"Тоді й зараз": команда Marie Claire ділитися архівними фото з мамами

Спеціальний проект до Дня матері.

"Мама", "матінка", "матуся" - у кожній варіації слова "мати" відчуваються нотки тепла. Воно йде в одному асоціативному рядку зі словами «любов», «затишок», «турбота». Варто його сказати вголос, як на серці стає легше, і всі проблеми вже не здаються такими значущими. 

Цей проект ми створили, натхненні найріднішими людьми у світі — нашими мамами. Ви завжди у нашому серці!

Константин Путіленко

Головний редактор журналу Marie Claire Україна 

1. Що спільного у героїв на фото тоді та зараз?

Моя мама Ніна Олександрівна — головна людина у моїй житті з самого малечку. На цій світліні мені приблизно 3 роки, і це та рідкісна мить, коли я насправді вередував. Просто не було настрою для поставної фотосесії. А взагалі я ніколи не був примхливою дитиною і не влаштовував істерик у крамницях дитячих іграшок. Я впевнений, це тому, що ми з моєю старшою сестрою Мариною завжди мали вдосталь іграшок, модного одягу і, найголовніше, справжньої турботи обох люблячих батьків. Любов і турбота — це та спільна риса, яка завжди була притаманна нашій батьківщині. І тоді, коли було зроблено цю світлину, і зараз. Поступово ми помінялися з мамою ролями, і тепер я з великою шаною та любов'ю піклуюся про маму.

2. Опишіть найсильніший емоційний момент із мамою тоді та зараз.

У мене було дуже щасливе дитинство, про яке у мене залишилися лише приємні спогади. І по-справжньому щасливих та емоційних моментів я можу згадати дуже багато! Пам'ятаю, як мама подарувала мені на день народження одразу велику колекцію вкрай дефіцитних поштових марок. Я був завзятим філателістом, і збирав марки по кілька штук на місяць. А тут одразу таке нереальне поповнення альбомів. Фантастика! Відчуваю ті емоції та радість навіть зараз. Досі зберігаю філателістичну колекцію як найдорожчий скарб! А наш спільний емоційний момент із мамою ще попереду — я мрію показати мамі Італію та Францію. Надіюсь, ми зможемо втілити це в життя найближчим часом!

3. Три речі, які ви любили тоді, а які зараз?

Моя мама завжди була для мене головним джерелом для натхнення. Вона має чудовий смак, змолоду була дуже стильною. Не знаю, як їй це вдавалося, особливо в часи страшних дефіцитів Радянського Союзу, але в неї було багато модних суконь та черевиків на високих підборах європейського виробництва. Вдома у нас завжди був свіжий номер журналу Burda Moden, впевнений, звідти моя любов до моди та глянцевих видань! Мама була і відповідальною за виховання мого естетичного смаку — я з перших класів школи знав напам'ять роботи провідних світових художників та дуже багато читав завдяки шикарній домашній бібліотеці, яку для нас збирала мама. А одні з моїх улюблених дитячих спогадів про маму — коли ми разом готували торти (наш фірмовий сімейний торт — «Чудо на пару»). три речі — любов до вишуканої кулінарії, культури та моди об'єднують нас із мамою до цього дня!

Алла Родігіна

Заступник головного редактора Marie Claire Україна та редактор рубрики «Мода»

1. Що спільного у героїв на фото тоді та зараз?

Ті, що відразу впадає у вічі – наші посмішки. Мама, як бачите, відкрита та щира, а ось я, що у 1990-му, що зараз дивлюсь на світ із великою підозрою.

2. Опишіть найсильніший емоційний момент із мамою тоді та зараз.

