Топ-3 м'яких навичок для жорсткої реальності від Наді Перевізник

Надя Перевізник — консультант з комунікацій, керівна партнерка консалтингу Hope&Partners. 

По-перше, м'які навички — це всього-на-всього практична психологія. Це не якась теорія, за яку отримали Нобелівську премію. М'якими навичками називають групу психологічних навичок, які не належать до конкретної спеціалізації, але безпосередньо впливають на професійний та життєвий ріст. До них відносять комунікативні навички (наша улюблена презентація), креативні, проактивність, конфліктологію, переговори, вміння казати «ні» та критичне мислення. Є ще багато навичок. 

Тема стала модною останнім часом завдяки таким ресурсам, як LinkedIn, який регулярно робить топ кожного року. Як є різні рейтинги, так саме саме LinkedIn робить топ софт і продакт скілів. Розпиарили тему, і підтримують їх інші бізнес видання, які говорять не тільки про щось технологічне, а й про гуманітарне.

Тема прийшла нарешті до України. І зараз вона вперше вийшла за межі IT-сектору. До речі, це великий стереотип, що софт скілі — це комунікація, і, наприклад, технарі нею не володіють. Чи геніальні люди своєї справи, наприклад, хірурги круті, вони жахливі в комунікації, як Доктор Хаус. Це стереотип номер один. Роль комунікації переоцінена. Комунікація — це один із пазлів софт скілів, і починається все далеко не з неї, це вершинка айсбергу.

Я і мої коллеги робили велике дослідження, опитували понад 1000 людей, де була панель з м'яких навичок. І також працюючи з цією темою, розробляючи методологію, ми вибрали ті м'які навички, які на нашу думку зараз найбільш потрібні людям. І вони є основою нашого курсу. А для цього матеріалу, і для розумних дівчат, ми поговоримо про критичне мислення, вміння говорити про екологічну комунікацію. Це ті топ-3, які ми розглянемо. І, сюрприз, починаємо ми не з комунікації, комунікація завжди наприкінці, а з критичного мислення. 

Критичне мислення

Здавалося б, що у ньому м'якого. А з нього все починається, щоб піддати будь-яку інформацію сумніву та аналізу. У чому біда нашої години? Те, що ми живемо в інформаційному суспільстві, і сучасний людина споживає за день більше інформації, ніж попередні покоління майже за всю життя. Це вже наукові факти. Тобто люди інформаційного суспільства постійно споживають інформацію, а години на її осмислення, аналіз, синтез і висновки фактично не мають. 

У нас з вами інформаційне ожиріння або інформаційний токсикоз. А споживати інформацію, читати канальчики, мімчики, новини, навіть за своєю сферою, і аналізувати — це зовсім різні речі. Наприклад, ви слухаєте новини, МВФ надав кредит, такі: «Клас, я в курсі, що МВФ надав кредит.» І що це означає, що МВФ дав кредит Україні? Як це вплинути на вашу зарплату, на налоги, якщо ви їх платите? Що це дасть? Буквально на крок далі, якщо аналізувати, а потім синтезувати і зробити висновки — ми вже далі не рухаємось. 

Споживання інформації та мислення — це не той самий психологічний процес. Це як їсти і перетравлювати: коли ти кладеш собі в рот печено — це одна історія, а коли вона в шлунку — то інша. Так от, мислення — це перетравлювання у мозку. Це цікавий процес, яким займається зараз вся наукова доказова психологія. Раніше цікавило, що таке свідомість, а тепер цікавити, що таке мислення. 

І дуже бажано розвивати критичне мислення. Це навички мислити, як навички качати біцепс, трицепс та попку. І вони складаються з великого комплексу: аналізувати інформацію, синтезувати, робити висновки, порівнювати і працювати з джерелами. Бородата класика, яку вчили ще у університеті. Сумнуватися по-здоровому у всьому. Навіть у тому, що ви читаєте. Тут важливий момент – сумніватися не означає заперечувати. І сумніваючись навіть у своїх переконаннях, ми включаємо критичне мислення.

Управа така: спробуйте посумніватись у своїх переконаннях. Політичних, релігійних, ґендерних. Це дуже цікавий момент, лізуть дуже цікаві інсайти. На цьому дуже цікаво вчитися, це такий тренажер. Ви запускаєте шестереньки і починаєте розуміти, як працює мислення. Це надзвичайно важлива і цікава стартова навичка, з якої ми обов'язково починаємо свій курс.

Вміння казати «ні» 

Наступний важливий софт скіл у нашому рейтингу — це вміння казати «ні». Чого немає ні у слов'янській культурі, ні у жіноцтва нашого, ми вміємо погано казати «ні». І гендерний фактор, і культурний код. У психології є термін «асертивність», це вміння відстоювати свої кордони, поважаючи інші. Не агресивно, не пасивно-агресивно, не прогинатися, не бути жертвою і не гарчати на те, що вас дратує. 

