Вікторія Лисенко: «Бренд «Я – з України»  став модним в Європі»

Передісторія така: Наприкінці 2021 року стало відомо, що Victoria Museum став номінантом на здобуття найпрестижнішої музейної премії EMYA. Вікторія Лисенко, власниця музею приїхала в Тарту, в Естонський національний музей, де представляла свій український культурний проект серед 56 номінантів із 27 країн світу.  

Поїздка, до якої я готувалася майже рік, – вже позаду. Сьогодні можу спокійно порефлексувати на тему церемонії, що минула. Отже, що таке Церемонія нагородження EMYA і що значило – бути номінованою  та присутньою на ній? EMYA (European museum Awards) – це музейний Оскар. Тобто це – найпрестижніша музейна премія Європи, яку у 1977 році заснував Кеннет Хадсон. 

Цьогорічний захід тривав з 4 до 7 травня. Після першого екскурсійного дня упродовж двох наступних днів були тематичні панельні дискусії, а на четвертий день, 7 травня, відбулася безпосередньо церемонія нагородження. В кожній панелі брали участь 3-5 музеїв, подібних за тематикою чи соціальним завданням. Victoria Museum був представлений на панелі «Приватні ініціативи, що відкривають скарби для широкої аудиторії».

У своїй промові я говорила про те, як важливо саме сьогодні, під час війни, не залишати культурний фронт. Адже бренд «Я з України» – буде тим популярнішим, чим більше про нього розповідають у різних сферах. Це – бренд переможців, сміливців, людей із чіткою національною ідентифікацією та великою історією, яка розкривається у моєму музеї зокрема. Зауважу, що це було дуже хвилююче, адже я виступала перед кращими і представляла свій особистий проект, плід моєї уяви, розуму, смаку… 

Чесно кажучи, я «купалася» в атмосфері цього заходу. Вона була просякнута тонким гумором, професійними жартами, мало не філософськими висновками колег, що зробило ці дні незабутніми. З того, що найбільше запам’яталося та відгукнулося: «Ми не маємо бюджету, тож маємо бути креативними». «Музей покликаний дати можливість проживати новий досвід». «Сучасний музей відкриває свідомість. А відкрита свідомість – це здорова свідомість»… тощо.

Що значило для мене – бути номінованою? Я завжди говорила: навіть якщо не отримаю головний приз (а ілюзій щодо цього я не мала), бути в номінації – вже означає бути переможцем. За 30 років Незалежності – ми єдині, хто представив Україну на сцені Європейського музейного Форуму. Цьому передувала ретельна перевірка музею: на відповідність сучасним стандартам; репутації – моєї особистої та навіть моїх родичів; офіційне відвідування судді та неофіційне – таємного судді…

Тож на Церемонії нагородження EMYA я не просто заявила про себе, а й показала, яким успішним і сучасним може бути український культурний проект. Сьогодні, коли Україна у вогні, я відчувала величезну відповідальність. В кейсах кожної панелі спікери згадували Україну та те, як музеї всієї Європи підтримують українців. Номінанти демонстрували, що саме роблять музеї для того, аби мешканці їхніх країн вже зараз робили висновки з нашої трагедії. 

Під час конференції неодноразово лунала думка, що саме музеї покликані формувати об’єктивне сприйняття нової реальності. І я цю думку цілком поділяю.

Мені було важливо саме зараз, в часи найбільшої турбулентності, показати культурний потенціал своєї країни. Власним прикладом засвідчити, що в Україні є нові сучасні музеї, які використовують інновації, які стають майданчиком для соціальних комунікацій, для розвитку та дискусій. 

Перебуваючи на конференції, я усвідомила, наскільки мій музей демократичний, адже вчить не тільки історії й не просто демонструє костюм. Victoria Museum дає місце для роздумів. Він ставить питання: хто ти є в цьому світі? Хто ти в цій лінії часу? Яку роль ти виконуєш в історії своєї країни? 

Що дала присутність на конференції? Це був професійний апгрейд. Європейська музейна спільнота – демократична, відкрита до нового, креативна, не нівелює досягнення колег і висловлює щире захоплення. Це люди, які готові вчитися, які не «спочивають на лаврах», а демонструють готовність до постійного руху. На живих прикладах я побачила, які засоби може використовувати музей для того, щоб розмовляти з відвідувачем сучасною мовою. Музей мусить бути інноваційним, інтерактивним, близьким до відвідувача, приязним, він повинен людину запрошувати в процес розвитку. 

Я побачила таке різноманіття музеїв! Їхні теми захоплюють: музей дизайну, музей Біблії, музей євреїв, музей філософії, музей свідомості… Так, є і класичні музеї. Але є ті, які просто виходять за межі того, що ми уявляємо про музеї. І я переконана, що протягом наступних 10 років на цьому Форумі можуть бути представлені щорічно один-два українських музеї. У всякому разі, я до цього точно докладу зусиль.

Наостанок хочу висловити вдячність Естонському національному музею та Міністерству культури Естонії за надану допомогу в розміщенні та в інформаційному супроводі заходу та участі мого музею в Церемонії. Дякую Президенту Естонії, який відвідав цей захід і особисто його відкрив, тим самим підкреслив важливість Форуму для своєї країни. Та величезна вдячність організаторам EMYA і Європейському музейному форуму за високу оцінку мого музею та блискучу організацію цього заходу.

Читай также: «МУЗЕЙ ТИМ І ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ ВІД КРАМНИЦІ, ЩО ТУТ ЕКСПОНАТИ БЕЗЦІННІ», — ВІКТОРІЯ ЛИСЕНКО, ВЛАСНИЦЯ VICTORIA MUSEUM