В принципі, всі наші спільні моменти залишають приємний відбиток у серці: чи то сумісне моделювання сукні на випускний, чи то веселі та тривожні польоти на літаках (бо ми обидві боїмося літати), чи то ранок, коли я прокидаюся вдома у батьків, а мама вже стоїть на порозі моєї кімнати із моїм улюбленим какао та печивом «Полено», чи то похід на фестиваль вуличної їжі, чи в оперний театр. У мене дуже погана та чудова пам'ять – я запам'ятую емоції, а не перебіг подій. Так ось, спираючись на це, можу впевнено сказати, що і тоді, і зараз, коли я поряд із мамою, я відчуваюсь захищеною та щасливою. І навіть не спадає на думку зробити фото – бо все так добре, що й відволікатися не хочеться. Зрозуміла це, шукаючи фотографії для цього проекту. Тож тепер у моїх планах – обов'язковий фотосет із мамою:)

3. Три речі, які ви любили тоді, а які зараз?

Коли я ще жила із батьками, у нас був ритуал: щовечора перед сном мама заходила до моєї кімнати, сідала біля ліжка та обережно розпитувала про мій день та самопочуття. Зараз ми вимушено замінили це телефоном. Тож для мене дуже дивно чути від друзів, що не всі щодня на зв'язку із батьками… Я можу не відповісти кому завгодно, але тільки не моїй батьківщині.

Також ми зберегли ще одну традицію детства: обговорення книжок та культурних подій. І хоча наші думки далеко не завжди збігаються, мені здається, що це крутий шлях для пошуку порозуміння між поколіннями. Дуже часто люди нехтують цим і кажуть, що їхні батьки застрягли в минулому. Але навіть не намагаються зрозуміти їх точку зору та дізнатися про їх правду. Але ж навіщо тоді взагалі спілкуватися, якщо ти апріорі вважаєш себе центром всесвіту і тільки твоя думка «важлива»?

А ще мені дуже подобається сміятися та саркастично жартувати разом із мамою. У нас однакове почуття гумору і це помічають всі мої друзі. Тож коли ми в ударі, краще нам на мову не попадати.

Світлана Конар

Керівник департаменту розвитку бізнесу та маркетингу

1. Що спільного у героїв на фото тоді та зараз?

Серйозна посмішка - мабуть, це у нас спільне назавжди) 

2. Опишіть найсильніший емоційний момент із мамою тоді та зараз.

Насправді я запам'ятала досить своєрідний момент. Одного разу, коли мені ще було років 6 чи 7, ми сім'єю поверталися з гостей, прогулюючись біля гірської річки, батьки говорили про різне і якось так вийшло, що була мова про знайому, яка вийшла заміж. І тут мама мені каже: «Ти теж колись виростеш, вийдеш заміж і поїдеш від нас». Здається, це була найбільша моя істерика в житті зі сльозами та словами Ні, я ніколи не вийду заміж і не покину вас». Незважаючи на те, що я вже 15 років живу окремо від батьків, у мене з ними найбільший емоційний та духовний зв'язок.

Найемоційніший момент зараз — це коли ти на роботі керуєш великою командою і масштабними проектами, несеш відповідальність за все, а приїжджаєш додому і мама тобі обіймає, наче тобі все ще ті ж 6 років.   

3. Три речі, які ви любили тоді, а які зараз?

Я з детства відчувала собі комфортно у статусі лідера — я не була відмінницею, але спокійно відстоювала відмінників свого класу перед розбішаками, які були на 2-3 класи старші, всі діти «з куточка» приходили гратися до мене, і ще я була супервинахідливою. батькам зі мною було весело) Але зараз вони про це говорять навіть з гордістю! 

Я завжди любила побути наодинці – і тоді, і зараз. Мені це необхідно так само, як поспати чи поїсти. Я навіть можу сказати, що це рівноцінні потреби) 

Ще пам'ятаю, що мені подобалося, коли співала мама. А робила вона це постійно, у неї класний голос! А зараз я обожнюю їсти, що вона любить готувати))  

Катерина Лагутіна

Керівник команди з розвитку бренду

1. Що спільного у героїв на фото тоді та зараз?

Тоді — прізвище, оптимізм (хоча з фото цього не видно) та дитячий інтерес до життя.

Зараз – плаття. Тепер це бархатне плаття кольору бордо ношу я. Все дитинство мріяло про неї. Майже за 25 років я була в ній на Монмартрі та поруч була мама. Але хто б знав тоді, коли робилося це фото, що сукня стане символом наших відносин?

2. Опишіть найсильніший емоційний момент із мамою тоді та зараз.

