Три Маланки: Ukraїner показавши традиційні святкування 13 січня

Свято Маланки біля Красноїльська. Фотограф – Олександр Хоменко.

Маланка — традиційне свято напередодні Василя чи Нового року за юліанським календарем. Святкування Маланки в автентичному вигляді збереглося переважно у селах Буковині та Галичині. Експедиція Україна протягом кількох років фільмувала, як відбувається одне з найзретельніших дій у Красноїльську, Вашківцях, Космачі.

Як святкують Маланку у Красноїльську

Найбільша й найвідоміша з усіх буковинських Маланок відбувається у селищі Красноїльськ, що на кордоні з Румунією. 13 та 14 січня сотні людей у ​​вигадливих костюмах виходять на вулиці селища із виставами, піснями та танцями, святкуючи прихід нового року.

Традиції святкування Маланки у цьому селіщі більше споріднені із центральноєвропейськими, ніж з українськими звичаями. Це одна із причин унікальності красноїльської Маланки на території України. Інша важлива причина — Маланка є найважливішим святом для всіх у селищі, тут його завжди чекають, плекаючи столітні традиції.

Очолювана Комендантом маланкарська ватага зазвичай складається з Царів і Цариць, ролі яких найчастіше виконують діти, вбрані у білі костюми, щедро розшиті бісером. Є також персонажі в масках: пузаті Дід ​​і Баба в етнічному вбранні, Лікар, Жид (його легко впізнати за височенним циліндром на голові і великим горбатим носом), Циганка з «дітям» на руках.

Та найяскравішими героями Маланки у Красноїльську є, безсумнівно, Циган та Ведмідь. Костюми Ведмедів робляться із сіна або соломи, яку спеціально заготовляють ще з літа. Цигани ж перемазані сажею та обвішані шкурами та мехом тварин.

Всю ніч ватаги маланкарів ходитимуть обійстями, віншуючи і розважаючи господарів. У кількох заздалегідь підготовлених для цього хатах зупиняються на довгу годину, аби перепочити і як слід підкріпитися. А під час параду Маланок ватаги з різних кутів одна за одною виходять на центральну вулицю селища і йдуть, розігруючи свою новорічну виставу.

Вашківецька Переберія

Кожен населений пункт на Буковині, який так чи інакше долучається до маланкування, має власні особливості проведення дійства, своїх персонажів та унікальну історію святкування Маланки. Вашківецька Переберія змогла не лише вижити в умовах імперських та радянських запретів, але й набути унікальних рис і трансформуватися відповідно до викликів сучасності.

У Вашківцях є шість кутів (частин міста): Долішній, Горішній, Затепличний, Гнатишин, Кошково та Старий. Щороку на Маланку кути змагаються між собою за найвигадливіші костюми та маски, а також вигадують нові образи.

Маланкувати у Вашківцях починають ближче до вечора 13 січня. На вулицях потроху збираються молодші учасники, трохи пізніше до них приєднуються старші, звучатиме музика. Пізнього вечора всі сходяться на кладку на межі Гнатишиного та Горішнього кутів на борінку між Медведями та Циганами. Після «борінки» маланкові гурти починають ходити хатами, колядувати і танцювати.

Зранку 14 січня розпочинається фестиваль «Вашківецька Маланка». Ряджені знову збираються біля центру міста, співають та розважаються. Якщо в цей час по вулиці проїжджає машина, святкова процесія спиняє її та залучає водія до своїх розваг. Тут же проходитиме конкурс на найкращу маску.

Космацька Щідра

Космач — одне з найбільших гуцульських сіл, що має 32 присілки. 13 січня тут святкують Маланку, яку місцеві називають Щідрою. Готуючись до дійства, маланкарі шили собі костюми і виготовляють маски. У давнину маски оздоблювали вишивкою, розфарбовували, нашивали мех. Сьогодні маски роблять також із силикону, особливо сучасні варіації традиційних образів.

Головними персонажами космацької Маланки, як і скрізь, є Маланка та Василь. Сьогодні їх все частіше трактують як пару молодят, і вони, хоч і очолюють ходу, не завжди є найактивнішими її учасниками.

Маланкарська хода — це свого роду театр, де кожний має свою роль. Та на відміну від традиційного українського вертепу, де все відбувається навколо сюжету народження Ісуса, космацька Маланка не використовує сценарій.

Нині у селі є приблизно п'ять-шість маланкарських гуртів. Дійство розпочинається днем ​​13 січня і триває до самої ночі. Гурт відвідує всі домівки на своєму присілку, обов'язково щедрують біля тих хат, представники яких є у гурті. А там, де немає представника, Чорті йдуть питати, чи можна защедрувати.

Традиційна Маланка мала своїм завданням побажати добробуту та розвеселити господарів. Наприкінці дійства обов'язково мали затанцювати перед хатою танок «на коноплі». Ним викликають майбутній урожай і бажають господарям, щоби все добре вродило.

Автор - Україна