Вміння ніжно і дипломатично, як у класичних британських фільмах, сказати людині «ні». Для мене цей навичка стала архіважливою. І, зізнаюся, я сама, готуючи цей курс, разом зі студентами щоразу вчуся і підтримую свій навичок казати «ні». 

Не вміючи казати «ні», ви набираєте на собі багато зобов'язань, багато зайвої роботи. Ви набираєте на собі чужі справи, бо не вмієте сказати «ні». Тому важливо вміти казати «ні», коли вами маніпулюють близькі, рідні, свідомо чи підсвідомо, коли у вас хочуть запозичити гроші, змусити вас робити якісь незрозумілі завдання, напроситися до вас жити і так далі. 

Потрібно вміти берегти і відстоювати свої кордони, починаючи з побуту і закінчуючи життєвими важливими виборами. Вміти жити своєю життям і вміти казати «ні» всім, хто хоче нав'язати власну думку, а вам від цього дискомфортно. Це навичка, про яку легко сказати, але важко зробити. Але можливо.

Вправа для цього навички: вгадайте, коли вас востаннє прогнули, і вгадайте, які від того були наслідки, як ви відчували. І не дайте такому відбутися у майбутньому.

Екологічна комунікація

Наступний навичка — це крута тема, яка тільки починає розвиватися в Україні — екологічні комунікації. Зараз екологічне все: сортування сміття, екологічне мислення та екологічні комунікації. А саме мова про ненасильницьке спілкування. Це ціла методологія, розроблена Маршалом Розенбергом, яка використовується широко у світі. 

Це м'яка комунікація, ненасильницька, навіть сам термін про те казати. На відміну від жорсткості реальності і, наприклад, бізнесу. Світ бізнесу, він жорсткий, як і реальність. Це факт. Але зараз заходити нова тенденція, мені здається, що вона допоможе самому бізнесу не досягти критичного рівня жорсткості, коли система розвалиться. 

Що мається на увазі під ненасильницьким спілкуванням? Не продавлювати, не огризатися, а спілкуватися за методологією, розрізняти свої інтерпретації з тим, що людина має на увазі. Це найскладніша, як на мене, тема у психології.

Давайте зізнаємось, з людьми важко, особливо у дорослого віку. Треба притиратися, синхронізуватись. Якщо я зараз скажу «стілець», і попрошу вас закрити очі і уявити стілець, від чого ви зробите? І ви уявили, хтось пуфік, ​​хтось диван, віденський стілець і так далі. А я представляю класичний кейс — білий із дерев'яними ніжками. Уявіть собі, коли я говорю слово «любов», що кожен із нас під любов'ю бачити? Хтось любов, хтось пристрасть, хтось турботу, хтось рух уперед, хтось секс і так далі. Це є складність — ми інтерпретуємо всі абстрактні поняття під собі. Ми спілкуємося з образами людей у ​​своїй голові, а не з людьми. Дуже часто любимо ілюзія, самообман і так далі. 

У формулі Розенберга є чудова штука: потрібно намагатися розділяти факти, наше критичне мислення та їхню інтерпретацію. Формула така: факти, інтерпретація, емоція фактів та прохання. Що мається на увазі? Наприклад, коли ми кажемо своєму партнеру «ти постійно роздратований, зайнятий роботою, ми не можемо нормально спілкуватися, наші стосунки летять під три чорти». Це оцінкове судження. За фактами потрібно проходитись більш зрозуміло. «Останні кілька тижнів ти повертаєшся з роботи пізно», ми це говоримо спокійно. «Ти багато працюєш, затримуєшся допізна, твій настрій інший». Далі ви говорите про емоцію, тобто, ви не одразу рубайте з плеча «ти мене не любиш». Далі ви промовляєте емоцію «мені від такої твоєї поведінки боляче, тяжко, сумно». Можна ще додати «я розумію, але мені від цього не окей». А закінчується це все проханням «не міг би ти намагатися контролювати свою втому, не кричати при дітях за вечерею і так далі». Далі йде прохання. За цією ж схемою варто, щоб інша сторона поспілкувалася також. Далі учасники висловились і шукають спільне рішення. 

Це дуже схоже на ретроспективу в IT — що добре в проекті, що не дуже, і приймається рішення, що з цим усім робити. Потрібно намагатися мислити спочатку сухими фактами, потім дозволити собі сказати, що саме вам не подобається, і потім думати, як би тобі було краще, і разом шукати рішення. Це підходить як для пар, ліжка, так і для ділових переговорів і навіть серйозних політичних зашкварів.

Якщо хочете прокачати «м'які навички», на курсі Наді Перевізник  Projector.Humanitarium - «Софт скілі для життя і роботи» у вас буде можливість це зробити. Мова йде про те, як опанувати базові вміння: критичне мислення, адаптивність, креативність та інші. Програма допоможе зрозуміти, як працюють механізми вашої психіки та як саме вам засвоїти ці продуктивні скілі. Ви також дізнаєтесь як уберегти своє ментальне здоров'я, комунікувати з людьми ефективніше, адаптуватися до криз, менше нервувати і більше радіти життю.

Фото: Наталія Азаркіна