Від стартапу до виробництва один крок: колонка Ксенії Ковальової

Як будівництво житла для переселенців стало найпопулярнішою темою бізнесу у 2022-му році та що ми зараз маємо досліджує журналістка Ксенія Ковальова.

«Польща надала Україні 18 модульних будиночків», - кажуть у новинах. Ми радіємо, що люди нарешті отримають крышу над головою. Та коли ми бачимо світлини, радість кудись зникає: адже то не будиночок, а 15 квадратних метрів із металу, зі спільною кухонною та душовою зонами, без системи кондиціонування та опалення. Стояти вони, як правило, недалеко від міст та далеко від інфраструктури. За металевим забором, покинуті зі своєю травмою втрати будинку та ґрунту під ногами, без підтримки психотерапевтів та інших спеціалістів, що змогли б допомогти людям рухатися далі. Бути в таких умовах звісно краще, ніж бути на вулиці, але все ж таки що відчуває та про що думає батьківщина, яка з комфортабельної квартири переїжджає до металевого контейнера (мабуть, що надовго)?

Соціологи кажуть, що війна це лише початок серії соціально-економічних проблем, які вона несе із собою. По-перше, це розслоєння суспільства, адже хтось втратив усе не через власну провину, а через людську ненависть, а хтось залишився із роботою та в достатку. Крім того, війна провокує нову ненависть у суспільстві. Найчастіше це булінг переселенців у нових країнах, куди вони поїхали або ж ненависть до дітей та нових поколінь людей країни-агресора. Насправді, війна це набагато глибша та гостріша проблема.

Люди що були змушені швидко залишати будинки під обстрілами або після окупації напевно будуть відчувати страх та тривогу, ще дуже довго. Вони навряд чи можуть швидко та без допомоги знайти собі у світі комфортне місце. Більше того, людям дуже важко буде виростити дітей із гарною освітою та здоровою психікою — просто через пережиті моменти.

Як не намагайся, але це впливає. І що потім? А потім дитина стає маргіналом, не може комунікувати зі світом та знаходити гарну роботу.

«Війна створила величезні проблеми для економіки, що страждають насамперед найбідніші, але й середній клас, і ось як: інфляція 25%: ті, хто раніше був середнім класом, тепер дуже бідні. Ті, хто раніше працював на пристойних роботах і вважається середнім класом, зараз погоджуватиметься на низькооплачувану роботу, оскільки їхня компанія розорилася, закрилася, переїхала тощо; або ж немає попиту на послуги їхньої компанії через структурні зміни в економіці (а раніше вони створювали послуги для багатих, багаті поїхали або стали біднішими, залишилися бідні — нікому ці послуги споживати). Війна створила величезну мотивацію поїхати, таке можуть собі дозволити ті, хто має якісь гроші на це і бажання (середній і вище клас), тобто їх фізично менше стає», — каже Ганна Сахно, аспірантка та економістка університету Гронінгену в Нідерландах, яка зараз активно спілкується з українськими переселенцями та досліджує тематику після-воєнної реабілітації суспільства, адже народилася вона у прифронтовому Харкові.

У міксі із купою економічних та соціальних проблем ми зі страхом чекаємо на прихід зими, яка має бути холодною, голодною та страшною. І все це в міксі із металевими контейнерами, які продовжують передавати Україні, як допомогу, але створюють лише величезну проблему відкладену в часі — люди, що утворюють гетто та не повертаються до повноцінної економічної життя. Як приклад, у США вже б'ють на сполох через подібні контейнери. Бо батьківщини у них просто закипають від жару. І коли весь світ дивуватиметься на Лагом та вводити стандарти мобільного житла, Україна не відстає, адже знає та вірити, що українці варті гідного житла.

Серед актуальних проектів — проект Сергія Притулі, який запустив NEST, що поверне батьківщину «додому» Комплектація одного NEST'у триває п'ять діб, поки до нього підводяться всі необхідні комунікації. Модуль зводитиметься на території, де батьківщина жила до війни, щоб відчувати собі «вдома». В залежності від розмірів батьківщини модуль може збільшуватися.

Ми вже побачили круті модульні будинки у Львові та Буковелі до війни. Але тоді багато людей зводили будинки для ретріту та відпочинку. Наразі стартапи перетворилися на громадські організації, щоби бути корисними країні. Як приклад, проект Vsimdim, який виник ще за рік до війни Але тоді то був проект з будівництва мобільних будинків для людей, які хочуть їздити країною та милуватися краєвидами.