Мабуть, це коли в дитинстві мама співала мені зі свого збірника пісень. Це звичайна тетрадь, у якої дівчата писали популярні пісні того часу. Іноді перед сном вона співала та розчісувала моє волосся, це був дуже сильний емоційний момент. Я досі пам'ятаю майже їх усі та мрію, щоб мама заспівала мені знову.

З останнього, це наша подорож у двох до Парижа. Мама всі життя мечтала там побувати, а я мечтала, щоб це здійснилося. Так першого дня ми пройшли 18 кілометрів та ввечері потрапили до Ейфелевої вежі. Мама була щаслива дивитися на неї, а я була щаслива від того, що дивлюся на маму. Все подорож було казкове: ми ходили босоніж, згадували минуле, зробили пікнік біля Сакрі Кьор. Якось у готелі мама запропонувала розчесати моє волосся, я знову відчула собі маленькою, беззахисною та дуже щасливою.

Я рідко бачу свою маму, але спілкуюся з нею щодня. І ось учора я зателефонувала, щоб розповісти, як мене поразив фільм Звягінцева «Левіафан», а виявилося, що вона його бачила вже давно. У цей момент я ще раз зрозуміла, як мені пощастило, що я можу розмовляти з мамою на будь-які теми та відчувати, що поруч зі мною справжній друг за інтересами та близька людина.

3. Три речі, які ви любили тоді, а які зараз?

Маму, море та шоколадне морожене і зараз нічого не змінилося.

Світлана Совінська

Керівник груп аккаунт-менеджерів

1. Що спільного у героїв на фото тоді та зараз? 

Оптимізм, потяг до нових ворожень, «легкість на підйом», посмішка. Любов до танців, книжок, а ще до черешні, кавунів, дінь, моря та сонця.

2. Опишіть найсильніший емоційний момент із мамою тоді та зараз. 

Є висловлювання «Батьків не обирають». Але мені дуже пощастило! Мама з самого детства є моїм другом, ангелом охоронцем, підтримкою та опорою. З самого детства я побачила приклад сильної, енергійної, оптимістичної жінки, попри всі життєві труднощі. На жаль, на її частку їх випало чимало.

Моменти…

Пам'ятаю загадкового, таємного друга дитинства (здається мені було 6-8 років) — Гнома, якого вигадала для мене мама. Звичайно, я про це не здогадувалася. Просто одного разу на моєму віконці з'явився лист від незнайомця, і почалося листування. Я відчувала себе обраною! З того часу мої дитячі турботи вирішувалися легше, я отримувала поради та відповіді на свої питання від таємного друга. Мої навички писати, читати ставали все кращими, та взагалі було легше дивитись на світ. Коли я стала досить дорослою, Гном зі мною попрощався і пішов до іншої маленької дитинки, яка його потребувала на той момент сильніше. Звичайно, про мій секрет знали лише близькі — батьки та брати.

Пам'ятаю свій перший манікюр у перукарні, мабуть, років у 12. Так мама одним розумним кроком вирішила мою погану звичку гризти нігті. Я була дуже горда і почувала себе дорослою і гарною, як мама. Тато про це так і не дізнався, бо «партія» не схвалила б цей легковажний крок у вихованні дівчинки!

Мені пощастило – у моєму арсеналі пам'яті багато таких цікавих моментів!

Я хочу, щоб і у мами був цей арсенал, тому намагаюся знаходити годину тільки для нас двох. Ми тішимося, згадуючи нашу подорож у Львів. Переглядаємо разом фото із санаторію у Карпатах. А ще незабутній Єгипет — море, сонце, танці. Все, як вона любить!

3. Три речі, які ви любили тоді, а які зараз?

А можна більше ніж три? 

Посиденьки — коли збиралися переважно жінки — бабуся, мама, її сестри та ми, їхні доньки. Ми разом переглядали архівні фото, згадували кумедні історії, сміялися до болю у животі. Нам було цікаво їх слухати, спостерігати за ними та наслідувати.

