батьком. Дружина ж у такій ситуації повинна була залишатися «мудрою», тобто не звертати уваги на зраду, не сваритися та не докоряти. (1)

Таке ставлення зумовлене економічними чинниками. Жінка не могла впоратися з господарством та дітьми одна. Розлучення б зруйнувало матеріальний добробут родини. Докторка історичних наук Оксана Кісь зазначає: «…Зі свого боку й жінка не покине чоловіка, як би погано не ставився він до неї, чи був не господар і п’яниця. У таких випадках порядна жінка сама утримує сім’ю, хоч як би важко їй не було».

Також розлучення засуджувалося народною мораллю. Вважалося, що подружжя має жити разом все життя. В іншому випадку, розлучених засуджувала громада, докоряла в руйнуванні родини та невмінні справитися зі зрадою. Тож жінка замовчувала зраду чоловіка, а свою злість спрямовувала на суперницю. Покараннями перелюбкам були побиті вікна, привселюдна лайка або бійка, задирання спідниці з сорочкою вище голови або ж зняття воріт в хаті.

Кандидатка історичних наук Тіна Полек наводить такі свідчення помсти за зраду з села Салинці Вінницької області: «Це мій сусіда з їдної сторони ходив до сусідки з другої сторони, в неї було двоє дітей, та сусідка була така… легковажна жінка. А мама дуже не хотіла його, мама не хотіла, щоб він до неї ходив. А цей хлопець був такий, ну, хороший, хороший. Но і потом мама з свою дочкою розколотила «шось погане» [екскременти – Т.П.], пішла ночею – вони сплят. Вона обмастила тако вікна хати, а на ранок воно висохло, і люди ходять і дивляться це, ну, то це вже трошки і тим, і тим нехарашо. То тут уже люди обсуждають: хто прав, хто нє. Тай так уже люди не стали уважати її, до самої смерті була сама, бігала-бігала за чоловіками і лишилася. То таке буває в житті». (4)

Микола Пимоненко. Українська ніч

Жінка-зрадниця

Громада засуджувала жінку-зрадницю набагато суворіше, аніж зраду чоловіка. Жінку за зраду чоловік міг побити та принизити. Наприклад, Максим Горький спостерігав таке покарання у селі Кандибівці Херсонської губернії в 1891 році: потерпілий чоловік прив’язав оголену, пов’язану дружину до воза, сам заліз на віз і звідти бив її батогом та в супроводі натовпу возив її по сільській вулиці. В інших губерніях з зрадницю обходилися не менше жорстоко: «Женщин обнажают, мажут дегтем, осыпают куриными перьями и так водят по улице; в летнее время мажут патокой и привязывают к дереву на съедение насекомым». (3)

Тіна Полек наводить приклад жорстокого покарання невинної жінки у селі Завадка Закарпатської області: «Таке, щоб чоловік бив дружину, дуже було часто. І в нас був такий випадок. Один дуже був чоловік ревнивий, а другий був такий ганешний, ну, як вам пояснити, “ганешний” – вредний такий, знаєте, єхидний, та каже: “Ну, Геоде, ти туто собі ходиш, а твоя Настуня онде з кумом цюлюється на тому”. Тот прийшов: “Де? Не може бути, – каже”. “Я відів, – каже, – вона думала, я не відю, а я шибко відів”. А то правда не було, він так наговорив, той чоловік прийшов додому, взяв мутуз, такий шо линва, шо зав’язувати шось такого великого, тобто товстий, то бив так жінку, що та знепритомніла і через три дні померла». (4)

Микола Пимоненко. Не жартуй

З ким зраджували?

Чоловіки чинили перелюб з соціально незахищеними жінками: покритками, молодими вдовами, московками. Такі зв’язки для самих жінок були небезпечними: окрім загального осуду, ще й був ризик незаконної дитини, що іноді штовхало їх на дітовбивство.

Варто зазначити, що справу про зґвалтування суди не порушували, якщо жертвою була самотня жінка, бо вона начебто сама могла спокусити чоловіка. Приклади таких справ можна побачити в матеріалах судових справ у Харківській та Київський губерніях. (2)

У фольклорі часто згадується сюжет про інтимний зв’язок між кумом і кумою. Такі стосунки засуджувалися церквою та людьми: «Як кума з рідним кумом занїмалась, себто курвила, то до страшного суду на тім сьвітї буде одна борона з верху, а друга зі споду, та після того в смолі кипітиме та в огни буде горіть».

Важко сказати чи часто траплялися такі перелюби, про них складали пісні, але чимось дозволеним такі стосунки стати не могли.

Ще однією забороненою сексуальною практикою було снохацтво – інтимні стосунки свекра з невісткою. Етнологиня Ірина Ігнатенко зазначає, що в українців таке майже не траплялося, але досить відоме у росіян. Іван Франко також цікавився цією темою, у своїй статті «Сліди снохацтва в наших горах» він пише: «звичай сей случається особливо там, де люди живуть по патріархальному, великими сім’ями (…) й поки син доросте, сам заступає невістці мужа», але «у нас, особливо на Підгір’ю, трапляються випадки снохацтва як одиничі случаї». (1)

Микола Пимоненко. Суперниці. Біля криниці

У статті використано матеріали та цитати:

1. Ігнатенко Ірина Секс та розмови про нього в українському селі ХІХ — початку ХХ століття. Гендер в деталях. Режим доступу: https://genderindetail.org.ua/season-topic/seksualnist/sex-ta-rozmovi-pro-nogo-v-ukrainskomu-seli-hih-pochatku-hh-stolittya-134390.html
2. Кісь Оксана Українські жінки у горнилі модернізації. Книжковий клуб “Клуб Сімейного Дозвілля”. 2017. 304 с.
3. О. О. Ткач, І. В. Пятницькова Жіноча розпуста та зрада у суспільній уяві українців у ХVIII-XIX столітті. Вісник студентського наукового товариства ДонНУ імені Василя Стуса. 2020. С. 137-141.
4. Тіна Полек Як українці “у гречку скакали” і що їм за це було? Етнографія. Режим доступу: http://ethnography.org.ua/content/yak-ukrayinci-u-grechku-skakaly-i-shcho-yim-za-ce-bulo

Фото: пресслужба Тверда Криця