«Після того, як почалася війна, вся команда стартапу перейшла в режим “волонтер”, і ми разом із архітекторами та проектувальниками стали розмірковувати, як ми можемо змінити проект, зробити його дешевшим, прискорити виробництво. Водночас ми з командою почали вивчати минулий досвід житла для переселенців в Україні після 2014 року. Ми побачили, що класичні селища для внутрішньо переміщених осіб ставлять собі за мету. розселити якнайбільше людей у ​​мінімальні терміни та з мінімальними витратами, часто нехтують комфортом мешканців. Такі селища проектуються за блоковим (комунальним) принципом, де сім'я переселенців не має особистого простору, а кухонна та гігієнічна зони поділяються з іншими мешканцями. Будівництво масштабних поселень вимагає підведення достатньої потужності для влаштування інженерних мереж, яку найчастіше виділяють на околицях населених пунктів. Відповідно до світового досвіду, що було підтверджено в Україні, облаштування саме масштабних поселень для тимчасових переселенців на віддалених від міської інфраструктури ділянках створює складність їхньої повоєнної інтеграції та адаптації мешканців до соціальної та економічної інфраструктури регіону», - коментує команда проекту.

Ці думки підтримує економістка Ганна Сахно, що на моє питання про те, як саме життя в модульних будинках рятує батьківщину відповідає: «Дешево і сердито. Саме сердито це створює купу причин для соціальної напруги. Сім'я живе у невеликому просторі, вища ймовірність конфліктів, домашнього насильства тощо через відсутність особистого простору. Менше ймовірність завести більше дітей та життя у форматі «посилення демографічної ями», яка й така величезна через міграцію».

Коли думаєш про те, в якій насправді ситуації опинилися батьківщини, стає ніяково від того, що хтось повинен обирати між життям на вулиці та в контейнері. Але вихід є. Бачати його і у Vsimdim: «Знаючи існуючий досвід, стало зрозуміло, що не можна заселяти людей зі схожими проблемами великими групами біля віддалених від міст, де немає можливості знайти роботу, друзів, школи, магазини та інші атрибути “нормальної” життя. Екстрене рішення 2014 року перетворилися на проблему з відстроченою дією, тож ми почали розорбляти проект мобільних будинків для людей, що втратили житло враховуючи саме цей попередній досвід».

І це не лише будинки, команда Vsimdim вважає, що найголовніше, це повернення людини в суспільство, до життя. Під час проживання у будинку, батьківщина обов'язково має працювати із психологом та HR, що допомагає з пошуками роботи. І після закінчення адаптаційної програми людина набирається сил та може рухатися далі. «Шість місяців — це період, за який сім'я зможе повернутися до стабільного стану, знайти роботу (за допомогою програми, а не кинутої у незнайомому новому місці) та накопити гроші для переїзду у нове повноцінне орендоване житло, але в житті бувають різні ситуації: хворіють діти, ламаються ноги, у нас війна в країні, зрештою, тут видно, що програма може бути продовжена, але це дуже індивідуально. Анкета для сімей, які хочуть отримати житло та взяти участь у програмі адаптації буде у відкритому доступі, в анкеті будуть питання про життя та рід діяльності членів сім'ї до війни; питання про те, як емоційно відчуваються члени сім'ї сьогодні; про що мріють у майбутньому; чи готові до переїздів за роботою; чи готові працювати над собою. В результаті, виходить, що продуктом проекту Vsimdim, крім створення класного мобільного тимчасового житла, є сім'я, яка набралася сили, стала самостійною та переїхала до нового житла. А ми такий майданчик для акумуляції сил та активації потенціалу для українців, загалом», - кажуть Кирило та Тетяна.

Слава Балбек — відомий український архітектор також долучився до ініціативи надати батьківщині будинки. Він відкрив відразу два проекти: Re-Ukraine та Re-Ukraine Village для відбудови поселень та селищ. Перший проект — це будівництво стильних модульних будинків на землі, що проект купити для батьків, вони зможуть жити в сучасному та технологічному будинку спокійно. Інший націлень на відбудову цілих селищ нового типу. Тобто це будуть українські села із модерновими будиночками та власною землею, садами та інфраструктурою для розвитку. Проект вже привернув досить багато уваги, адже Слава завжди мав популярність в Україні через власний смак та гарний, екологічний дизайн, що сьогодні стає необхідністю через загрозу глобального потепління, яку ми вже можемо відчувати на собі.

Коли країна здавалася б має бути втомлена та розлючена, вона розквітла нові ідеї та згуртувалася навколо помічі тим, хто потерпів від війни найбільше. А що далі? А далі «Велике Будівництво» на зразок Ізраїлю, де квартири мають сховища від бомб, а школи мають rocket-proof крыши. Він мала зламати нас, але вона дозволила прискорити розвиток будівництва та навіть вивести його на новий рівень!

Автор: Ксенія Ковальова

Фото: vsimdim.org

Читайте також: СКЛАДЕНІ ПІД ЗВУКИ СИРЕН І ВИБУХІВ: НОВІ DIGITAL-ПРАВИЛА ЗА ЯКИМИ існують АРТ, КУЛЬТУРА, БІЗНЕС