Паузі релаксу. Коли за бесідами, або переглядами кіно вдома я та мої брати (2 брати) виборювали право умоститися мамі на коліна, щоб вона лагідно торкалася руками нашого волосся.

Танці. Якщо ми з мамою чули енергійну музыку, ноги самі йшли в танці. По сьогодні нічого не змінилося. Буде нагода танцювати – ми будемо на майданчику. Особливо це стосується матері. Іноді я починаю хвилюватися за її здоров'я :-).

Демонстрація оновлень. Це завжди було міні-шоу в домашніх умовах, такий собі fashion day. Так було в моєму дитинстві, коли я, затаївши подих, дивувалася на маму, її сестер, а вони раділи обновкам кожної, обмінювалися промовами та щедро дарували одна одній ті, що особливо понравилось. Так залишається і досі. Перебуваючи в гостях одна в одній, ми досі вважаємо демонстрацію обновок невід'ємною частиною візиту. До речі, мама завжди мала бездоганний смак. Тому уроки стилю я здобула з детства.

Традиційними залишаються спільні прогулянки, подорожі, відвідування затишних кафе — «виходь у світ», як ми це називаємо, та відверті розмови. Я й досі все це люблю!

Подорожі, прогулянки.

Галя Оболенська

Арт директор

1. Що спільного у героїв на фото тоді та зараз.

Друзі іноді кепкували з мене, коли я показувала свої фото у дитинстві. Бо на їхню думку, ззовні ми були схожі з донькою на тих фото майже на всі сто відсотків. Але з часом все змінюється, та все ж таки я сподіваюся, що завжди між нами буде сильна спільна емоційна зв'язок. Бо для мене донька – це найкраща у світі подруга на всю життя.

2. Опишіть найсильніший емоційний момент тоді та зараз

Найсильніший момент у життя – це перша зустріч, перша посмішка на її обличчі та перший сміх. Я і сьогодні кожний успіх дитини сприймаю дуже емоційно. Наприклад, щойно я на хвилину відволіклася, а коли повернулась, то знайшла написаний мені лист:

«Моя мама багато зробила для мене. Вона завжди підтримує тоді, коли це мені дуже необхідно. Заспокоює та допомагає поборотися зі своїми хвилюваннями…» — Аня, 9 років

І хоч це звучить банально, але найсильніші моменти трапляються тоді, коли відчуваєш щиру підтримку, турботу та любов.

3. Три речі, які ви любили тоді та зараз.

Обійми.

Спільні гри, а під час карантину ще й спільні тренування.

Проводжати та зустрічати з подякою щодня, прожитий разом.

Віка Ваків

Шеф-редактор сайту Marie Claire Україна

1. Що спільного у героїв на фото тоді та зараз? 

Ми з мамою дуже схожі візуально — якщо йдемо вулицею разом, то ні в кого не виникає питання, чия я доця) 

2. Опишіть найсильніший емоційний момент із мамою тоді та зараз.

Це народження моєї молодшої сестри. Тоді я дуже сильно злилася, що маму забрали до пологового будинку, а я залишалася з татом. Мені її дуже не вистачало: пам'ятаю, як я вирізала з пелюсток тюльпана якісь фігурки (тоді ще не було інтернету, і деякі дитячі забавки були досить дивними) та гірко плакала від самотності. Потім народження сестри, і новий шок від усвідомлення того, що у мами я тепер не одна. 

Для мене це подорож до Афін. До речі, у тієї ж компанії: мама, я та сестра. Неймовірні пейзажі, зоряна тепла вода, палюче сонце — жодні слова не можуть передати ті відчуття, які накривали нас, мов хвилі, наприкінці насиченого дня. Зморені, згорілі та спраглі до нових пригод, ми сиділи на літній площадці в готелі та не тямилися від щастя. 

3. Три речі, які ви любили тоді, а які зараз?

Коли ми з сестрою були дітьми, то дуже любили 1) коли вдома вимикали світло, батьки запалювали свічки та розповідали історії з детства, а ще ми всі разом ліпили тваринок з підталого воску; 2) мамині кулінарні шедеври; 3) їздити до бабусі всією сім'єю. 

Зараз це теж досить буденні речі: 1) ми любимо разом переглядати серіали та фільми, а ще коментувати дурнуваті репліки героїв чи плакати від неочікуваних драматичних поворотів; 2) кожне літо їздити на море і просто кайфувати від нічогонероблення, сонця та солоного вітру; 3) просто говорити про все у світі. 

Оля Залізницька

Редактор сайту Marie Claire Україна

1. Що спільного у героїв на фото тоді та зараз? 

Діти завжди хочуть якнайшвидше вирости, стати самостійними, втекти від батьківського та материнського пильного ока, розпочати свою сторінку. Але коли виростаєш, хочеться як тоді, в тому самому дитинстві, відмотати касету назад. Головне спільне, що залишилося у героїв на фото тоді та зараз, — підтримка та безумовна, зеркально щира любов матері до свого дитини та наоборот. 

2. Опишіть найсильніший емоційний момент із мамою тоді та зараз. 

З детства і по сьогоднішній день нас із мамою поєднує неймовірний зв'язок. 

Коли я була маленькою, а мій брат уже ходив до школи, мама залишила мене вдома саму. Пригадую цей день буквально похвилинно (або це фантомні спогади, хтозна): прокидаюся вранці, розумію, що мами вдома немає, панікую, починаю плакати та бігати в істериці по ліжку, падаю та сильно б'юся об підвіконня. Досі не вірю, що всі зуби лишилися на місці, але крові було багато. А як дитина буде зупиняти кровотечу? Ну від якось і зупинила, або принаймні наблизилась до табору, щоб дах не лилася рікою. Того дня всі сусіди чули мій плач, а коли матуся прийшла, то взяла ситуацію у свої руки. 

І так було завжди. Розбила коліно, лікоть, голову, впала із самоката та залишила шрам на нозі? Нічого страшного, мама поцілує, скаже, що все гаразд, я не винна, а біль пройде. 

До чого я пригадаю ситуації, що траплялися із шкірним? Це лише початок життєвого шляху, ти вже падаєш, ревеш на всю вулицю і думаєш, що це найсильніший біль у твоєму житті. А мама завжди спокійно підіймає тобі з колін і про все погане майже в ту саму секунду забуваєш. Підтримка та любов — найяскравіші мемуари з детства.

У дорослому віці все так само. Після важкого дня чи тижня на роботі телефонуєш батькам, слухаєш їх історії, відверто розповідаєш свої, іноді плачеш, іноді смієшся, але завжди з відчуттям, що можеш розповісти абсолютно все на світі, запитати пораду, а у відповідь тобі ніхто не засудити і лише в вкотре скаже, що любити. А ти відповіди те саме. 

3. Три речі, які ви любили тоді, а які зараз?

Із самого детства зі мною завжди були книги й цьому я дякую своїй мамі. Коли ми з братом були маленькі, увечері мама завжди читала нам казки, як зараз пам'ятаю ці великі книги з гарними ілюстраціями. А як вони пахли! Зараз, уже у дорослому віці, я так само як у детства обожнюю читати, але вже сама собі. Проте за «прищеплення» такої любові щиро завдячую мамі. Якби не вона, то все могло б скластися по-іншому.

Сімейні прогулянки у парк з атракціонами — одні з найяскравіших спогадів, оренда маленьких іграшкових автомобілів, каруселі, біготня з однолітками, сімейний перекус на морожене, потім знову атракціони та на десерт — ужин у ресторані. А наше дитяче захоплення навіть за десятки років видно на архівних фото. 

Зараз найяскравіші моменти трапляються під час сімейних вечорів та у святкові дні, коли вся батьківщина збирається разом, ми обговорюємо все на світі, згадуємо минуле, думаємо про майбутнє. У такі хвилини живеш моментом і відчуваєш щастя.

Кожен із вас може подякувати своїй мамі. Для цього беріть долю у нашому флешмобі в Instagram. Для цього опублікуйте на своїй сторінці 2 фото з мамою під хештегом #тодійзараз_MC, відмічайте обліковий запис Marie Claire та передавайте естафету далі. Ми зберемо ваші історії та знімки у великого матеріалу на сайті.